Зображення користувача Еней Харалужний.
Еней Харалужний
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Музикознавець зібрав 700 етноінструментів

Категорія:

Львівський музикознавець Любомир Кушлик зібрав унікальну колекцію народних музичних інструментів, яка налічує понад сімсот екземплярів. На тридцятьох із них грає. Час від часу свою збірку колекціонер виставляє в музичній школі імені Соломії Крушельницької, у Львівському Національному університеті ім. Франка, де у свій час викладав.

музика в тему: guculiya-lyudydobri-arkan.mp3

guculiya-arkan.mp3

Львівський музикознавець Любомир Кушлик зібрав унікальну колекцію народних музичних інструментів, яка налічує понад сімсот екземплярів. На тридцятьох із них грає.

Частину своєї колекції він зберігає вдома, а іншу частину – де доведеться, бо наразі для такої кількості музичних інструментів у Львові не знайшлося місця. Хоча така багатюща колекція може стати основою музею музичних інструментів, про відкриття якого мріє колекціонер.

… Турячі роги, трембіти, скрипки, басолі, дримби, кобзи, гуслі, різноманітні сопілки, колянки, пищавки, решітко, бугай, коза, гелігонка, волинка, дуда, цитра. Називати інструменти з колекції Любомира Кушлика можна ще дуже довго, як і оглядати їх та слухати їхню мелодію. 

Власкик демонструє турячий ріг: «Це моя гордість,- каже він, - бо такий інструмент знайти дуже важко. Турів немає уже років чотириста. Гуцули мають ще такі інструменти, але ні за що не продадуть… Ріг використовується в новорічно-різдвяних обрядових дійствах, тому що це символ достатку – як в античному світі, так і в нашому слов’янському. Усе добро колись тримали в рогах: мед, вино. Навіть чарки виготовляли з рогу і випивали з них. А чого бажаємо на Новий рік? Достатку, добробуту. Тут вони виконують магічну дію і своїм звучанням, і виглядом. Трембіта теж символізує ріг».

Далі він показує козу – музичний інструмент, який своїм зовнішнім виглядом нагадує голову кози: ріжки, язик. «Козу використовують на Маланку, коли обряд змішаний, і в окремому обряді водіння Кози, бо це – символ родючості». До козячих ріжок прикріплені дзвіночки, язик – на шнурку. При рухах коза видає специфічні звуки — справді грає. А от інший інструмент – бугай – уже не подібний до справжньої тварини: це бочівочка зі шкіри, до якої прив’язаний хвіст із кінських волосків. Щоб заграти на такому інструменті, його потрібно підготувати: хвіст треба намочити квасом чи пивом, тоді буде краще звучання. Видає бугай символічні звуки «Бу-бу!».

«На Закарпатті такий інструмент називають бербеницею, – пояснює пан Любомир, – на Бойківщині – бичком. Для його виготовлення використовують шкіру із собаки, теляти, козеняти. Бугай, як і коза, є символом багатства, тому й використовується у різдвяних обрядах, особливо на Гуцульщині. Там обов’язковим атрибутом колядників є трембіта, ріг, коза, бугай, дзвіночки.

Трембіта грає перед входом до хати, потім вона може грати «мерську коляду» – по померлому родичу у цьому році чи кілька років тому. До звичайної коляди ще використовують скрипку, цимбали, бас, дзвіночки, а от «мерську коляду» тільки трембіта грає».

Гуцули часто використовують дзвіночки: прив’язують до ріжок козі, часом – до бороди, або ж до топірця і ходять "плєсом" – це такий ритуальний хід-танець: топірцем крутять і дзвіночки видають відповідний звук. Топірець із дзвіночками – це теж комплексний інструмент, який має магічну функцію».

Старший колядник – береза – може чіпляти дзвоник до правої руки, інші колядники мають менші дзвіночки. А ще із дзвіночками ходить Ведмідь, Чорт і цим ніби заперечує свою сутність, бо дзвін – це символ очищення.

Музичні інструменти дуже тісно пов’язані із обрядовістю, з давньою сутністю, що, може, вже й позабувалося».

Свою розповідь музикознавець супроводжує демонстрацією різноманітних дзвіночків й тих інструментів, про які згадує: «Іноді при коляді грала волинка – інструмент, зроблений зі шкіри, з прикріпленими дудками. Ось ця волинка зроблена у селі Верхній Ясенів на Івано-Франківщині.  Кажуть, що найкраще гратиме той інструмент, який виготовляють з козячої шкіри, здертої живцем. Цьому є пояснення: тварина голосно кричить. Можна брати шкіру тритижневого або навіть абортованого теляти. З неї роблять мішок і вставляють сопілки. У «мішок» вдувається повітря. Перевага такого інструмента в тому, що на ньому можна одночасно грати і співати, притримуючи рукою повітря. Дуда використовується при коляді, хоча назагал це похоронний інструмент. Часто дудою називають солпілки, але це зовсім інший інструмент».

Погравши на новорічно-різдвяних інструментах, переходимо до побутових і весільних. У колекції пана Любомира є такі, що й інструментами не назвеш: підкова, магівниця, якісь калатальця. «На підковах колись грали на весіллях, але про це вже забулося. Підкова — символ щастя, і на ній можна зіграти цілу гаму. Ще один весільний інструмент – колотівці: до палиці прив’язують хустину із дзвіночками. Такий інструмент супроводжує ритміку обрядових пісень і танців, і суть його – у тій хустині, яка є символом переходу дівчини до жінки», – розповідає він.

У пана Кушлика є багатюща колекція сопілок. «Сопілки абсолютно різні на Гуцульщині і на Бойківщині, – каже музикознавець. – У гуцульських інструментах пальці інакші й лади також. Гуцул не зіграє на бойківській сопілці, а бойко — на гуцульській. Або зіграє, але щось буде не так. І в цьому особливість народних інструментів».

Колекціонер демонструє подвійні сопілки, ребро – набір сопілочок з дірками, довбушівки, джоломійки, монтелі, бойківські пищавки, теленки (сопілки без дірок). «Теленка має тільки одну цівку і більше нічого, – пояснює музикознавець. – Виготовляється з вербової кори, і це єдиний інструмент, на якому можна грати під час Великого посту, бо верба вважається священним деревом». І демонструє гру на двох теленках одночасно. Далі грає на колянці – інструменті, який поширений на півночі Волині. Називається так, бо роблять способом розколу, потім склеюють всередині.

На таких пищавках, сопілках, колянках, трембітах колись звучали пастуші мелодії, пов’язані з їхньою працею і особистим життям. Були спеціальні сигнальні мелодії на доїння овець. Зранку старший трембітар мусів заграти мелодію до схід сонця, тоді подавав різні сигнали, й вівці уже самі знали коли їм іти на доїння, а коли – на пасовище. Ця культура уже призабулась, хіба частково збереглась на Закарпатті і на Івано-Франківщині. На Львівщині уже мало хто на трембіті зіграє. А на глечику-свистунці? А на качечці, у яку заливають воду? А на гуслях, цитрі?

…Колекція пана Любомира утворилась, можна сказати, спонтанно. Він викладав у Львівській консерваторії музичні і фольклорні дисципліни, а у 2006 році там відкрили факультет культури і мистецтв, де була спеціальність етномузикологів. «Мені запропонували вести курс етномузикознавства для фольклористів. Я мав кілька народних інструментів і злегка на них грав, але ж студентам треба було показати усю різноманітність і багатство народних інструментів, гру на них – щоб вони десь в експедиції могли заграти, визначити діапазон, тональність, і так я почав збирати цю колекцію», – розповів він.

Він не раз'їздив у різні гірські закутки, вишукував інструменти на базарах, й то не один базар треба було обійти, щоб знайти щось цікаве. Щось йому дарували, але більшість інструментів купував. Зараз, знаючи його захоплення, друзі і знайомі підказують де і що можна придбати. Для зберігання й утримання такої колекції потрібні кошти і приміщення.

Час від часу свою збірку колекціонер виставляє в музичній школі імені Соломії Крушельницької, у Львівському Національному університеті ім. Франка, де у свій час теж викладав, у Львівському історичному музеї, у Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай», але усе це – епізодично. Така колекція заслуговує на самостійний музей, бо в Україні немає окремого музею музичних інструментів. І зволікати з цим не варто, поки ще інструменти добре збережені, поки ще можна знайти щось цікаве, поки є люди, які можуть зіграти на рідкісних народних інструментах.

Якщо вам сподобалась ця публікація, ви можете підтримати проект
Музика Золотої ери 
грошовими внесками - з приміткою "на музику" і своїми особливими побажаннями - див: 
Модернізуймо Народний Оглядач!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Оксана Лутчин.
0
Ще не підтримано

 Дуже цікава публікація. Дякую.

 Уточніть, будь ласка, слово "солпілка" - це сопілка: "Часто дудою називають солпілки..."

Творімо разом мову Сенсар!

Коментарі

Зображення користувача Оксана Лутчин.
0
Ще не підтримано

 Дуже цікава публікація. Дякую.

 Уточніть, будь ласка, слово "солпілка" - це сопілка: "Часто дудою називають солпілки..."

Творімо разом мову Сенсар!