Сучасна Україна більше нагадує колонію. Жоден з десяти пунктів Декларації про державний суверенітет України, ухваленої Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, на сьогоднішній день не виконано. Криза управління, неповага до Конституції і законів України є достатніми передумовами для корінної зміни системи влади.
Декларація про державний суверенітет є основним правовстановлюючим документом, на основі якого були ухвалені Акт проголошення незалежності та Конституція України. Однак більшість положень цього документу так і не набули змісту, залишившись лише декларативними.
Розділ перший «Самовизначення української нації» передбачає існування Української держави в існуючих (станом на 1990 рік) кордонах. Проте, впродовж останніх 18 років кордони держави змінювалися декілька разів, зокрема на підставі Указу Президента України (грудень 1998 р.) держава втратила контроль над ділянкою чорноморського узбережжя в районі с. Джурджулешти. Рішенням Міжнародного суду ООН в Гаазі до Румунії відійшло більше 79% спірних територій в Чорному морі. До цього часу не завершені демаркація і делімітація кордонів з сусідніми країнами.
Розділ другий «Народовладдя» забороняє будь-яким політичним партіям, громадським організаціям та окремим особам виступати від імені держави, крім Верховної Ради. Сьогодні ж ніхто з суб‘єктів української політики не пропускає можливості виступити від імені держави. До цього часу народ України так і не взяв участі в ухваленні власної Конституції. Основний Закон держави став маріонеткою в руках олігархічних кланів.
Розділ третій «Державна влада», що передбачає верховенство Конституції та законів Республіки на її території, порушується щоразу, коли політична доцільність переважає Основний Закон. Всеукраїнська партія «НОВА СИЛА» наголошує, що однією з головних ознак суверенітету держави є наявність дієвого та ефективного уряду, а відсутність цієї ознаки ¬свідчить про те, що держава не є суверенною. Україна перебуває під зовнішнім управлінням міжнародних організацій, і, як результат, за останні п’ять років зовнішній борг зріс до 70 млрд. доларів США.
Розділ четвертий «Громадянство Української РСР», в якому йдеться про рівність усіх громадян України перед законом, грубо порушується майже щодня, і, зокрема найвищими посадовцями держави. Практично не регулює держава й імміграційні процеси. В Україні легально вводяться Карта Поляка, Карта Росіянина, в прикордонних областях вільно видають румунські, російські та мадярські паспорти. За межами країни перебуває більше 7 млн. громадян, які ніяк не захищені.
Розділ шостий «Економічна самостійність» проголошує виключне право народу на володіння та використання природних ресурсів країни. На сьогоднішній день більшість вітчизняних надр перебуває у приватному володінні. Фінансова і кредитна системи на 70% перебувають під контролем зовнішніх фінансових інститутів.
Розділ сьомий «Екологічна безпека», що містить зобов‘язання держави дбати про екологічну безпеку та генофонд народу, також залишився лише декларацією намірів. Незаконна вакцинація, генно-модифіковані продукти, неякісна питна вода і харчування призводять до знищення нації.
Розділ дев’ятий «Зовнішня і внутрішня безпека», що проголошує нейтральний статус України, є свідченням глобальної розбіжності між задекларованими принципами й сьогоденням, свідченням чому є наміри щодо євроатлантичної інтеграції, що виголошуються на найвищому рівні.
Не змогла Україна реалізувати задекларований десятим розділом «Міжнародні відносини» намір стати рівноправним учасником міжнародного спілкування. В умовах глобальної кризи Україна практично втратила свій військовий потенціал. Армія, міліція, Служба Безпеки перетворились на комерційні структури, що забезпечують контроль над фінансовими потоками олігархічних родин. Держава живе в умовах відсутності реального суверенітету і становить безпосередню загрозу безпеці не лише українців, але й народів сусідніх держав.
Держава сьогодні не виконує умови соціального контракту з носієм влади — народом. Маємо визнати, що, декларуючи вищезгадані положення в 1990-му році, українське суспільство було більш готовим до впровадження в своє життя принципів демократії, ніж сьогодні. Як не прикро, та сучасна Україна не відповідає критеріям суверенної демократичної держави, і більше нагадує колонію. Криза управління, неповага до Конституції і законів України є достатніми передумовами для корінної зміни системи влади.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Україна не відповідає критеріям суверенної держави
Категорія:
Сучасна Україна більше нагадує колонію. Жоден з десяти пунктів Декларації про державний суверенітет України, ухваленої Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, на сьогоднішній день не виконано. Криза управління, неповага до Конституції і законів України є достатніми передумовами для корінної зміни системи влади.
09071601e.jpg
Декларація про державний суверенітет є основним правовстановлюючим документом, на основі якого були ухвалені Акт проголошення незалежності та Конституція України. Однак більшість положень цього документу так і не набули змісту, залишившись лише декларативними.
Розділ перший «Самовизначення української нації» передбачає існування Української держави в існуючих (станом на 1990 рік) кордонах. Проте, впродовж останніх 18 років кордони держави змінювалися декілька разів, зокрема на підставі Указу Президента України (грудень 1998 р.) держава втратила контроль над ділянкою чорноморського узбережжя в районі с. Джурджулешти. Рішенням Міжнародного суду ООН в Гаазі до Румунії відійшло більше 79% спірних територій в Чорному морі. До цього часу не завершені демаркація і делімітація кордонів з сусідніми країнами.
Розділ другий «Народовладдя» забороняє будь-яким політичним партіям, громадським організаціям та окремим особам виступати від імені держави, крім Верховної Ради. Сьогодні ж ніхто з суб‘єктів української політики не пропускає можливості виступити від імені держави. До цього часу народ України так і не взяв участі в ухваленні власної Конституції. Основний Закон держави став маріонеткою в руках олігархічних кланів.
Розділ третій «Державна влада», що передбачає верховенство Конституції та законів Республіки на її території, порушується щоразу, коли політична доцільність переважає Основний Закон. Всеукраїнська партія «НОВА СИЛА» наголошує, що однією з головних ознак суверенітету держави є наявність дієвого та ефективного уряду, а відсутність цієї ознаки ¬свідчить про те, що держава не є суверенною. Україна перебуває під зовнішнім управлінням міжнародних організацій, і, як результат, за останні п’ять років зовнішній борг зріс до 70 млрд. доларів США.
Розділ четвертий «Громадянство Української РСР», в якому йдеться про рівність усіх громадян України перед законом, грубо порушується майже щодня, і, зокрема найвищими посадовцями держави. Практично не регулює держава й імміграційні процеси. В Україні легально вводяться Карта Поляка, Карта Росіянина, в прикордонних областях вільно видають румунські, російські та мадярські паспорти. За межами країни перебуває більше 7 млн. громадян, які ніяк не захищені.
Розділ шостий «Економічна самостійність» проголошує виключне право народу на володіння та використання природних ресурсів країни. На сьогоднішній день більшість вітчизняних надр перебуває у приватному володінні. Фінансова і кредитна системи на 70% перебувають під контролем зовнішніх фінансових інститутів.
Розділ сьомий «Екологічна безпека», що містить зобов‘язання держави дбати про екологічну безпеку та генофонд народу, також залишився лише декларацією намірів. Незаконна вакцинація, генно-модифіковані продукти, неякісна питна вода і харчування призводять до знищення нації.
Розділ дев’ятий «Зовнішня і внутрішня безпека», що проголошує нейтральний статус України, є свідченням глобальної розбіжності між задекларованими принципами й сьогоденням, свідченням чому є наміри щодо євроатлантичної інтеграції, що виголошуються на найвищому рівні.
Не змогла Україна реалізувати задекларований десятим розділом «Міжнародні відносини» намір стати рівноправним учасником міжнародного спілкування. В умовах глобальної кризи Україна практично втратила свій військовий потенціал. Армія, міліція, Служба Безпеки перетворились на комерційні структури, що забезпечують контроль над фінансовими потоками олігархічних родин. Держава живе в умовах відсутності реального суверенітету і становить безпосередню загрозу безпеці не лише українців, але й народів сусідніх держав.
Держава сьогодні не виконує умови соціального контракту з носієм влади — народом. Маємо визнати, що, декларуючи вищезгадані положення в 1990-му році, українське суспільство було більш готовим до впровадження в своє життя принципів демократії, ніж сьогодні. Як не прикро, та сучасна Україна не відповідає критеріям суверенної демократичної держави, і більше нагадує колонію. Криза управління, неповага до Конституції і законів України є достатніми передумовами для корінної зміни системи влади.
В тему:
Сім джерел громадянського патріотизму: кров, земля, захист, віра, традиція, держава, нація
Юрій Збітнєв: «Ми повинні чинити тиск на владу, а не чекати, що вона буде нам щось пропонувати»
Новий Суспільний Договір
Німецький експеримент
Соціополіси: вільні міста, точки переходу
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков