— Колись до Спаса старі люди яблук не їли, аж поки в церкві не посвятять, — розповідала 2003-го тоді 73-річна Ольга Дмитренко з села Биків Брусилівського району на Житомирщині. — Не можна їсти яблука й жінкам, у яких помирали діти. На Спаса Мати Божа на тому світі їх роздає діткам. А тим, у кого матерки їли до цього дня яблучка, не дає. Дітки плачуть, а Божа Мати втішає їх і каже, шо то твоя матка яблучко з’їла.
19 серпня відзначають Преображення Господнє на горі Фавор і святкують Другий, або Яблучний, Спас. Освячені в церкві яблука несуть на кладовища і залишають на могилах родичів. Вважається, що втретє після Великодня й Трійці душі померлих приходять на землю відвідати родичів.
— Треба, щоб на Спаса обов’язково дощик покрапав, — запевняла Ольга Дмитренко. — Колись стою на автобусній ожидалці, дощик такий чуть-чуть-чуть крапає, наче грибний. А старенький-старенький дідок і каже: ”Оце, мої діти запам’ятайте, шо на той рік буде врожай всього, аби тільки убрали”. І точно, наступного року був дуже гарний врожай.
На Спаса освячували останній вижатий на полі сніп і хлібину з борошна нового врожаю. В полі залишали невижатими кілька колосків ”Спасові на бороду”. Їх перев’язували червоною стрічкою, прикрашали квітами й калиною. Поряд клали хліб і дрібку солі як пожертву божеству рослинності.
Німецький монах Саксон Граматик у ХІІ ст. описав слов’янське язичницьке капище на острові Рюген у Балтійському морі. Після жнив посланці всіх слов’янських племен звозили туди до святилища паляниці хліба з борошна нового врожаю. Накладали з них велику гору. Верховний жрець ховався за неї і питав, чи видно його. Коли всі гукали, що не видно, виголошував заклинання, щоб і наступного року його не побачили за купою хлібів.
Від Маковія й до Успіння Пресвятої Богородиці — 14 і 28 серпня — триває піст — Спасівка. За легендою, колись Господь запровадив дев’ятитижневий Великодній піст. Люди почали скаржитися, що важко їм так довго утримуватися. Тож Господь змилостився й розділив пости на семитижневий Великодній і двотижневий Спасівський.
Зранку на Маковія не їли, аж поки не посвятять у церкві воду. Вона, вважається, захищає від різних хвороб. До свята обов’язково готували шулики: замішували пісного коржа на соді й випікали його в печі. Готовий корж ламали на шматки й вимішували в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Робили також пампушки та вареники. Додавали родзинки та фрукти.
Святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готували пироги й струделі з яблучною начинкою. Їли їх із узваром або грушовником — киселем зі свіжих груш.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
”На Спаса Мати Божа на тому світі діткам роздає яблука”
Світ:
08081607e.jpg
— Треба, щоб на Спаса обов’язково дощик покрапав, — запевняла Ольга Дмитренко. — Колись стою на автобусній ожидалці, дощик такий чуть-чуть-чуть крапає, наче грибний. А старенький-старенький дідок і каже: ”Оце, мої діти запам’ятайте, шо на той рік буде врожай всього, аби тільки убрали”. І точно, наступного року був дуже гарний врожай.
На Спаса освячували останній вижатий на полі сніп і хлібину з борошна нового врожаю. В полі залишали невижатими кілька колосків ”Спасові на бороду”. Їх перев’язували червоною стрічкою, прикрашали квітами й калиною. Поряд клали хліб і дрібку солі як пожертву божеству рослинності.
Німецький монах Саксон Граматик у ХІІ ст. описав слов’янське язичницьке капище на острові Рюген у Балтійському морі. Після жнив посланці всіх слов’янських племен звозили туди до святилища паляниці хліба з борошна нового врожаю. Накладали з них велику гору. Верховний жрець ховався за неї і питав, чи видно його. Коли всі гукали, що не видно, виголошував заклинання, щоб і наступного року його не побачили за купою хлібів.
Від Маковія й до Успіння Пресвятої Богородиці — 14 і 28 серпня — триває піст — Спасівка. За легендою, колись Господь запровадив дев’ятитижневий Великодній піст. Люди почали скаржитися, що важко їм так довго утримуватися. Тож Господь змилостився й розділив пости на семитижневий Великодній і двотижневий Спасівський.
Зранку на Маковія не їли, аж поки не посвятять у церкві воду. Вона, вважається, захищає від різних хвороб. До свята обов’язково готували шулики: замішували пісного коржа на соді й випікали його в печі. Готовий корж ламали на шматки й вимішували в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Робили також пампушки та вареники. Додавали родзинки та фрукти.
Святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готували пироги й струделі з яблучною начинкою. Їли їх із узваром або грушовником — киселем зі свіжих груш.
В тему:
Гіперборійські традиції українців
Три Великодня
14 серпня - свято Маковія, або медово-маковий Спас
Коли святкували Великдень або як церква використала народний календар
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта