|
© «Народний Оглядач»
 |
Форум українців: Ющенко хотів би поставити Аскольда на своє місце |
22:29 18.08.2006
Сьогодні в Київському палаці «Україна» урочисто відкрився IV Всесвітній Форум українців. Його відкрили не Президент України, не Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради і не президент Світового Конґресу Українців, а духовні особи – представники трьох українських церков: Української православної церкви Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви і Української автокефальної церкви.
|
|
|
Виступ Президента України Віктора Ющенка на сцені палацу "Україна" - фото НО |
Лист із запрошенням на Форум був направлений також керівництву Української православної церкви Московського патріархату, але, як бачимо, запрошення було проігнороване.
Першим виступив Святійший Патріарх Філарет і в кінці свого виступу проказав Молитву Святому Духові та Отче наш, багато з присутніх приєдналися до нього. Потім виступили святі отці двох інших українських церков. А вже після них на сцену вийшов Михайло Горинь - Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
В своїй промові він відзначив, що цей Форум відбувається напередодні двох визначних подій – 15-ої річниці незалежності України і 150-літнього ювілею від народження Івана Франка, крилата фраза якого «Нам пора для України жить!» залишається актуальною й сьогодні. Франко мріяв про той час, коли український народ стане господарем на власній землі. Чи здійснилася його мрія? Україна продовжує відвойовувати свій авторитет і змагатися за рідну мову. За 15 років незалежності українська мова в Україні так і не зайняла свого гідного місця. Наприклад, в Севастополі в 64 школах й досі немає жодного українського класу.
Далі виступав президент Світового Конгресу українців Аскольд Лозинський. Він був емоційним, і його слова шмагали гірше батога, виступ же переривався частими схвальними оплесками. На попередньому, ІІІ Форумі він звітував про те, що зробила діаспора для України, а на цьому Форумі хотів би почути, що зробила українська держава для української діаспори за роки своєї незалежності.
Він посварив церкву Московського патріархату, яка була сталінським інструментом атеїзму і механізмом КДБ, а тепер придушує інші українські церкви. На його думку, ця церква продовжує бути звичайнісіньким агентом впливу Москви – тому він й виступає проти неї як представника Москви. Також він підняв питання української мови в Україні – він розгублений таким засиллям російської. Вона не тільки на вулицях міст, але й на сторінках більшості журналів і газет, у Верховній Раді і в Кабінеті міністрів. І якщо нинішній Прем’єр на офіційних заходах говорить українською, його два віце-Прем’єри демонстративно ігнорують державну мову.
Аскольд Лозинський згадав про голодомор в Україні як найбільше знущання над українцями з боку Москви. В XX столітті вона забрала не тільки церкву, мову, історію, але й хліб. Український народ був поневолений протягом 45 років переможцями у Великій вітчизняній війні, яка, на його думку, була зовсім не вітчизняною для українців, бо вони захищали не свою вітчизну.
Далі виступив голова координаційної ради українців Росії Василь Дума, який, серед іншого поскаржився на те, що в Українському культурному центрі в Москві більшість приміщень здають в оренду, там навіть є місце для Макдоналдса, але немає кімнати для них. А після нього - голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні.
Після закордонних українців виступали наші представники уряду – міністр культури і туризму Ігор Ліховий та міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Але найцікавіше було попереду – доповідь Президента України Віктора Ющенка. В стилі Віктора Ющенка. Він виступав останнім, і доповідь в нього була, звичайно, найдовшою. Він явно почав не з того, що було підготовлено. Було видно одразу – його зачепили закиди Аскольда Лозинського і він навіть зауважив, що йому нелегко було сидіти в залі під час його виступу.
Президент Ющенко чомусь почав, як голова колгоспу, розхвалювати економічні здобутки і ріст ВВП, потім констатувати, скільки українців проголосувало за один політичний блок, а скільки за інший. Далі був перший перл: «Може не треба по Дніпру щось робити?»
Віктор Ющенко поставив питання: «На базі чого ми шукаємо порозуміння?» і сам же відповів, що на базі «засадничих основ», одною з яких – це соборність нації. А політична хвороба – федералізм – не пройде! Він сказав, що хотів би поставити Аскольда на своє місце. «Ми повинні зрозуміти, що якщо ми демократи, якщо ми християни, ми силою не примусимо розвивати українську мову», а розмовляти треба мовою мотивації. Але погодився з тим, що розвиток української мови – це ключове завдання. Далі він говорив про єдину помісну церкву в Україні, про єдиний національний простір і ідею національної єдності, казав, що раніше влада була корумпована. (А зараз хіба ні? - НО)
Віктор Ющенко сказав, що першим курсивом є те, що «ми не повинні маніпулювати демократією», а людина з її свободами має бути в центрі уваги держави, а другим курсивом є соборність та унітарність України.
Він запевнив, що на Київських кручах буде стояти пам’ятник жертвам голодомору, який буде гідний пам’яті тих мільйонів українців, які безвинно померли. Він запевнив, що буде наведений порядок в Українському культурному центрі в Москві (звичайно, це ж все ж таки українська державна власність - НО). Ну і, звичайно, говорив делегатам та учасникам Форуму те, що їм обов’язково сподобається: що треба створити багатотисячну енциклопедію українства, що Україна там, де є українці і українська мова, що нашими національними цінностями дихає Європа і що саме в нас народилася перша в Європі конституція.
«Нам треба перестати скиглити по-українськи», - видав другий перл Віктор Ющенко, після чого зазначив, що ми живемо у великому і суворому світі, і за нас ніхто нічого не зробить. «Треба бути тверезими і самокритичними» - враховувати прагматизм сучасного світового порядку.
Зразу після виступу Віктор Ющенко вручив державні нагороди найактивнішим закордонним українцям за їхні заслуги, після чого сам отримав подарунок від Українського козацтва – напередодні свята Спаса. «Кожний день хай щастя нам приносить – і в дорозі, і на рідному порозі!» - побажали всім козаки.
|
Права не даються, права – завойовуються!
