10 травня, у місті Хмельницькому відбувся музично-інтерактивна акція "Хмельницький! Зроби Україні подарунок! Переходь на українську". В ній брали участь активісти Всеукраїнського громадського руху "Не будь байдужим!", а також музичні гурти: "ФлайzZzа", "Мотор’ролла" та Ot Vinta.
Фронт-мен останнього Юрко Журавель ще в вересні 2005 року став одним із організаторів руху й найактивнішим пропагандистом його ідей. Заклик "небайдужих" "Зробимо країну - Україною!" став для нього переконанням, яке він адресує на концертах прихильникам свого гурту. Наша розмова з ним розпочалась про те, як проходила подібна акція у Чернігові.
- Якщо в численних містах, де ми раніше давали концерти та проводили акцію, хоча б одна людина почне говорити українською мовою і відчує себе справжнім українцем, це вже буде кроком, нехай маленьким, але дуже важливим, до втілення нашого гасла "Зробимо країну - Україною". Я вважаю, що наші акції резонують. Так, Чернігів, на мій погляд, - "найважче" місто, серед тих, які ми відвідали. Ведучим акції був я, тому під час концерту наших гуртів особисто запитував у глядачів, хто з них після цього заходу перейде на українську, - щонайменше було піднято 35 рук. А це, гадаю, вдалий початок.
Процес переходу на українську мову має бути поступовим, адже людина сама повинна вирішити наскільки це для неї важливо. Свідомість кожної особистості, її внутрішні перепони, її позиція та переконання формуються повільно. Тому варто не примушувати людину до чогось, а заохочувати, щоб не викликати внутрішній супротив.
Головне, щоб діти читали українською мовою. Але, на жаль, поки що цікавих дитячих книжок українською видається мало, практично зникли дитячі радіо- та телепередачі. Тому, я вважаю, ми робимо правильно, даруючи школам якісні україномовні книги.
На концертах акції руху "Не будь байдужим" ми не заробляємо грошей. Я вважаю, ми віддаємо своєрідний борг нашій країні, народу, які потребують допомоги. Ми займаємось популяризацією нормальної живої музики. Адже зараз на радіо переважає неякісна попса, певною мірою "кіркорівщина". Концерти ж, організовані рухом "НББ", дають змогу познайомитись з дійсно якісною українською музикою європейського рівня.
- Ваш гурт Ot Vinta виконує україномовні пісні. Але ж ви, як ви розповідаєте на концертах, раніше розмовляли виключно російською і лише нещодавно перейшли на рідну мову. Що підштовхнуло вас до такої "українізації"?
- У свій час я в рідному місті Рівному відвідав концерт гурту "Брати Гадюкіни", згодом гурт "ВВ". Їхня творчість і стала для мене тим поштовхом до переходу на українську.
Зараз ми всім гуртом теж намагаємось спілкуватися українською. Якщо ми своєю творчістю, своїм прикладом підштовхнемо молодих людей, які відвідують наші концерти, до подібного кроку, то це й буде нашим маленьким внеском у популяризацію всього українського.
- Невже, на Ваш погляд, українська мова так занедбана?
- У цьому випадку можна по-різному дивитися на проблему. Так, серед пересічних українців, ситуація не така жахлива. В тих же селах Західної, Південної України, та й на Слобожанщині люди розмовляють переважно українською. Але ми часто зіштовхуємося з комплексом меншовартості містечкового українця. Особливо, це помітно у великих містах. У створенні цього комплексу значну роль відіграють мас-медіа, радіо та телебачення. Улюблені кінозірки молоді, як от Катя Пушкарьова та симпатичні юнаки з фільму "Кадети", спілкуються винятково російською. Переважно російською транслюються і більшість радіо- та телепрограм. Найбільш тиражна також і російськомовна преса.
Тому наша мета - переконати молодь, яка в майбутньому може стати тими ж директорами радіо- та телеканалів, журналів і газет, бути патріотами своєї країни, користуватися рідною мовою…
- А як на практиці ви реалізуєте все це, про що говорили?
- У нашій творчості дуже важливий елемент - це тексти пісень. Ми вважаємо, що Ot Vinta створив свій самобутній світ, який має назву "українофілія". У свій час був дуже популярним стиль, так би мовити, "прадавній рок-н-рол", - поєднання американського кантрі і негритянського етно-блюзу. Тому на початку музичної кар’єри ми робили такі собі американські кавер-версії пісень відомих виконавців.
Але згодом зрозуміли, що живемо в Україні, де кожен має чути рідну мову й розуміти те, про що співається у цих піснях… Тоді ми й вирішили кантрі замінити українським фольком. А дещо пізніше зрозуміли, що наша культура набагато древніша, цікавіша і глибша, ніж та ж американська. Нам дійсно стало цікавіше працювати в новому напрямку.
Вже третій рік триває фестиваль "Україні - вибух", де заявили про себе понад десять гуртів, які творять у схожому напрямку. Приємно, що кількість слухачів, які приходять на цей фестиваль, збільшується щороку майже втричі.
Нашу музику ми представляємо на міжнародних фестивалях у Європі, в Росії, де показуємо, що Україна - дійсно потужна культурна держава, її творчість жива і драйвова.
- А що б ви порадили вчителям і викладачам, які щодня намагаються прищепити молоді любов до рідної мови, історії і культури?
- У будь-якому випадку не варто примушувати дітей говорити українською мовою. Але в першу чергу, вчитель нехай сам себе ідентифікує… і сам собі скаже, хто він: українець, чи, наприклад, росіянин, татарин, чи болгарин. Тоді й діти йому повірять. Якщо ти не відчуваєш кайфу, коли спілкуєшся українською, то не примушуй себе говорити нею. Це варто робити тоді, коли ти переконаний у тому, що мова - це частина тебе.
Головне - переконати учнів, що українська - це не мова сільської периферії, а - сучасна європейська мова.
Олена Паламарчук
P.S.
18 травня о 16:00 на інформаційному порталі "e-motion" відбудеться онлайн-конференція з учасниками гурту. Залишейте свої запитання і Ви обовязково отримаєте відповідь!
За найдивніше запитання - ПРИЗ!
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Юрко Журавель: "Українська мова - модна і драйвова"!
Світ:
- Якщо в численних містах, де ми раніше давали концерти та проводили акцію, хоча б одна людина почне говорити українською мовою і відчує себе справжнім українцем, це вже буде кроком, нехай маленьким, але дуже важливим, до втілення нашого гасла "Зробимо країну - Україною". Я вважаю, що наші акції резонують. Так, Чернігів, на мій погляд, - "найважче" місто, серед тих, які ми відвідали. Ведучим акції був я, тому під час концерту наших гуртів особисто запитував у глядачів, хто з них після цього заходу перейде на українську, - щонайменше було піднято 35 рук. А це, гадаю, вдалий початок.
Процес переходу на українську мову має бути поступовим, адже людина сама повинна вирішити наскільки це для неї важливо. Свідомість кожної особистості, її внутрішні перепони, її позиція та переконання формуються повільно. Тому варто не примушувати людину до чогось, а заохочувати, щоб не викликати внутрішній супротив.
Головне, щоб діти читали українською мовою. Але, на жаль, поки що цікавих дитячих книжок українською видається мало, практично зникли дитячі радіо- та телепередачі. Тому, я вважаю, ми робимо правильно, даруючи школам якісні україномовні книги.
На концертах акції руху "Не будь байдужим" ми не заробляємо грошей. Я вважаю, ми віддаємо своєрідний борг нашій країні, народу, які потребують допомоги. Ми займаємось популяризацією нормальної живої музики. Адже зараз на радіо переважає неякісна попса, певною мірою "кіркорівщина". Концерти ж, організовані рухом "НББ", дають змогу познайомитись з дійсно якісною українською музикою європейського рівня.
- Ваш гурт Ot Vinta виконує україномовні пісні. Але ж ви, як ви розповідаєте на концертах, раніше розмовляли виключно російською і лише нещодавно перейшли на рідну мову. Що підштовхнуло вас до такої "українізації"?
- У свій час я в рідному місті Рівному відвідав концерт гурту "Брати Гадюкіни", згодом гурт "ВВ". Їхня творчість і стала для мене тим поштовхом до переходу на українську.
Зараз ми всім гуртом теж намагаємось спілкуватися українською. Якщо ми своєю творчістю, своїм прикладом підштовхнемо молодих людей, які відвідують наші концерти, до подібного кроку, то це й буде нашим маленьким внеском у популяризацію всього українського.
- Невже, на Ваш погляд, українська мова так занедбана?
- У цьому випадку можна по-різному дивитися на проблему. Так, серед пересічних українців, ситуація не така жахлива. В тих же селах Західної, Південної України, та й на Слобожанщині люди розмовляють переважно українською. Але ми часто зіштовхуємося з комплексом меншовартості містечкового українця. Особливо, це помітно у великих містах. У створенні цього комплексу значну роль відіграють мас-медіа, радіо та телебачення. Улюблені кінозірки молоді, як от Катя Пушкарьова та симпатичні юнаки з фільму "Кадети", спілкуються винятково російською. Переважно російською транслюються і більшість радіо- та телепрограм. Найбільш тиражна також і російськомовна преса.
Тому наша мета - переконати молодь, яка в майбутньому може стати тими ж директорами радіо- та телеканалів, журналів і газет, бути патріотами своєї країни, користуватися рідною мовою…
- А як на практиці ви реалізуєте все це, про що говорили?
- У нашій творчості дуже важливий елемент - це тексти пісень. Ми вважаємо, що Ot Vinta створив свій самобутній світ, який має назву "українофілія". У свій час був дуже популярним стиль, так би мовити, "прадавній рок-н-рол", - поєднання американського кантрі і негритянського етно-блюзу. Тому на початку музичної кар’єри ми робили такі собі американські кавер-версії пісень відомих виконавців.
Але згодом зрозуміли, що живемо в Україні, де кожен має чути рідну мову й розуміти те, про що співається у цих піснях… Тоді ми й вирішили кантрі замінити українським фольком. А дещо пізніше зрозуміли, що наша культура набагато древніша, цікавіша і глибша, ніж та ж американська. Нам дійсно стало цікавіше працювати в новому напрямку.
Вже третій рік триває фестиваль "Україні - вибух", де заявили про себе понад десять гуртів, які творять у схожому напрямку. Приємно, що кількість слухачів, які приходять на цей фестиваль, збільшується щороку майже втричі.
Нашу музику ми представляємо на міжнародних фестивалях у Європі, в Росії, де показуємо, що Україна - дійсно потужна культурна держава, її творчість жива і драйвова.
- А що б ви порадили вчителям і викладачам, які щодня намагаються прищепити молоді любов до рідної мови, історії і культури?
- У будь-якому випадку не варто примушувати дітей говорити українською мовою. Але в першу чергу, вчитель нехай сам себе ідентифікує… і сам собі скаже, хто він: українець, чи, наприклад, росіянин, татарин, чи болгарин. Тоді й діти йому повірять. Якщо ти не відчуваєш кайфу, коли спілкуєшся українською, то не примушуй себе говорити нею. Це варто робити тоді, коли ти переконаний у тому, що мова - це частина тебе.
Головне - переконати учнів, що українська - це не мова сільської периферії, а - сучасна європейська мова.
Олена Паламарчук
P.S.
18 травня о 16:00 на інформаційному порталі "e-motion" відбудеться онлайн-конференція з учасниками гурту. Залишейте свої запитання і Ви обовязково отримаєте відповідь! За найдивніше запитання - ПРИЗ!
ЗАПИТАТИ
----------------------------------------------------
В тему:
Зроби Україні подарунок! Переходь на українську!
Оголошується набір волонтерів у громадський рух "Не будь байдужим!"
Проект Сенсар: мова, одяг, лінукс
Офіційний сайт акції “Не будь байдужим!”
Офіційний сайт рок-гурту “ОтVінта”
Футболки рок-гурту “ОтVінта” через Інтернет
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта