Гугл копіює наші мізки

Уявіть собі силу, яка контролює практично весь потік інформації у світі. Від неї залежить, чи довідаєтеся ви про що-небудь, і яка інформація потрапить до вас у першу чергу. Ця сила дуже намагається бути з тобою завжди і скрізь. І це їй вдається дедалі краще.

Це Google, найбільш важливою частиною якого є система пошуку, оцінки та презентування інформації. На чолі команди, яка її творить, вже понад десять років стоїть одна людина - Аміт Сінгал.

Ви досі маєте сумніви, хто з людей цього світу має найбільший вплив на ваше життя?

Аміт Сінгал зі своєю командою готує чергову революцію, яка змінить наше життя у віртуальному світі. Революція починається з яблука.

- Яблуко, apple, знаєте, що це таке? - запитує мене Аміт. Відомо, що це фрукт, а також компанія Стіва Джобса. - Але чим є яблуко для пошукової системи? Рядом символів. Це просто п’ять літер a-p-p-l-e. Лише яблука, a-p-p-l-e-s, були для пошукової системи колись окремим поняттям.

- Але зараз це вже не так, - згадую я. Аміт пояснює, що Google є не лише великим сховищем інформації, яке може її зегрегувати та надавати до неї доступ у порядку, що залежить від її популярності у світі інтернету. Насправді - подобається нам це чи ні - ми постійно ведемо з Google доволі інтимний діалог. Система стежить за нами та записує, як ми реагуємо на результати, які отримали на екрані.

Якщо вони нам непотрібні, і ми уточнюємо запитання, а потім обираємо одне із запропонованих посилань - ці наші рішення допомагають Google довідатися, що ми насправді мали на увазі. Страшно, чи не так?

Вся ця інформація збирається і поділяється за демографічними даними - у різних країнах люди можуть очікувати дуже різні результати за тим самим запитом. Більше того, результати пристосовують до нашого індивідуального профілю - якщо в нас є акаунт на Google (наприклад, ми користуємося поштою Gmail та водночас є залоговані), то він формує точну картину наших інтересів та вподобань. Навіть якщо ви не маєте акаунту, то й так Google можете відтворити багато з того, що нас цікавить.

Наприклад, що таке муха? Відповіді принаймні три: художник Альфонс Муха, домашня муха та зірка Анна Муха. Так, є ще міністр спорту Йоанна Муха, вплутана у відомий скандал навколо даху Національного стадіону. Кожен отримає таку «муху», на яку він заслужив історією своїх пошуків.

На цій системі Google добре заробляє - поруч з результатами пошуку користувач бачить оголошення. Які? Це залежить, зокрема, від знань, які має про нас система. У Gmail це працює так: якщо ви напишете листа електронною поштою дружині: "Підемо нині ввечері на піцу?", а ви знаходитеся саме зараз у Пясечні, то поруч відображатимуться оголошення місцевих піцерій.

Якщо Ви користуєтеся поштою Gmail, то у результатах пошуку ми можемо показувати також й те, що ми знайшли у вашій пошті. Звичайно, побачите це лише ви. Так що якщо ви будете шукати авіаквитки, ми будемо знати з вашої пошти, куди та коли ви збираєтеся летіти, і, скажемо вам, чи немає якихось затримок. Більше того, ми надішлемо вам інформацію прямо на телефон, щоб ви нічого не забули.

Google йде ще далі. Адаптація системи до користувача працює вже протягом кількох років. Але Google не хоче вже лише здогадуватися - він хоче знати, що насправді ми маємо на увазі.

Це одне з наших головних завдань, - визнає Аміт Сінгал. - У цьому році ми зробили великий крок. У травні ми запустили нову систему, яка називається Knowledge Graph, що цілком змінює принципи роботи нашої пошукової системи. Донині ми стежили за рядами символів, таких як п’ять літер у слові "apple".

- І що змінилося?

- Тепер ряди символів ми замінюємо поняттями. Пошукова система вчиться, дізнаючись, що за рядками символів можуть ховатися багато значень і може вибрати те, яке ми маємо на увазі.

Це наближає нас до того, як справді працює мозок і в який спосіб ми дивимося на світ, - каже Сінгал. - Коли ви набираєте у пошуку "Да Вінчі", то насправді йдеться не про сім літер, а про конкретну людину. І це те, що власне нам вдалося створити - більш гуманний підхід до інформації.

Ця нова система вже працює в англомовному Google’і. Поруч з результатами пошуку відображаються спеціальні поля, у яких ви відразу бачите ту інформацію, яку, наймовірніше, шукаєте. Не посилання на сторінки, а відразу інформацію про об’єкти. У випадку Леонардо да Вінчі це буде частина біографічних відомостей про нього, про сферу його діяльності, картини. Енциклопедичні дані, яких, зазвичай, ми потребуємо найбільше.

- Але чим це відрізняється від Вікіпедії? Там я теж знайду цю інформацію ...

- "Вікіпедія" чудова, ми її цінуємо. Але Knowledge Graph працює ширше і глибше. Деякі можливості цієї системи мене самого дивують. Дозвольте мені показати вам дещо.

Аміт вводить пошуковий запит "Matt Groening". - Це творець "Сімпсонів", мені подобається цей серіал, - пояснює він. - Подивіться на результати Knowledge Graph: його батька звати Гомер, мати - Мардж, а сестри - Ліза і Меггі. Так само, як героїв серіалу! Важко знайти цю інформацію самостійно.

Knowledge Graph знайде асоціації та навіть такі факти, які ви ніколи б самі не шукали, тому що ви поняття не мали, що вони існують.

- Але він заглядатиме у мої приватні листи та витягуватиме з них інформацію, робитиме висновки?

- Вас лише зараз це почало турбувати? Ви спізнилися аж на вісім років. Коли у 2004 році виник поштовий сервіс Gmail, світом прокотилася хвиля обурення - тому що Google поряд з листами розміщував невеликі оголошення, які стосувалося того, про що йшлося у листах. Ви пишете комусь, що за тиждень летите у Гельсінкі, а Gmail поруч підказує, де зупинитися у цьому місті.

- Чи це не виглядає як справжній Великий Брат?

- Жива людина не читає ваших особистих повідомлень, це просто автоматизована програма реагує на ключові слова. Напишете Ви у пошті - "помер у черевиках", і програма демонструватиме оголошення "черевики - широкий вибір", "рай черевиків", "черевики - тисячі пропозицій".

Чого ще ми можемо очікувати після Knowledge Graph? Більшої точності, і водночас ширших асоціацій. Ми будемо шукати одну інформацію, а Google на підставі того, що про нас знає, підкидатиме ще щось інше. Машина буде не тільки шукати інформацію для нас, але й за нас.

Однак, те, що дійсно повинно змінити наше життя, це інтелект, який отримають смартфони та інші пристрої, які ми носимо зі собою. Навіть маленького мізку телефону буде достатньо, щоб звернутися до всіх знань Google, накопичених у так званій хмарі. Для Вас працюють, хоча Ви навіть цього не знаєте, надпотужні машини в обчислювальних супер-центрах - а телефон лише інтерпретує і представляє результати.

На підставі цієї засади працює розпізнавання мови - на вулиці, коли нам потрібна негайно інформація про автобус або ресторан, незручно писати на невеликій клавіатурі. Легше сказати голосно у мікрофон телефону: "Де знаходиться найближча аптека?".

Уявіть собі, що Ви збираєтеся кудись летіти. Інформацію з електронним квитком ви отримаєте електронною поштою. З цього моменту система починає працювати. Вона читає лист, витягує з нього інформацію про рейс. За кілька днів до перельоту вона починає показувати на екрані смартфона нагадування, додаючи до них прогноз погоди у пункті призначення. Одночасно запитує, чи Ви вже замовили готель, а якщо ні, то показує пропозиції готелів, що відповідають Вашим вподобанням (їх вона відслідковує на підставі місць, у яких Ви перебували з телефоном, обладнаним GPS).

На додаток до нагадувань, у день від’їзду на екрані Ви побачите карту, як потрапити в аеропорт, разом з оцінкою завантаженості доріг та приблизним часом поїздки. У разі виникнення проблем Google запропонує Вам об’їзд або обере інший засіб транспорту. Він розкаже про політ, про можливі затримки і т.д. Більшість цих функцій вже працюють, наприклад, в останній версії ОС Android 4.1.

Першим проривом в історії Google, як каже Аміт Сінгал, було зібрання усієї інформації в одному місці. Універсальний пошук - тепер очевидний, раніше був нечуваною річчю. Тепер, якщо Вам потрібні фото Варшави, фільм про Варшаву чи останні новини з Варшави, усі з них Ви можете знайти на Google. Колись ця інформація була розпорошена по багатьох системах.

Другим проривом було запровадження автоматичного заповнення. Достатньо ввести декілька символів, а система намагається вгадати, що Ви шукаєте, і пропонує свої варіанти. Ніби це дрібничка, але у світі мобільних пристроїв, смартфонів, який стає найважливішим, ця функція має вирішальне значення.

Третя революція відбувається саме зараз. Це Knowledge Graph. Зміна філософії дій, перехід від пошуку символів до інтерпретації реального світу. Важко нині передбачити, як вона змінить світ, а також нас самих. Жодна система не забере в нас здатності самостійно мислити та приймати рішення, але вона спиратиметься на те, до якої інформації ми маємо доступ, і те, як її представляють. Великий Брат стежить за нами.

- У Вас не складається іноді враження, що Google став штучним інтелектом? - питаю я в Аміта Сінгала.

- Штучний інтелект є дуже загальним терміном - для кожного він може означати щось інше. Якби я 22 роки тому, коли починав працювати над пошуком, побачив, як нині працює Google, то, ймовірно, вирішив, що це штучний інтелект. І якби я нині заснув і прокинувся через 22 роки, то знову сказав би: "Ось це дійсно штучний інтелект!" Ось чому я волію казати, що те, що ми робимо у Google - це створення "корисного" інтелекту. Якщо скласти до купи наш Knowledge Graph, голосовий пошук, і багато інших функцій, то можна сказати, що ми створили комп’ютер зі серіалу "Star Trek". Я завжди хотів зробити такий з часу, коли у 1960-х дивився цей серіал на чорно-білому телевізорі.

- Чи це вже є штучним інтелектом?

- Ну, майже, але поговорити з ним Вам не вдасться. Але це він тут керує та визначає, що з дедалі щільнішої віртуальної хмари, що нас оточує, відкриється перед нами.
 

В тему:

Google створив власний індекс споживчих цін

Етномережа: концентрація без централізації

Класичне телебачення вб’є не інтернет, а люди, сформовані інтернетом

Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату