Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 24
  • Переглядів: 24

21 --- СИНЕДРІОН, САДУКЕЇ, ФАРИСЕЇ, КНИЖНИКИ

Світ:

Навіщо було в багатьох місцях Євангелія додавати слово «вчені»? Відповідь елементарна: для зняття з фарисеїв та первосвящеників відповідальності за смерть Ісуса Хреста і «переведення стрілок» на якихось «учених». Весь фокус у тому, що відповідальність — це така річ, яку не можна розділити. Тобто якщо відповідає більше однієї особи (або більше однієї групи), то це означає, що вже не відповідає ніхто.
Продовження. Попередній розділ книги «Пшениця без куколю»: 20 --- Галілеяни і юдеї

Синедріон — це вищий урядовий і судовий орган в юдеїв, якому всі вони зобов’язані були підкорятися. Він перебував у Єрусалимі, його рішення стосувалися всіх питань релігійного, державного і громадського життя. В умовах римського панування Синедріон був органом юдейського самоврядування з широкими повноваженнями, зокрема з правом виносити смертні вироки, проте для їх виконання потрібен був дозвіл римського правителя.

Кількісно Синедріон налічував, за різними джерелами, від 70 до 72 членів, які були представниками панівної верхівки. До його складу входили:

1) первосвященики — вище духовенство (архієреї) та члени їхніх родів;

2) світські особи: старійшини родів, багатії, вчені (юристи, знавці законів, священних текстів і традицій) та інші впливові люди.

Керував Синедріоном верховний первосвященик. В інших містах були менші синедріони, які складалися, за різними джерелами, із 3, 7 чи 23 членів. У подальшому викладі загальне слово «синедріон» ми писатимемо з малої літери, а єрусалимський Синедріон (який ще називали «Великим Синедріоном») — з великої.

В Євангелії склад Синедріона описується формулою: «Первосвященики, вчені та старшина народу» (Лк 19.47). Первосвященики і старшина були головними носіями реальної влади, натомість учені-інтелектуали виконували допоміжну функцію. Члени Синедріона групувалися у дві політичні партії — садукеїв і фарисеїв. Первосвященики однозначно належали до садукеїв, натомість учені (юристи, законовчителі) і старшина могли належати як до партії садукеїв, так і до партії фарисеїв. Проте, згідно з Євангелієм, «старшиною», «старшими народу» або «начальниками» називаються саме фарисеї. Наприклад, у Матвія 26. 47 сказано: «Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, і з ним великий натовп з мечами та кілками, від первосвящеників та старших народу». Натомість у Івана 18.3 про той самий епізод написано: «Юда, отже, узявши слуг первосвящеників та фарисеїв, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю». Тому там в Євангелії, де йдеться про владну верхівку, можна прочитати дві рівнозначні конструкції, що несуть той самий сенс: «первосвященики та старші» (Мт 21.23, 26.47, 26.59, 27.1, 27.3, 27.12, 27.20, Лк 22.52 та ін.) означає те ж саме, що й «первосвященики і фарисеї» (Мт 21.45, 27.41, 27.62, Ів 7.32, 7.45, 11.47, 11.57, 18.3).

Садукеї («нащадки Садока») переважно складалися з членів родів первосвящеників та їхніх прихильників з вищих класів суспільства. Вони виводили своє походження від Садока — первосвященика часів царя Давида (звідси й назва). Фактично, садукеї і первосвященики — це майже синоніми. Садукеї вважалися аристократією серед юдеїв, були більш схильні до співпраці з римською владою, дотримувалися консервативних поглядів, серед святих книг визнавали передусім Тору (П’ятикнижжя Мойсеєве).

Фарисеї («відособлені») походили з нижчих класів суспільства і серед них знаходили найбільшу підтримку. Якщо садукеї були аристократією, то фарисеїв можна було б назвати «демократами». Вони гостро не сприймали все іноземне, зокрема римську владу і гелленську культуру, а самих себе вважали праведниками, носіями особливої святості. Фарисеї стверджували, що є носіями таємного усного передання від Мойсея, і нерідко це передання ставили вище священної Тори. Насправді фарисейські «передання старців» здебільшого були брехливими вигадками і зручним інструментом для маніпуляцій людською свідомістю. Ісус Хрестос найбільше картав фарисеїв — саме через їхні брехливість, безпринципність і лицемірство. В Євангелії фарисеї представлені як професійні демагоги і провокатори.

Садукеї і фарисеї нерідко конфліктували між собою, як це буває в сучасних парламентах між «республіканцями» і «демократами», «консерваторами» і «лейбористами», «правовірними комуністами» і «ліберальними бізнесменами». У той же час садукеї і фарисеї добре усвідомлювали свої спільні інтереси, тому в принципових питаннях виступали консолідованою силою — як, наприклад, у своєму прагненні знищити Ісуса Хреста.

В Євангелії часто згадується ще одна група, що входила до складу Синедріона. В перекладах вона зазвичай позначається незрозумілим і туманним словом «книжники». Насправді гелленське слово «грамматеус» означає: «писар, учений», «секретар, державний секретар, учений», «знавець закону, вчена людина, міський чиновник». Тобто це письменна, вчена, грамотна людина.

Такі вчені люди необхідні для здійснення будь-якої влади. «У даному випадку книжник — це світська людина, вчитель чи публічний писар, левіт або священик, якщо він займався тлумаченням закону чи переписуванням священних книг. Це витончені дослідники писань, хранителі передань і звичаїв. Їх вводили до Синедріона як законознавців та юристів» (http://rus-baptist.narod.ru/dop/sud2.htm ). Одне слово, вченим («книжником») могла бути людина духовна чи світська, фарисей чи садукей — подібно до того, що юристом, економістом чи політологом може бути і комуніст, і демократ, і утилітарно-прагматичний бізнесмен.

Правильність саме такого розуміння слова «вчений» знаходимо в Євангелії. Наприклад, «вчені, що були з фарисеїв» (Мк 2.16), тобто йдеться про тих учених, що належали до партії фарисеїв. Або: «Довідавшись, що Він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися навколо Нього. І от один із них, законовчитель, спитав Його, спокушаючи…» (Мт 22, 34—35), тобто одним з фарисеїв був законовчитель, тобто «вчений», «грамматеус». Деякі зі вчених, схоже, намагалися стояти на об’єктивних позиціях і погоджувалися з Ісусом, наприклад: «Деякі зі вчених, озвавшися, заговорили: Учителю, Ти сказав добре. І не насмілювались ні про що більше Його питати» (Лк 20.39—40).

Зі сказаного вище випливає, що конструкції «первосвященики і старші народу» або «первосвященики (садукеї) і фарисеї» є логічно коректними. Натомість «учені та фарисеї» або «вчені та первосвященики» є логічно некоректними, оскільки змішують в одне різні смислові категорії на кшталт «один зелений, а другий направо», або «мама русская, а папа юріст». А оскільки богонатхненне Євангеліє не може містити логічних суперечностей (суперечності й помилки є атрибутами диявола), то треба визнати, що такого роду вирази є наслідком фальсифікації. У деяких місцях ці вставки зафіксовані текстологами, наприклад, у фрагменті: «Тоді зібралися первосвященики, вчені і старші народу в палаті первосвященика, що звався Каяфа, і радились, як би підступом схопити Ісуса й убити» (Мт 26.3). «Тлумачна Біблія» пояснює, що «Слів “вчені і” немає в кращих кодексах, тому вони мають бути випущені» (Толковая Библия. Комментарий на все книги Святого Писания. Том 2. — С. 696). Справді, фраза «первосвященики і старші народу» є цілком логічною, оскільки вказує на присутність духовної і світської старшини. Натомість фраза «первосвященики і вчені» — це майже те ж саме, що «русскіє і юрісти».

Але повернімось до фальшивої конструкції «вчені та фарисеї» або «вчені та первосвященики». Навіщо було в багатьох місцях Євангелія додавати слово «вчені»? Відповідь елементарна: для зняття з фарисеїв та первосвящеників відповідальності за смерть Ісуса Хреста і «переведення стрілок» на якихось «учених». Весь фокус у тому, що відповідальність — це така річ, яку не можна розділити. Тобто якщо відповідає більше однієї особи (або більше однієї групи), то це означає, що вже не відповідає ніхто. Наприклад, коли говориться, що «за провал справи відповідає Петренко», то тут ясно, хто заслуговує покарання. Коли ж говориться, що «за провал справи відповідають Петренко і Сидоренко», то така однозначність зникає — тут вже не можна нікого покарати, бо один з двох може бути невинний, а карати невинного є несправедливим. Тоді треба провести розслідування з пошуку винного, а це не просто, оскільки Петренко і Сидоренко, виправдовуючи себе, звинувачують один одного. В результаті розслідування заходить у глухий кут і винний виходить з нього безкарним, продовжуючи провалювати інші справи.

Яскравим прикладом перекладання частини вини на вчених є відомий фрагмент з багатократним повторенням «Горе вам, учені та фарисеї!» (Мт 23.13—33), причому слово «учені» стоїть на початку, начебто вони є головним об’єктом Ісусового звинувачення, а фарисеї знаходяться десь на другому плані. Насправді має бути «Горе вам, фарисеї!» Підтвердженням такого висновку є наведене тут же звернення «Сліпий фарисею!» (Мт 23.26). За логікою, якщо є «Горе вам, учені та фарисеї!», то мало б бути «Сліпі вчені та фарисеї!» Фальсифікатор не ризикнув подати таку фразу, можливо, тому, що одне діло просто дописати слово «вчені», а інше — змінювати всю конструкцію, особливо з огляду на неприродність виразу «сліпий вчений» (якщо він сліпий, то як може бути вченим?).

І тим не менше в деяких місцях фальсифікатор таки пішов на пряму підміну, замість слова «фарисеї» написавши слово «вчені» (подібно до того, як у багатьох місцях «Євангелія від Матвія» вираз «Царство Боже» було замінено на «Царство небесне»). Наприклад: «Остерігайтесь книжників, що люблять ходити собі у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження на зібраннях, перші місця на бенкетах, що з’їдають доми вдовиць і довго моляться на показ. Вони матимуть тяжкий засуд» (Мк 12.38—39, Лк 20.45—47). Якщо заглянути в паралельне місце Мт 23.1—7, то очевидно, що тут ідеться саме про фарисеїв. Таким чином, тут виразно простежується прагнення фальсифікатора зняти частину відповідальності з фарисеїв, переклавши її на вчених. В інших місцях (див. розглянуте вище Мт 26.3) робиться спроба частково «вигородити» весь Синедріон.

— Цікаво, а чому Ісус не сказав «Горе вам, первосвященики!»?

Тому що в тій конкретній ситуації (Мт 23.1—33) Він розмовляв саме з фарисеями, первосвящеників там не було. До того ж лицемірство і релігійне шахрайство, яке картав Ісус, було властиве передусім фарисеям, а не консервативній священичій аристократії. Так само Ісус не міг сказати «Горе вам, вчені!», оскільки частина вчених стояла на консервативних засадах первосвящеників, тож таке огульне звинувачення було б несправедливим. Як бачимо, з різних точок зору конструкція «вчені і фарисеї» виглядає фальшивою. Так само фальшивою виглядає фраза «первосвященики, вчені і старші» (Мт 16.21, 26.3, 27.41, Мк 8.31, Мк 11.27, Мк 14.43, Мк 14.53, Мк 15.1, Лк 9.22, 19.47, 20.1, 22.66). Її метою є «розчинення відповідальності», коли провина первосвящеників і фарисейської старшини частково перекладається ще й на вчених. Звісно, вони також несуть відповідальність, але вона на порядок менша у порівнянні з відповідальністю первосвящеників (родової аристократії) і фарисейської старшини, які володіли реальною владою і багатствами. Завдяки численним вставкам слова «вчені» створена ілюзія могутнього суспільного класу інтелектуалів, який нарівні з первосвящениками і фарисеями керує державними справами через Синедріон і, відповідно, несе відповідальність за його рішення. Насправді ці вчені, грамотні, освічені, книжні люди виконували допоміжні функції, тому численні вставки слова «вчені» — це типова спроба перекласти вину на «обслуговуючий персонал», знайти «стрілочників», — мовляв, це все вчені зробили, а ми не винуваті — вони нас так навчили».

Характерним прикладом фальсифікації є епізод про приведення Ісуса на суд Синедріона. Ось як про це читаємо в трьох євангеліях:

1. Ті, що схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися вчені та старші (Мт 26. 57).

2. Як же настав день, зібралася рада старших народу — первосвященики та вчені (Лк 22.66).

3. Повели Ісуса до первосвященика, і зібрались усі первосвященики, старші та вчені (Мк 14.53).


З першого фрагменту випливає, що на зібранні Синедріона не було первосвящеників (тобто вони не винні у смертному вироку Ісусові), з другого фрагменту — що не було фарисейської старшини. Обидва варіанти є неймовірними, оскільки Синедріон складався з первосвящеників і світської, переважно фарисейської, старшини. Все стає на свої місця, якщо замість «вчених» у першому фрагменті поставити «первосвященики», а в другому — «старші». Тобто в первісному євангельському тексті в усіх трьох фрагментах було «первосвященики і старші», що справді відповідає історичним реаліям. Слово «вчені» фальсифікатор в різних випадках використовував: а) для виправдання первосвящеників; б) для виправдання фарисейської старшини; в) для збільшення діючих осіб і розмивання відповідальності (як у третьому фрагменті).

Наведені вище міркування не лише допомагають очистити Євангеліє від вставок, але й вказують на автора і спонсора фальсифікації — передусім на секту фарисеїв, а також на весь єрусалимський Синедріон, без рішення якого фальсифікація Євангелія не могла би бути такою швидкою, масштабною, скоординованою і ефективною.

Продовження:
22 --- Притча про інформаційну війну

-----------------------

В тему:

Кінець голосування: “експерти” та читачі — на різних полюсах

Перехід 21—22 березня: Арійський Новий рік (Нова Паска)

Святкуємо арійський Новий рік з Ісусом Хрестом

Де і коли народився Ісус?

Іван Хреститель — відновлювач арійських традицій

Таємна вечеря чи арійський Новий рік?

Великий піст: час оновлення (початки практичного хрестиянства)

2007: Сонячний Вепр, Реформація, Спільна Дія

Хай Буде! Ісус і Марія вітають нас арійським салютом

Нова книга І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень»

1 --- П’ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ

2 --- ІСТОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗЛОЧИНУ

3 --- ЦЕРКВА І ЄВАНГЕЛЬСЬКІ ТЕКСТИ

4 --- МЕТАФІЗИЧНІ АРХЕТИПИ

5 --- ВОАНЕРГЕС, тобто СИНИ ГРОМУ

6 --- ІСУС, ЩО ОЗНАЧАЄ ЯСНИЙ

7 --- ХРЕСТОС І ХРІСТОС

8 --- ХРЕСТИЯНСТВО І ЮДОХРІСТИЯНСТВО

9 --- ДОГОВІР І ЗАПОВІТ

10 --- АРІЇ, АРІЙЦІ, ТРИПІЛЬЦІ

11 --- ГАЛЛИ — КЕЛЬТИ

12 --- ПЕЛАЗГИ, ГЕЛЛЕНИ, ГРЕКИ

13 --- МАГИ, ВОЛХВИ, ЕГРЕГОРИ, СИЛИ, БОГИ

14 --- ВІЙНА ЗА РОЗУМ

15 --- ПАЛІНГЕНЕЗІЯ, ТОБТО РЕІНКАРНАЦІЯ

16 --- ЧИ БУВ ХРЕСТОС ЮДЕЄМ?

17 --- ПЕЙСАХ ЧИ ПЕРЕХІД?

18 --- АРІЙСЬКА ОСНОВА ХРЕСТИЯНСТВА

19 --- ОБЕРЕЖНІШЕ З АПОКРИФАМИ!

20 --- ГАЛІЛЕЯНИ І ЮДЕЇ




В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи