Справжнізм («справжній націоналізм») – ліберальна єресь. Мета справжнізму – прихована реклама толерантності як антитези актуальним авторитарним тенденціям методом суцільної пафосної балаканини. Принцип функціонування справжнізму обумовлений наявністю політичної системи, а отже вибірковим цільовим фінансуванням.
Справжнізм – поверхневий психологічний комплекс, пов’язаний із світоглядним балансуванням. Намагання бути святішим (найсправжнішим) за Папу Римського - ознака неофітів (мода) та менеджерів (службовий обов’язок). Справжнізм – це націоналізм, яким його хочуть бачити опоненти.
Несприйняття справжнізму – явище здорове. Несприйняття справжнізму - несприйняття убогості.
Ознаки справжнізму:
- нерозуміння природи речей і явищ як наслідок симбіозу хронічної наївності та зовнішніх впливів;
- багатослів’я як прихований прояв ненависті до лаконічності (справжні вважають, що збільшення кількості слів збільшує їхню якість, що, однак, дійсності не відповідає);
- термінологічні особливості (регулярне вживання таких слів як «міркувати», «розмірковувати», «провокація», «провокатори», «зваженість», «виваженість», «комунофашисти», «незалежність» тощо);
- інтернаціоналізм;
- щира довірливість газетам та зомбоящику;
- тужливість;
- зоологічний антифашизм;
- щире переконання у відсутності тих чи інших явищ, якщо про них не писали ідеологи ОУН першої половини ХХ століття.
Профілактика: справжнізм відмирає внаслідок припинення цільового фінансування внаслідок відсутності уваги з боку об’єктів його критики (якщо декоративних рибок не годувати, вони вмирають).
Протипоказання: дискусії, суперечки, круглі столи, науково-практичні конференції, жалібні молебні. Згадані форми соціальної псевдоактивності створюють видимість наявності, а тому недоречні.
N.B. Справжнізм суперечить тенденції та вольовій інтуїції, тому жорсткий кадровий цейтнот супроводжує справжніх чим далі тим більше. Неохайність – нецікавість - генетичне виродження. Крапка.
Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...
Справжнізм
Світ:
07113362a.jpg
Справжнізм – поверхневий психологічний комплекс, пов’язаний із світоглядним балансуванням. Намагання бути святішим (найсправжнішим) за Папу Римського - ознака неофітів (мода) та менеджерів (службовий обов’язок). Справжнізм – це націоналізм, яким його хочуть бачити опоненти.
Несприйняття справжнізму – явище здорове. Несприйняття справжнізму - несприйняття убогості.
Ознаки справжнізму:
- нерозуміння природи речей і явищ як наслідок симбіозу хронічної наївності та зовнішніх впливів;
- багатослів’я як прихований прояв ненависті до лаконічності (справжні вважають, що збільшення кількості слів збільшує їхню якість, що, однак, дійсності не відповідає);
- термінологічні особливості (регулярне вживання таких слів як «міркувати», «розмірковувати», «провокація», «провокатори», «зваженість», «виваженість», «комунофашисти», «незалежність» тощо);
- інтернаціоналізм;
- щира довірливість газетам та зомбоящику;
- тужливість;
- зоологічний антифашизм;
- щире переконання у відсутності тих чи інших явищ, якщо про них не писали ідеологи ОУН першої половини ХХ століття.
Профілактика: справжнізм відмирає внаслідок припинення цільового фінансування внаслідок відсутності уваги з боку об’єктів його критики (якщо декоративних рибок не годувати, вони вмирають).
Протипоказання: дискусії, суперечки, круглі столи, науково-практичні конференції, жалібні молебні. Згадані форми соціальної псевдоактивності створюють видимість наявності, а тому недоречні.
N.B. Справжнізм суперечить тенденції та вольовій інтуїції, тому жорсткий кадровий цейтнот супроводжує справжніх чим далі тим більше. Неохайність – нецікавість - генетичне виродження. Крапка.
Зверніть увагу
Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта