Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 2

Згадаємо Квітку Цісик

«Присвячую поривам нескореного українського духу і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану»
Від редакції НО:

Донька українських емігрантів, Квітка Цісик (4 квітня 1953 Квінс, Нью-Йорк - 29 березня 1998) записала два лазерні диски українського фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два кольори».

«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».

Cпівачка померла від раку грудей 29 березня 1998 р у віці 44 років у себе в Манхеттені.


О дивна квітко України...

Не пам’ятаю, щоб коли-небудь її показували по телевізору, жодного разу не доводилося бачити її фото надрукованим у якомусь престижному журналі чи газеті. Тільки по українському радіо час від часу звучав її ніжний, таємничий, проникливий голос: "Два кольори мої, два кольори, червоний -- то любов, а чорний -- то журба", або ж: "Як на ті чорнобривці погляну, бачу матір стареньку..."

І ось недавно, знову ж таки по радіо, у передачі "Пісенний Олімп" довелося почути: "Послухайте пісню у виконанні незабутньої Квітки Цісик, що передчасно пішла із життя..."

Хто вона була, де і як жила, чому так тужила за Україною -- так і не пощастило ні від кого довідатися. Відомо одне, та й то не уточнене, що була Квітка Цісик українською емігранткою у Канаді, і, бездоганно оволодівши місцевою мовою та звичаями, все-таки залишилася відданою дочкою рідної, далекої землі.

Судячи з імені, вона, напевно, походила з Карпат чи Прикарпаття, бо саме там жінкам нерідко дають такі поетичні імена -- Квітка, Зірка, Ружана...

І як було приємно іноді суботнього дня під час концерту на замовлення слухачів почути по радіо у її виконанні оновлену "Черемшину" чи розтинаюче душу: "Чуєш, кру-кру-кру... в чужині помру, заки море перелечу -- крилонька зітру..."

Чому ж, коли вона передчасно померла, так кволо і байдужо відреагував на це край, котрий небіжка палко, до нестями любила? Невже тому, що душевний Квітчин голос важко долинав до земляків через шквальне ревіння "реміксів", "хеві-металів" та інших атрибутів сучасної естради?

Ії пісня ніколи не підсилювалася з допомогою могутньої техніки, не супроводжувалася оглушливим оркестром, не демонструвалася під фонограму. Вона лилася з душі, котра через океани тягнулася до історичної батьківщини.

І оскільки більшість із нас сьогодні осліплена блиском фальшивих цінностей, оглушена брязкотом фальшивої музики, то через те, напевно, так мало й залишилося серед нас тепла і душевності.

Квітка Цісик не була народною артисткою України, але коли подивишся на деяких наших "народних", які тільки-но відхопивши це звання, відразу починають витягувати трелі як не російською, то англійською, прагнучи бути поміченими в Голлівуді чи бодай у Москві, то мимоволі приходить думка, що далекій заокеанській співачці вищезгаданий титул пасував би куди більше.

"О мій русявий Прометею, загублений в ночах війни!" -- вигукнув колись Андрій Малишко, оспівуючи смерть улюбленого героя.

"О дивна квітко України, що висохла на чужині", -- в унісон хочеться підхопити, поминаючи нашого далекого соловейка, Квітку Цісик...

На мене дехто ображається, що я не асоціюю деяких наших супер-популярних естрадних "шоу-менш" з образом неньки-України. Таки не асоціюю.

А Квітку Цісик -- так.

Від редакції газети "Вперед": На жаль, доводиться констатувати: у грунтовному "Словнику співаків України" Івана Лисенка, виданому у Києві 1997 року і справедливо відзначеному "Вечіркою", Квітка Цісик окремої статті не удостоїлася. Хотілося б, аби цей прорахунок було усунуто при майбутньому перевиданні словника.

Пісні Квітки Цісик (аудіо, mp3)

Квітка Цісик - Де ти тепер (відео)

************************

Тоня Білоус (Бельгія)

Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.

Я - КВІТКА

Я - квітка степова,
Я - всих і нічия.
Я сонцева коханка,
Я вітра забаганка.
Полин - купіль моя,
Пірнай - і я твоя.

Я - квітка лугова,
Гойдаюсь в травах я.
Я у вінку співанка,
Пелюсткова веснянка.
Вуста з нектаром я,
Відпий - і я твоя.

Я - квітка польова,
У житі бавлюсь я,
Я - жайворонка любка,
Грайливая голубка.
Купальська врода я,
Милуйся! Я - твоя.

Я квітка у гаю,
Царюю як в раю:
В промінні ніжусь я,
Під трелі солов’я.
Жаги оздоба я,
Вдягни - і я твоя.

Я - квітка лісова,
Купаюсь в росах я,
Я громова любаска,
Дощу - жадана ласка,
Духмяний килим я,
Ступи - і я твоя.

Одне лиш прошу, пам’ятай:
Не рви мене і не ламай.
Землі, життя - оквіта я.
Я - всих, твоя і нічия.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи