Гостем Української служби Бі-Бі-Сі у п'ятницю, 27 липня був Олекса Негребецький — глибокий мислитель і талановитий перекладач, співзасновник Київського читацького клубу «Перехід-IV». Він редагував переклад передостанніх трьох книг про Гаррі Поттера, перекладав фільми, а також працював над перекладами "Шрека-1" для телеканалу ICTV, "Тачок", "Піратів Карибського моря"-2 і 3, "Змивайся", "Телепузиків" і "Альфа".
Бі-Бі-Сі: Українські переклади й дубляж західних фільмів останнім часом користуються великою популярністю і серед критиків, і серед глядачів. Україномовний Гаррі Поттер побиває рекорди продажів. Але деякі слухачі стурбовані цією "поттероманією" української молоді, яку вони називають пошестю, яка "стриже всіх під один гребінець"...
О. Негребецький: Хочу сказати, що хай та молодь читає хоч Гаррі Поттера, хоч взагалі щось читає, бо люди перестали читати - і це катастрофічне цивілізаційне явище. Але визнаю, в Гаррі Поттері проблеми з грамотністю великі, мені самому він дуже не подобається, хоча остання книга (я вже відредагував 3 розділи) написана набагато краще.
Бі-Бі-Сі: Слухачка цікавиться, чи Ви не сумуєте, що "Гаррі Поттер та Священні Реліквії" - це вже остання книга про Гаррі Поттера?
О. Негребецький: Я радію, що це остання книга. Я не люблю його. Але якщо людям подобається, хай читають. Це страшенно нудна робота редагувати, я не люблю редагувати взагалі. Потрібно всьому добре вчитись в школі, і тоді не буде потрібно щось редагувати. Редактор - це зайва професія. Це наслідок недоробки вчителів у школі.
Ігор з Івано-Франківська: Чи сниться Вам Гаррі Поттер?
О. Негребецький: Ні, Гаррі Поттер мені не сниться, і взагалі, коли я закінчую роботу, то я відразу забуваю, про що вона була. Краще б я перекладав - це було б легше, ніж редагувати, тому що мені треба зазирнути і в голову письменниці, і в голову перекладачеві Морозову, тобто, що він мав на увазі, коли написав саме це слово. Я навіть не знайомий з Віктором Морозовим. Досі я переклав лише одну книжку, яка вже 3 роки лежить у видавництві, британського автора Девіда Мітчелла "Сон номер 9", і чомусь вона ніяк не вийде друком.
Бі-Бі-Сі: Ми обговорювали загалом питання перекладу і зокрема торкнулись перекладів російських класиків, а саме Гоголя. Хто не зрозуміє його російською? На Вашу думку, до якого моменту потрібен переклад?
О. Негребецький: Це вічне питання, на яке я відповідаю завжди так: перекладати треба, бо це збагачує мову, але я також часто кажу, що всяка людина в окулярах повинна вільно розуміти всі слов’янські мови і читати як сербсько-хорватською, так і старо-македонською, але ж до цього ідеалу дуже далеко.
Бі-Бі-Сі:Наш слухач цікавиться фактами з Вашої біографії, зокрема, як професійний біолог перевершив професійного літератора?
О. Негребецький: Я вже давно не професійний біолог. Я вже років 20 не брав пробірки в руки і не зазирав у мікроскоп. Але я не знаю чому. Можливо тому що я - аматор. Я взагалі боюсь тих людей, які кажуть, що вони професіонали. Я - за аматорів, тобто любителів. І коли любитель робить свою роботу, то він це робить з любов’ю. Я переважно все роблю з любов’ю, більшою чи меншою.
Бі-Бі-Сі: Запитання від слухача: Як щодо перекладу навпаки з української на англійську?
О. Негребецький: Я не вмію перекладати з української на англійську, тому що це повинні робити англійці, бо перекладати треба на свою рідну мову. На чуже неможливо перекласти.
Олександр з Ужгорода: З якої мови взагалі легше перекладати, з братньої чи з чужих?
О. Негребецький: Звичайно, що з чужої, бо близька мова тисне своїм граматичним ладом, своїми конструкціями. Я з польської перекладав доволі багато, і так важко відійти від польської музики, мелодії.
Олександр з Ужгорода: Як впливає на роботу редактора його любов чи нелюбов до самого твору?
О. Негребецький: Я недавно перекладав один фільм і просто плювався, так він мені не подобався, але перекладав. Я не вибираю, що перекладати, на жаль.
Бі-Бі-Сі: Хочу запитати про роботу над "Альфом" 10 років тому, адже було дуже багато цікавих речей, все перекладено з урахуванням українських реалій...
О. Негребецький: То була дуже кумедна історія, тому що на ICTV не давали відео, і давали лише сценарій, тобто я перекладав все, не знаючи картинки, яку бачив вже потім в студії, і було кілька проколів, де замість "покривала" я переклав "шалік" і так далі. Спочатку в перших серіях я не робив таких адаптацій, просто людям буде не зрозуміло. Ту ж Опру Вінфрі знав лише дехто. Але тоді мало хто знав навіть, що таке "хот дог" чи американських акторів. І тоді подумав, що треба трохи щось вставляти. Не можна було відразу в стилі "Їхав козак за Дунай", а треба було викручувати на "буржуйський лад", і ось народові все це сподобалось.
Це дуже важка, просто пекельна робота. Але в кінотеатри в Україні зараз масово потрапила українська мова. Колись дубльованих українською фільмів в кінотеатрах було 1-2. "Помаранчева" влада мало чим може похвалитись, але цим дійсно може - це величезний крок. Багато справді вдалих робіт вийшли на екрани. Але робота надзвичайно тяжка. В мене навіть зір впав за останній рік. Я працюю так: спочатку зі сценарію перекладаю, потім з персонажами роблю те , що роблять - кричу, коли він кричить, просто як божевільний. Навіть і не знаю, що сусіди думають. Іноді доводиться відступати від перекладу, доводиться вигадувати інші слова, тобто стаєш просто співавтором цього фільму. Часто від оригінального тексту залишаються лише "ріжки та ніжки", доводиться вставляти свої речі, щоб зв’язати кінці з кінцями.
Дмитро з Кіровограда: З яким з персонажів, яких Вам доводилось перекладати, Ви знайшли найбільше спільного зі своїм характером?
О. Негребецький: Мені подобається той же Альф, бо він українець, і подобається Шрек, бо він українець, між нами кажучи. В Шрека була хата на болоті cкраю. Він не хоче, щоб його займали. Він - індивідуаліст як я.
Олесь із Кременця: Чи виправдане вживання суржику, як от Ви робили в "Тачках", в художньо-перекладній літературі, а не анімації, чи можна це назвати наближенням до наших реалій? З іншого боку, де провести грань, якщо його використовувати, щоб не перевантажити текст. І чи взагалі можливо варто опиратись лише на чисті українські еквіваленти?
О. Негребецький: Коли ми працювали над "Тачками", представник компанії Діснея, який спостерігав за нашою копіткою роботою, коли кожен давав свої ідеї, дехто не погоджувався, ображався, - сказав, що це має бути український мультик, забудьте, що це Америка. Поляки взагалі повністю змінили імена на польські. Він не зовсім суржиком говорить, він говорить такою простою народною мовою, і я вважав, що це можна дати. І повертаючись до того ж таки Гаррі Поттера, там є персонаж Хігрід, який говорить гуцульською, чи псевдо-гуцульською говіркою, але мені це не дуже подобається.
Бі-Бі-Сі: А як Ви перекладаєте імена персонажів? Коли Джек Сперроу з "Піратів Карибського моря" стає Джеком Горобцем, а коли не стає?
О. Негребецький: З іменами в мене така концепція: треба перекладати все, що перекладається, що автор мав на увазі, коли дав якесь ім’я. В Гаррі Поттері всі імена щось означають. Кожне ім’я можна до чогось притягти. Але переважно обирати імена - це колективна робота всіх учасників процесу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Олекса Негребецький: «Я переважно все роблю з любов’ю»
Світ:
07072803e.jpg
О. Негребецький: Хочу сказати, що хай та молодь читає хоч Гаррі Поттера, хоч взагалі щось читає, бо люди перестали читати - і це катастрофічне цивілізаційне явище. Але визнаю, в Гаррі Поттері проблеми з грамотністю великі, мені самому він дуже не подобається, хоча остання книга (я вже відредагував 3 розділи) написана набагато краще.
Бі-Бі-Сі: Слухачка цікавиться, чи Ви не сумуєте, що "Гаррі Поттер та Священні Реліквії" - це вже остання книга про Гаррі Поттера?
О. Негребецький: Я радію, що це остання книга. Я не люблю його. Але якщо людям подобається, хай читають. Це страшенно нудна робота редагувати, я не люблю редагувати взагалі. Потрібно всьому добре вчитись в школі, і тоді не буде потрібно щось редагувати. Редактор - це зайва професія. Це наслідок недоробки вчителів у школі.
Ігор з Івано-Франківська: Чи сниться Вам Гаррі Поттер?
О. Негребецький: Ні, Гаррі Поттер мені не сниться, і взагалі, коли я закінчую роботу, то я відразу забуваю, про що вона була. Краще б я перекладав - це було б легше, ніж редагувати, тому що мені треба зазирнути і в голову письменниці, і в голову перекладачеві Морозову, тобто, що він мав на увазі, коли написав саме це слово. Я навіть не знайомий з Віктором Морозовим. Досі я переклав лише одну книжку, яка вже 3 роки лежить у видавництві, британського автора Девіда Мітчелла "Сон номер 9", і чомусь вона ніяк не вийде друком.
Бі-Бі-Сі: Ми обговорювали загалом питання перекладу і зокрема торкнулись перекладів російських класиків, а саме Гоголя. Хто не зрозуміє його російською? На Вашу думку, до якого моменту потрібен переклад?
О. Негребецький: Це вічне питання, на яке я відповідаю завжди так: перекладати треба, бо це збагачує мову, але я також часто кажу, що всяка людина в окулярах повинна вільно розуміти всі слов’янські мови і читати як сербсько-хорватською, так і старо-македонською, але ж до цього ідеалу дуже далеко.
Бі-Бі-Сі:Наш слухач цікавиться фактами з Вашої біографії, зокрема, як професійний біолог перевершив професійного літератора?
О. Негребецький: Я вже давно не професійний біолог. Я вже років 20 не брав пробірки в руки і не зазирав у мікроскоп. Але я не знаю чому. Можливо тому що я - аматор. Я взагалі боюсь тих людей, які кажуть, що вони професіонали. Я - за аматорів, тобто любителів. І коли любитель робить свою роботу, то він це робить з любов’ю. Я переважно все роблю з любов’ю, більшою чи меншою.
Бі-Бі-Сі: Запитання від слухача: Як щодо перекладу навпаки з української на англійську?
О. Негребецький: Я не вмію перекладати з української на англійську, тому що це повинні робити англійці, бо перекладати треба на свою рідну мову. На чуже неможливо перекласти.
Олександр з Ужгорода: З якої мови взагалі легше перекладати, з братньої чи з чужих?
О. Негребецький: Звичайно, що з чужої, бо близька мова тисне своїм граматичним ладом, своїми конструкціями. Я з польської перекладав доволі багато, і так важко відійти від польської музики, мелодії.
Олександр з Ужгорода: Як впливає на роботу редактора його любов чи нелюбов до самого твору?
О. Негребецький: Я недавно перекладав один фільм і просто плювався, так він мені не подобався, але перекладав. Я не вибираю, що перекладати, на жаль.
Бі-Бі-Сі: Хочу запитати про роботу над "Альфом" 10 років тому, адже було дуже багато цікавих речей, все перекладено з урахуванням українських реалій...
О. Негребецький: То була дуже кумедна історія, тому що на ICTV не давали відео, і давали лише сценарій, тобто я перекладав все, не знаючи картинки, яку бачив вже потім в студії, і було кілька проколів, де замість "покривала" я переклав "шалік" і так далі. Спочатку в перших серіях я не робив таких адаптацій, просто людям буде не зрозуміло. Ту ж Опру Вінфрі знав лише дехто. Але тоді мало хто знав навіть, що таке "хот дог" чи американських акторів. І тоді подумав, що треба трохи щось вставляти. Не можна було відразу в стилі "Їхав козак за Дунай", а треба було викручувати на "буржуйський лад", і ось народові все це сподобалось.
Це дуже важка, просто пекельна робота. Але в кінотеатри в Україні зараз масово потрапила українська мова. Колись дубльованих українською фільмів в кінотеатрах було 1-2. "Помаранчева" влада мало чим може похвалитись, але цим дійсно може - це величезний крок. Багато справді вдалих робіт вийшли на екрани. Але робота надзвичайно тяжка. В мене навіть зір впав за останній рік. Я працюю так: спочатку зі сценарію перекладаю, потім з персонажами роблю те , що роблять - кричу, коли він кричить, просто як божевільний. Навіть і не знаю, що сусіди думають. Іноді доводиться відступати від перекладу, доводиться вигадувати інші слова, тобто стаєш просто співавтором цього фільму. Часто від оригінального тексту залишаються лише "ріжки та ніжки", доводиться вставляти свої речі, щоб зв’язати кінці з кінцями.
Дмитро з Кіровограда: З яким з персонажів, яких Вам доводилось перекладати, Ви знайшли найбільше спільного зі своїм характером?
О. Негребецький: Мені подобається той же Альф, бо він українець, і подобається Шрек, бо він українець, між нами кажучи. В Шрека була хата на болоті cкраю. Він не хоче, щоб його займали. Він - індивідуаліст як я.
Олесь із Кременця: Чи виправдане вживання суржику, як от Ви робили в "Тачках", в художньо-перекладній літературі, а не анімації, чи можна це назвати наближенням до наших реалій? З іншого боку, де провести грань, якщо його використовувати, щоб не перевантажити текст. І чи взагалі можливо варто опиратись лише на чисті українські еквіваленти?
О. Негребецький: Коли ми працювали над "Тачками", представник компанії Діснея, який спостерігав за нашою копіткою роботою, коли кожен давав свої ідеї, дехто не погоджувався, ображався, - сказав, що це має бути український мультик, забудьте, що це Америка. Поляки взагалі повністю змінили імена на польські. Він не зовсім суржиком говорить, він говорить такою простою народною мовою, і я вважав, що це можна дати. І повертаючись до того ж таки Гаррі Поттера, там є персонаж Хігрід, який говорить гуцульською, чи псевдо-гуцульською говіркою, але мені це не дуже подобається.
Бі-Бі-Сі: А як Ви перекладаєте імена персонажів? Коли Джек Сперроу з "Піратів Карибського моря" стає Джеком Горобцем, а коли не стає?
О. Негребецький: З іменами в мене така концепція: треба перекладати все, що перекладається, що автор мав на увазі, коли дав якесь ім’я. В Гаррі Поттері всі імена щось означають. Кожне ім’я можна до чогось притягти. Але переважно обирати імена - це колективна робота всіх учасників процесу.
Аудіозапис зустрічі з Олексою Негребецьким на Бі-Бі-Сі 27 липня 2007 року:
Частина 1 (6,2 Мб)
Частина 2 (8,1 Мб)
------------------------------
В тему:
БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО
Перекладач Олекса Негребецький: “Я радий, що телебачення деградувало до такої міри, що його взагалі не можна дивитись. Особливо дітям”
«Тачки» з Олексою Негребецьким
У «Тачок» і «Альфа» спільний український тато
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта