Андерс Брейвік має свою соціальну базу, яка далеко не маргінальна. У своїх діях терорист керувався залізною логікою і довготривалим політичним розрахунком, і тепер, цілком можливо, «ми всі граємо по нотах Бревіка». Неминучий хаос, який послідує за розпадом нинішньої соціальної системи, дозволить умовній «партії Бревіка», озброєній його прикладом і запропонованою ним ідеологією, захопити владу силовим шляхом.
З жахом відзначаю наступну тенденцію. З десятка норвежців, з якими я так чи інакше спілкуюся, із самого початку Брейвіка підтримали два. Обидва ніколи не відрізнялися ні схильністю до екстремізму, ні симпатіями до нацистів і відомі мені як цілком цивільні та урівноважені люди. Правда, одна норвезька знайома, живучи поблизу від мусульманського кварталу, була вимушена завести двох великих догів – думаю, не потрібно роз’яснювати, чому. Цим я і можу пояснити її першу реакцію після того, як стало відомо, що терорист – етнічний норвежець з помірними правими поглядами: «нарешті в країні знайшлася людина, яку можна поважати».
Інший норвежець заявив, що все життя, що залишилося, відзначатиме 22 липня як свято, вивішуючи біля будинку національний прапор, і додав: «наступного разу дістанемося до прем’єра та Іудаса" (переінакшене ім’я Йонаса Стере, міністра закордонних справ). Із-за останньої фрази зараз він чекає виклику до поліції, оскільки знайомі, з якими він на радощах поділився своїми відчуттями, начебто встигли настукати.
Коли я спробував заперечити, що, загалом, людей вбивати недобре, а Брейвік своїми діями не лише уподібнив себе варварам ісламізму, але і наніс жахливий, майже невиправний збиток цивілізованій критиці ісламу і толерастії, отримав ще більш шокуючу відповідь. Мовляв, загиблі «не люди, а майбутні члени Робочої партії».
Інтерв’ю з деякими учасниками табору Робочої партії, що врятувалися від розстрілу.
Говорили це, повторюся, не нацики-маргіналы, а люди, що цілком відбулися, солідні. Ні в якому разі не розділяючи ці думки, не можу сказати, що подібна реакція стала для мене несподіванкою.
Зараз світові ЗМІ навперебій розхвалюють «тиху і процвітаючу» країну, ну просто рай на землі і зразок для наслідування, безтурботне життя якої раптово було затьмарене жахливим і, як вважають деякі, нез’ясовним вибухом насильства.
Дозволю собі небагато розбавити цю картину. За п’ять днів до терористичних актів Осло став свідком іншої трагедії, хоча й меншої за масштабом, але не менш страхітливої щодо жорстокості та цинізму. Подібно до терактів, злочин був здійснений в будівлі державної установи і мав у такій же мірі символічне значення.
17 липня в Осло сталося чергове згвалтування. Як повелося, насильник був вихідцем з Північної Африки, нібито 15 років від народження, що видає себе за біженця, а жертвою стала випадкова норвежка, що проходила поряд. Проте цього разу насильство сталося не в темному провулку і не поблизу від центру розміщення «біженців», а прямо на сходинках будівлі, де розміщується норвезький парламент, охорона якого з цікавістю спостерігала за тим, що відбувається, не ударивши палець об палець, аби допомогти нещасній жінці:
«Охоронці Стортингу (парламенту), не втручаючись, спостерігали за згвалтуванням 20-річної жінки, що знаходилася в майже несвідомому стані.
Співробітники охорони, збільшивши зображення камери і перемкнувши її з панорамного вигляду, спостерігали за згвалтуванням, що відбувалося на сходинках Стортингу, не покинувши будівлі, поки злочинець не закінчив свої дії і не був готовий сховатися.
«Я підтверджую, що запис був переданий поліції. Моя ділянка працює постійно, проте наше первинне завдання – забезпечення безпеки норвезького парламенту», – сказав у інтерв’ю «Дагбладет» шеф департаменту охорони Стортингу Герріт Леберг. «Ми допомогли поліції в затриманні злочинця».
– Ви намагалися зупинити його, коли побачили що відбувається?
– Ні, зупинити злочин – це відноситься до компетенції поліції. Як я розумію, вони прибули швидко.
У відповідь на прохання дати інтерв’ю і пояснити поведінку офіцера охорони, пан Леберг відповів: «Ні, у мене багато роботи. Розумію: зараз літо, новин небагато, і ви хочете роздути з цього історію».
Знімки камери спостереження зафіксували декілька чоловік, що байдуже проходили поряд. Один перехожий зупинився і розсміявся, і, як мінімум ще один, схоже, знімав на камеру звіряче згвалтування жінки, що майже знепритомніла.
15-літній прохач притулку з Північної Африки, підозрюваний в здійсненні згвалтування, звільнений з-під варти. Ні жертва, ні свідки в поліцію не звернулися."
Уточню пару моментів. 15-річний гість з Північної Африки в реальності може виявитися людиною сильно за 20: багато економічних мігрантів, що видають себе за біженців, свідомо знищують документи і зменшують свій вік років на 10, щоб підпасти під особливі правила поводження з самотніми неповнолітніми біженцями, згідно з якими депортація їх на батьківщину практично неможлива. Небажання жінки звертатися в поліцію зрозуміле: я кілька разів чув, що мало не більшість жертв мусульманського насильства не ризикують зв’язуватися з властями, оскільки злочинець має великі шанси незабаром виявитися на волі, і навіть знаходячись в ув’язненні, може зв’язатися зі своїми єдиновірцями, які не забудуть виконати його прохання і помститися жінці.
Те, що сталося 17 липня – не просто картинка з життя «тихої» і «процвітаючої» країни; це – квінтесенція політики «толерантності» і «мультикультуралізму», основним провідником якої стала Робоча партія; це жахливий діагноз соціуму, де людина остаточно зведена до рівня безініціативного гвинтика в механізмі «суспільства загального благоденствування». Алегорично виражаючись, 19 липня була згвалтована сама норвезька демократія і колись правова держава.
При всій огиді, яку викликає вчинок Андерса Берінга Брейвіка, у мене язик не повернеться засуджувати норвезьку жінку, яка прониклася до нього теплими відчуттями, дізнавшись про події на острові Утойя. Звичайно, така реакція поки що маргінальна і небагато виражають її відкрито.
Більшість норвежців, з якими мені довелося спілкуватися в останні дні, засуджують Брейвіка і співчувають його жертвам, проте, оцінки події міняються на очах. Одна знайома, що живе в п’яти хвилинах ходьби від канцелярії прем’єр-міністра, спочатку написала, що готова «особисто придушити» терориста: всю ніч вона розшукувала подругу, що працювала в одній з будівель, поряд з якими була закладена бомба. Додзвонитися їй було неможливо, оскільки жінка з дитинства страждає глухотою; на щастя, її скоро знайшли. Тепер же, ознайомившись з відеозверненням терориста, ця знайома пише, що кліп був зроблений «гідною людиною, яка щиро переживає за країну», лише вибрав він «не ті методи». Зрозуміло, перетворювати молодіжний табір на місце кривавої бійні жахливо, але «Рабоча партія повільно вбиває Норвегію» і «природно, знайшовся норвежець, якому це набридло».
Інші, виражаючи співчуття жертвам трагедії, вважають, що правляча держбюрократія в рівній мірі несе відповідальність за подію. Фактично цензура в ЗМІ і діяльність спецслужб, направлена на підривання цивілізованих рухів антиісламізму, привели до того, що деякі вирішили: з цими урядом і елітою можна говорити тільки мовою терору. «Брейвік – природне породження соціал-бюрократичного режиму Робочої партії, при якому ми вимушені отримувати об’єктивну інформацію з новин Russia Today". Признаюся, ця точка зору мені щонайближче.
Таким чином, доводиться із скорботою констатувати, що Андерс Брейвік має свою соціальну базу, яка далеко не маргінальна. Звичайно, найлегше було б оголосити його психопатом і божевільним одинаком і на цьому закрити тему, але, боюся, має рацію друг дитинства Брейвіка, норвезький журналіст Петер Сваар: у своїх діях терорист керувався залізною логікою і довготривалим політичним розрахунком, і тепер, цілком можливо, «ми всі граємо по нотах Бревіка».
Наслідки терористичних актів в Осло досить передбачувані: Робоча партія переможе на парламентських виборах 2013 року і, можливо, разом з лівими соціалістами отримає абсолютну більшість місць в Стортингу. Нинішня політика «толерантності» і «мультикультуралізму» не лише буде продовжена, а й, швидше за все, супроводжуватиметься посиленням цензури в ЗМІ і розгромом цивілізованої опозиції. При цьому нинішні проблеми, викликані нездатністю держави забезпечити виконання узятих на себе соціальних зобов’язань унаслідок зростання кількості одержувачів різних видів соціальної допомоги, нікуди не зникнуть, і, цілком можливо, передбачений Хеге Сторхауг крах норвезького «суспільства благоденствування», ерозія якого помітна вже тепер, набуде трагічніших рис.
Деградація соціальної системи викликатиме природну незадоволеність у частини населення, що все зростатиме, і через 10-15 років, коли, на думку Сторхауг, норвезький розвинений соціалізм прийде до свого безславного кінця, в очах багатьох норвежців фігура Брейвіка вже почне знаходити ореол народного героя.
Якщо передбачення Сторхауг про міжетнічні зіткнення за зразком колишньої Югославії або СРСР збудуться, то не можна виключати, що у багатьох норвежців, у тому числі тих, хто має доступ до вогнепальної зброї не через членство в стрілецькому клубі, а, так би мовити, за посадою, виникне бажання послідувати прикладу Брейвіка – але вже в організованому порядку.
Неминучий хаос, який послідує за розпадом нинішньої соціальної системи і суспільства, випестуваного правлячою держбюрократією, дозволить умовній «партії Бревіка», озброєній його прикладом і, думаю, у меншій мірі, – запропонованою ним ідеологією, захопити владу силовим шляхом.
Як говорили очевидці, 22 липня обстановка в Осло нагадувала зону бойових дій де-небудь в Сараєво початку 1990-х. Радий був би помилятися, але, боюся, це тільки прелюдія до масштабніших подій.
Інтерв’ю з Хеге Сторхауг про похмуре майбутнє мультикультурної Норвегії:
"Робоча партія винна в ісламізації Європи, адже тільки в Норвегію прибувають тисячі мусульман. Цих суїцидних зрадників треба зупинити" (Маніфест Брейвіка).
Статистика:
Королівство Норвегія.
Населення: 4 937 000 жителів (114-е місце у світі)
Густина населення: 15 осіб/км²
В Осло в 1980 році було 1006 мусульман. У 2010 - 98,953. За 30 років їх стало більше в 98 разів. Навіть при таких темпах це 9 мільйонів через ті ж 30 років.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Партія Брейвіка
Світ:
11073101.jpg
Інший норвежець заявив, що все життя, що залишилося, відзначатиме 22 липня як свято, вивішуючи біля будинку національний прапор, і додав: «наступного разу дістанемося до прем’єра та Іудаса" (переінакшене ім’я Йонаса Стере, міністра закордонних справ). Із-за останньої фрази зараз він чекає виклику до поліції, оскільки знайомі, з якими він на радощах поділився своїми відчуттями, начебто встигли настукати.
Коли я спробував заперечити, що, загалом, людей вбивати недобре, а Брейвік своїми діями не лише уподібнив себе варварам ісламізму, але і наніс жахливий, майже невиправний збиток цивілізованій критиці ісламу і толерастії, отримав ще більш шокуючу відповідь. Мовляв, загиблі «не люди, а майбутні члени Робочої партії».
Інтерв’ю з деякими учасниками табору Робочої партії, що врятувалися від розстрілу.
Говорили це, повторюся, не нацики-маргіналы, а люди, що цілком відбулися, солідні. Ні в якому разі не розділяючи ці думки, не можу сказати, що подібна реакція стала для мене несподіванкою.
Зараз світові ЗМІ навперебій розхвалюють «тиху і процвітаючу» країну, ну просто рай на землі і зразок для наслідування, безтурботне життя якої раптово було затьмарене жахливим і, як вважають деякі, нез’ясовним вибухом насильства.
Дозволю собі небагато розбавити цю картину. За п’ять днів до терористичних актів Осло став свідком іншої трагедії, хоча й меншої за масштабом, але не менш страхітливої щодо жорстокості та цинізму. Подібно до терактів, злочин був здійснений в будівлі державної установи і мав у такій же мірі символічне значення.
17 липня в Осло сталося чергове згвалтування. Як повелося, насильник був вихідцем з Північної Африки, нібито 15 років від народження, що видає себе за біженця, а жертвою стала випадкова норвежка, що проходила поряд. Проте цього разу насильство сталося не в темному провулку і не поблизу від центру розміщення «біженців», а прямо на сходинках будівлі, де розміщується норвезький парламент, охорона якого з цікавістю спостерігала за тим, що відбувається, не ударивши палець об палець, аби допомогти нещасній жінці:
«Охоронці Стортингу (парламенту), не втручаючись, спостерігали за згвалтуванням 20-річної жінки, що знаходилася в майже несвідомому стані.
Співробітники охорони, збільшивши зображення камери і перемкнувши її з панорамного вигляду, спостерігали за згвалтуванням, що відбувалося на сходинках Стортингу, не покинувши будівлі, поки злочинець не закінчив свої дії і не був готовий сховатися.
«Я підтверджую, що запис був переданий поліції. Моя ділянка працює постійно, проте наше первинне завдання – забезпечення безпеки норвезького парламенту», – сказав у інтерв’ю «Дагбладет» шеф департаменту охорони Стортингу Герріт Леберг. «Ми допомогли поліції в затриманні злочинця».
– Ви намагалися зупинити його, коли побачили що відбувається?
– Ні, зупинити злочин – це відноситься до компетенції поліції. Як я розумію, вони прибули швидко.
У відповідь на прохання дати інтерв’ю і пояснити поведінку офіцера охорони, пан Леберг відповів: «Ні, у мене багато роботи. Розумію: зараз літо, новин небагато, і ви хочете роздути з цього історію».
Знімки камери спостереження зафіксували декілька чоловік, що байдуже проходили поряд. Один перехожий зупинився і розсміявся, і, як мінімум ще один, схоже, знімав на камеру звіряче згвалтування жінки, що майже знепритомніла.
15-літній прохач притулку з Північної Африки, підозрюваний в здійсненні згвалтування, звільнений з-під варти. Ні жертва, ні свідки в поліцію не звернулися."
Стаття в «Дагбладет» (по-норвежськи)
Переклад на англійську
Уточню пару моментів. 15-річний гість з Північної Африки в реальності може виявитися людиною сильно за 20: багато економічних мігрантів, що видають себе за біженців, свідомо знищують документи і зменшують свій вік років на 10, щоб підпасти під особливі правила поводження з самотніми неповнолітніми біженцями, згідно з якими депортація їх на батьківщину практично неможлива. Небажання жінки звертатися в поліцію зрозуміле: я кілька разів чув, що мало не більшість жертв мусульманського насильства не ризикують зв’язуватися з властями, оскільки злочинець має великі шанси незабаром виявитися на волі, і навіть знаходячись в ув’язненні, може зв’язатися зі своїми єдиновірцями, які не забудуть виконати його прохання і помститися жінці.
Те, що сталося 17 липня – не просто картинка з життя «тихої» і «процвітаючої» країни; це – квінтесенція політики «толерантності» і «мультикультуралізму», основним провідником якої стала Робоча партія; це жахливий діагноз соціуму, де людина остаточно зведена до рівня безініціативного гвинтика в механізмі «суспільства загального благоденствування». Алегорично виражаючись, 19 липня була згвалтована сама норвезька демократія і колись правова держава.
При всій огиді, яку викликає вчинок Андерса Берінга Брейвіка, у мене язик не повернеться засуджувати норвезьку жінку, яка прониклася до нього теплими відчуттями, дізнавшись про події на острові Утойя. Звичайно, така реакція поки що маргінальна і небагато виражають її відкрито.
Більшість норвежців, з якими мені довелося спілкуватися в останні дні, засуджують Брейвіка і співчувають його жертвам, проте, оцінки події міняються на очах. Одна знайома, що живе в п’яти хвилинах ходьби від канцелярії прем’єр-міністра, спочатку написала, що готова «особисто придушити» терориста: всю ніч вона розшукувала подругу, що працювала в одній з будівель, поряд з якими була закладена бомба. Додзвонитися їй було неможливо, оскільки жінка з дитинства страждає глухотою; на щастя, її скоро знайшли. Тепер же, ознайомившись з відеозверненням терориста, ця знайома пише, що кліп був зроблений «гідною людиною, яка щиро переживає за країну», лише вибрав він «не ті методи». Зрозуміло, перетворювати молодіжний табір на місце кривавої бійні жахливо, але «Рабоча партія повільно вбиває Норвегію» і «природно, знайшовся норвежець, якому це набридло».
Інші, виражаючи співчуття жертвам трагедії, вважають, що правляча держбюрократія в рівній мірі несе відповідальність за подію. Фактично цензура в ЗМІ і діяльність спецслужб, направлена на підривання цивілізованих рухів антиісламізму, привели до того, що деякі вирішили: з цими урядом і елітою можна говорити тільки мовою терору. «Брейвік – природне породження соціал-бюрократичного режиму Робочої партії, при якому ми вимушені отримувати об’єктивну інформацію з новин Russia Today". Признаюся, ця точка зору мені щонайближче.
Таким чином, доводиться із скорботою констатувати, що Андерс Брейвік має свою соціальну базу, яка далеко не маргінальна. Звичайно, найлегше було б оголосити його психопатом і божевільним одинаком і на цьому закрити тему, але, боюся, має рацію друг дитинства Брейвіка, норвезький журналіст Петер Сваар: у своїх діях терорист керувався залізною логікою і довготривалим політичним розрахунком, і тепер, цілком можливо, «ми всі граємо по нотах Бревіка».
Наслідки терористичних актів в Осло досить передбачувані: Робоча партія переможе на парламентських виборах 2013 року і, можливо, разом з лівими соціалістами отримає абсолютну більшість місць в Стортингу. Нинішня політика «толерантності» і «мультикультуралізму» не лише буде продовжена, а й, швидше за все, супроводжуватиметься посиленням цензури в ЗМІ і розгромом цивілізованої опозиції. При цьому нинішні проблеми, викликані нездатністю держави забезпечити виконання узятих на себе соціальних зобов’язань унаслідок зростання кількості одержувачів різних видів соціальної допомоги, нікуди не зникнуть, і, цілком можливо, передбачений Хеге Сторхауг крах норвезького «суспільства благоденствування», ерозія якого помітна вже тепер, набуде трагічніших рис.
Деградація соціальної системи викликатиме природну незадоволеність у частини населення, що все зростатиме, і через 10-15 років, коли, на думку Сторхауг, норвезький розвинений соціалізм прийде до свого безславного кінця, в очах багатьох норвежців фігура Брейвіка вже почне знаходити ореол народного героя.
Якщо передбачення Сторхауг про міжетнічні зіткнення за зразком колишньої Югославії або СРСР збудуться, то не можна виключати, що у багатьох норвежців, у тому числі тих, хто має доступ до вогнепальної зброї не через членство в стрілецькому клубі, а, так би мовити, за посадою, виникне бажання послідувати прикладу Брейвіка – але вже в організованому порядку.
Неминучий хаос, який послідує за розпадом нинішньої соціальної системи і суспільства, випестуваного правлячою держбюрократією, дозволить умовній «партії Бревіка», озброєній його прикладом і, думаю, у меншій мірі, – запропонованою ним ідеологією, захопити владу силовим шляхом.
Як говорили очевидці, 22 липня обстановка в Осло нагадувала зону бойових дій де-небудь в Сараєво початку 1990-х. Радий був би помилятися, але, боюся, це тільки прелюдія до масштабніших подій.
Інтерв’ю з Хеге Сторхауг про похмуре майбутнє мультикультурної Норвегії:
"Робоча партія винна в ісламізації Європи, адже тільки в Норвегію прибувають тисячі мусульман. Цих суїцидних зрадників треба зупинити" (Маніфест Брейвіка).
Статистика:
Королівство Норвегія.
Населення: 4 937 000 жителів (114-е місце у світі)
Густина населення: 15 осіб/км²
В Осло в 1980 році було 1006 мусульман. У 2010 - 98,953. За 30 років їх стало більше в 98 разів. Навіть при таких темпах це 9 мільйонів через ті ж 30 років.
В тему:
Український Брейвік
Шокуючий теракт в Норвегії: нова загроза для Європи
Ще про суїцидних зрадників: Держава заохочує міграцію до України і приховує її наслідки
Wikileaks: Матриця Асанжа
Нова угода снайперів
Подивіться кінофільм «Стрілець» (дубльований українською)
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта