Географічно Туреччина не є європейською державою, за винятком невеликого клаптика на північному заході країні. Проте у жовтні минулого року Туреччина була обрана на дворічний термін до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй завоювавши одне з двох місць непостійних членів РБ від європейських країн.
У той час як інший кандидат – Австрія – ледве набрав необхідну більшість у дві третини голосів, Туреччина завоювала своє місце не ворухнувши пальцем. В ООН Туреччина належить до регіональної групі «Західно Європейські та інші держави» (Western European and Others Group - WEOG).
Туреччина, взагалі, особливий випадок в Організації Об’єднаних Націй. Це єдина країна, яка бере участь у якості повноправного члена в двох регіональних групах. Оскільки вона географічно відноситься до Азії, Туреччина також є членом Групи азіатських держав. І як ісламська країна Туреччина також є членом - і помітним - Організації Ісламська конференція (Organization of the Islamic Conference - OIC), яка включає в себе всі ісламські держави від Сенегалу до Індонезії і яка також визнана ООН.
Внаслідок цього Туреччина живиться з трьох різних кошиків, в залежності від того, чи вона посилається на своє географічне положення в Азії, чи на свій релігійний характер або ж на наявність європейського компоненту. Народи Європи, схоже, не вважають Туреччину європейською країною. Схоже на те, що якщо урядам країн-членів Європейського Союзу доведеться поставити на референдумі турецьке питання, населення Європи відкине можливість вступу Туреччини до ЄС.
Чотири роки тому Брюссель та Анкара розпочали переговори, покликані привести Туреччину до членства в ЄС. Це питання є досить спірним, оскільки економічні й інституціональні наслідки вступу Туреччини будуть мати далекосяжні наслідки для ЄС.
Для того, щоби підтягнути Туреччину до європейських стандартів життя, будуть потрібні величезні й постійні зусилля з перерозподілу коштів від європейських платників податків, які будуть виснажувати Європу без гарантії на успіх в Туреччині. Крім того, якщо Туреччина приєднається до Євросоюзу, то громадянами ЄС стануть ще 80 млн. чоловік. Ставши членом ЄС, Туреччина, як самий населений член ЄС матиме найбільше число представників у Європейському парламенті. В Раді Європи вона буде на одному рівні з нинішньою Великобританією. Її зовнішні інтереси будуть домінувати в Європі. Туреччина є занадто великою для Європи, щоб її проковтнути.
Але найбільше пересічних європейців турбує те, що ці 80 млн. потенційних додаткових громадян ЄС є мусульманами. Чи буде Євросоюз служити інтересам Заходу, якщо найбільшим членом ЄС є ісламська країна?
Дехто вважає, що так. Вони вважають, що членство Туреччини в ЄС перетворить країну в демократичну державу та стане прикладом для інших мусульманських країн, і таким чином доведе, що іслам і демократія можуть співіснувати. Але якщо вони помиляються? Багато простих європейців не хотіли би грати з безпекою. Але це не є позицією політичного істеблішменту.
Є багато свідчень того, що євросоюзівський істеблішмент у Брюсселі вже розглядає Туреччину як члена Європейського клубу у всьому, окрім назви. Турецькі міністри вже допущені до участі в дискусіях ЄС.
На думку П’єра Лелуша (Pierre Lellouche), парламентарія від французької правлячої партії, представник якої Президент Саркозі дав завдання «відновити франко-турецькі відносини», ісламізм буде переможеним завдяки вступу Туреччини в Європу. «Поряд з нами велика світська мусульманська країна, яка хоче поділяти наші цінності. Вона вживає необхідні реформи. Було би безглуздям казати їй ні», - вважає пан Лілуш.
Але він проти того, щоби проводити французький референдум з питання вступу Туреччини до ЄС, оскільки це «забруднить дискусію» страхом перед ісламом. «Дехто грає на факторі страху: це негідно. Туреччина – це не ісламізм та тероризм. Через страх перед ісламом та арабами ми говоримо «ні» з неправильних причин».
Питання, однак, полягає в тому: якщо ті, хто говорить «так» вступу Туреччини до ЄС «не роблять з неправильних причин», то хай вони доведуть свою точку зору, тобто докажуть, що іслам і демократія є сумісними.
Чому це після 13 століть збереження європейської ідентичності завдяки протистоянню мусульманським намаганням підкорити Європу, дехто стверджує, що Європа зможе зберегти свою самобутність, свої цінності та свою свободу лише відкриваючи свої двері для Туреччини? Чому Туреччина не може залишатися вільною та демократичною і «поділяти наші цінності», не вступаючи до ЄС? Чи представницька демократія можлива тільки в Європі? Чи є світськість єдиною визначаючою рисою Європи?
Чи буде Євросоюз служити інтересам демократії і Заходу, якщо самою великою державою-членом ЄС буде ісламська країна, в той час, як прості європейці виступають проти цього? А чому би Мексиці не стати самим великим штатом США і служити інтересам демократії і Заходу? Чи має значення для простих європейців релігія турків – навіть світських мусульман? Так, має. Вона має таке саме значення, як і іспанська мова мексиканців для простих американців. От тільки політики у бажанні змінити характер народів, представляти які вони були вибрані, не звертають уваги на такі речі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Турецьке питання
Світ:
Географічно Туреччина не є європейською державою, за винятком невеликого клаптика на північному заході країні. Проте у жовтні минулого року Туреччина була обрана на дворічний термін до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй завоювавши одне з двох місць непостійних членів РБ від європейських країн.
08112404s.jpg
У той час як інший кандидат – Австрія – ледве набрав необхідну більшість у дві третини голосів, Туреччина завоювала своє місце не ворухнувши пальцем. В ООН Туреччина належить до регіональної групі «Західно Європейські та інші держави» (Western European and Others Group - WEOG).
Туреччина, взагалі, особливий випадок в Організації Об’єднаних Націй. Це єдина країна, яка бере участь у якості повноправного члена в двох регіональних групах. Оскільки вона географічно відноситься до Азії, Туреччина також є членом Групи азіатських держав. І як ісламська країна Туреччина також є членом - і помітним - Організації Ісламська конференція (Organization of the Islamic Conference - OIC), яка включає в себе всі ісламські держави від Сенегалу до Індонезії і яка також визнана ООН.
Внаслідок цього Туреччина живиться з трьох різних кошиків, в залежності від того, чи вона посилається на своє географічне положення в Азії, чи на свій релігійний характер або ж на наявність європейського компоненту. Народи Європи, схоже, не вважають Туреччину європейською країною. Схоже на те, що якщо урядам країн-членів Європейського Союзу доведеться поставити на референдумі турецьке питання, населення Європи відкине можливість вступу Туреччини до ЄС.
Чотири роки тому Брюссель та Анкара розпочали переговори, покликані привести Туреччину до членства в ЄС. Це питання є досить спірним, оскільки економічні й інституціональні наслідки вступу Туреччини будуть мати далекосяжні наслідки для ЄС.
Для того, щоби підтягнути Туреччину до європейських стандартів життя, будуть потрібні величезні й постійні зусилля з перерозподілу коштів від європейських платників податків, які будуть виснажувати Європу без гарантії на успіх в Туреччині. Крім того, якщо Туреччина приєднається до Євросоюзу, то громадянами ЄС стануть ще 80 млн. чоловік. Ставши членом ЄС, Туреччина, як самий населений член ЄС матиме найбільше число представників у Європейському парламенті. В Раді Європи вона буде на одному рівні з нинішньою Великобританією. Її зовнішні інтереси будуть домінувати в Європі. Туреччина є занадто великою для Європи, щоб її проковтнути.
Але найбільше пересічних європейців турбує те, що ці 80 млн. потенційних додаткових громадян ЄС є мусульманами. Чи буде Євросоюз служити інтересам Заходу, якщо найбільшим членом ЄС є ісламська країна?
Дехто вважає, що так. Вони вважають, що членство Туреччини в ЄС перетворить країну в демократичну державу та стане прикладом для інших мусульманських країн, і таким чином доведе, що іслам і демократія можуть співіснувати. Але якщо вони помиляються? Багато простих європейців не хотіли би грати з безпекою. Але це не є позицією політичного істеблішменту.
Є багато свідчень того, що євросоюзівський істеблішмент у Брюсселі вже розглядає Туреччину як члена Європейського клубу у всьому, окрім назви. Турецькі міністри вже допущені до участі в дискусіях ЄС.
На думку П’єра Лелуша (Pierre Lellouche), парламентарія від французької правлячої партії, представник якої Президент Саркозі дав завдання «відновити франко-турецькі відносини», ісламізм буде переможеним завдяки вступу Туреччини в Європу. «Поряд з нами велика світська мусульманська країна, яка хоче поділяти наші цінності. Вона вживає необхідні реформи. Було би безглуздям казати їй ні», - вважає пан Лілуш.
Але він проти того, щоби проводити французький референдум з питання вступу Туреччини до ЄС, оскільки це «забруднить дискусію» страхом перед ісламом. «Дехто грає на факторі страху: це негідно. Туреччина – це не ісламізм та тероризм. Через страх перед ісламом та арабами ми говоримо «ні» з неправильних причин».
Питання, однак, полягає в тому: якщо ті, хто говорить «так» вступу Туреччини до ЄС «не роблять з неправильних причин», то хай вони доведуть свою точку зору, тобто докажуть, що іслам і демократія є сумісними.
Чому це після 13 століть збереження європейської ідентичності завдяки протистоянню мусульманським намаганням підкорити Європу, дехто стверджує, що Європа зможе зберегти свою самобутність, свої цінності та свою свободу лише відкриваючи свої двері для Туреччини? Чому Туреччина не може залишатися вільною та демократичною і «поділяти наші цінності», не вступаючи до ЄС? Чи представницька демократія можлива тільки в Європі? Чи є світськість єдиною визначаючою рисою Європи?
Чи буде Євросоюз служити інтересам демократії і Заходу, якщо самою великою державою-членом ЄС буде ісламська країна, в той час, як прості європейці виступають проти цього? А чому би Мексиці не стати самим великим штатом США і служити інтересам демократії і Заходу? Чи має значення для простих європейців релігія турків – навіть світських мусульман? Так, має. Вона має таке саме значення, як і іспанська мова мексиканців для простих американців. От тільки політики у бажанні змінити характер народів, представляти які вони були вибрані, не звертають уваги на такі речі.
The Turkish Question
Paul Belien, “The Brussels Journal”, 23 листопада 2008.
Переклав Володимир Щербина
В тему:
Яка Європа?
Культура брехні
Іслам може стати домінуючою релігією в Європі, кажуть експерти
Навіщо Україні Євросоюз?
У Європу чи в ЄЕПу?
Вторгнення чужих буде катастрофою
Перспектива Серединної Європи
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта