Президент України Віктор Ющенко взяв участь у заходах з нагоди 20-ї річниці перепоховання жертв комуністичних репресій в урочищі Дем’янів Лаз, яке наприкінці червня 1941 р. під час відступу військ Червоної армії стало місцем масового знищення органами НКВС в’язнів тюрем.
Глава держави взяв участь у церемонії покладання квітів до центральної могили жертвам сталінського терору на території Меморіального комплексу «Дем’янів Лаз» та поминальній панахиді в церкві Пресвятої Трійці.
«Ми зібралися сьогодні у місці невимовного горя, місці трагічному і водночас священному. Тут, у Дем’яновому Лазі, сталінська машина терору здійснила жахливий злочин проти України і проти людськості. Я хочу, щоб кожен з нас усвідомив безмір горя, похованого у цій землі. П’ять братських могил. Сотні убитих людей. Священики, вчителі, студенти, інтелігенти й звичайні люди, єдиною виною яких було те, що вони були українцями», - сказав Президент у своєму виступі перед присутніми на церемонії, нагадавши що в урочищі Дем’янів Лаз, що на околиці села Пасічна, під час відступу радянських військ у червні 1941 р. було масово знищено в’язнів тюрем НКВС.
«Вклоняючись світлій пам’яті тих, хто покоїться в цій землі, ми вшановуємо сотні тисяч співвітчизників, знищених і репресованих у Західній Україні в 1939-1940 роках, мільйони українців - невинних жертв сталінізму, згадуємо тисячі невідомих і відомих поховань», - сказав Віктор Ющенко.
За словами Президента, вересень 1939 року Західна Україна зустріла як здійснення мрії про возз’єднання з великою Батьківщиною. Проте для радянської імперії йшлося зовсім про інше - її метою було загарбання все нових і нових територій, і в цьому вона була достойним партнером нацистської Німеччини.
«Саму ж Україну та її народ сталінський режим люто ненавидів, а понад усе боявся. Він не міг забути й пробачити нам Української Народної Республіки. Він жахався нашої національної снаги, маніакально вбачаючи у кожному українцеві прихованого повстанця», - наголосив Віктор Ющенко.
Відтак, зазначив Президент, «Радянська Україна вже була знекровлена Голодомором і масовим терором 30-х років проти національної інтелігенції. Західна Україна, де наш волелюбний дух і незалежна думка були в повній силі, становила для поневолювача особливу небезпеку. Разом із червоноармійцями сюди негайно прибули професійні кати НКВС». За словами Віктора Ющенка, тут почалися масові арешти й розстріли, катівні й тюрми наповнилися невинними людьми, рушили на схід численні ешелони з депортованими. Нова влада змусила «саморозпуститись» наукове товариство ім. Тараса Шевченка й «Просвіту». Було ліквідовано політичні партії, розгалужену кооперативну мережу, культурницькі й спортивні організації, розпочато насильницьку колективізацію селянських господарств. У 1939-1941 роках від репресій на Західній Україні постраждало понад 1,5 млн. осіб – кожен 10-й мешканець краю. Американський історик Ян Грос підрахував, що тут загинуло в 3-4 рази більше людей, ніж у захопленій німцями Польщі, яка за площею була вдвічі більшою.
«Дорогою, скропленою кров’ю, йшов увесь Український народ. Радянський режим виніс йому негласний вирок – національна смерть. Відповіддю стала масова боротьба західних українців у роки Другої світової війни відразу проти двох світових тоталітарних сил – нацистської і радянської», - наголосив Президент.
Він закликав до відновлення правди про той історичний період. «Правда – єдиний шлях до очищення і внутрішнього миру, до розуміння справжньої сутності самого себе, свого народу і його призначення в майбутньому. Посттоталітарній, постколоніальній і постгеноцидній Україні правда життєво необхідна, як ліки, як повітря. Відновлення історичної істини й справедливості – основа нашого національного відродження, наріжний камінь моєї політики як Президента України», - сказав Віктор Ющенко, наголосивши, що правдива історія є однією з основ національної ідеї.
Глава держави зауважив, що заради цієї мети вже докладено багато зусиль: світ дізнався правду про Голодомор 1932-33 років, репресії 40-50-х років, за дорученням Президента розсекречено архівні документи, що стосуються українського визвольного руху, політичних репресій та голодоморів, в українських містах відкриваються центри, де кожен має доступ до документів про злочини комуністичного режиму.
Віктор Ющенко наголосив, що правда про сталінізм та його злочини потрібна не тільки Україні, а й усій Європі та світові. Він нагадав про ініціативу Європейського парламенту оголосити 23 серпня Загальноєвропейським днем пам’яті жертв усіх тоталітарних режимів. Також, за словами Віктора Ющенка, в липні цього року Парламентська асамблея ОБСЄ прийняла резолюцію, яка рівною мірою засуджує сталінізм і нацизм як два репресивні режими Європи. «У Польщі, Латвії, Литві, Естонії сталінізм засуджено нарівні з нацизмом на законодавчому рівні. Переконаний, що прийде час – і це зробить Україна», - сказав Президент.
На цьому тлі він назвав особливо цинічними будь-які спроби обілити Сталіна, заперечити чи применшити катастрофу Голодомору, виправдати масові репресії 20-50-х років. «Ці спроби не принесуть їх авторам нічого, крім ганьби. Ми не допустимо реваншу прокомуністичних та проімперських сил», - наголосив Віктор Ющенко.
Він вважає, що настав час позбутися ідолів комуністичних вождів - тих, хто зневажав, розстрілював і ненавидів наш народ, хто прирік на смерть мільйони людей. «Час позбавити нашу землю від цих сатанинських символів, остаточно відправити кумирів на звалище історії. Я глибоко переконаний і твердо це кажу - ми очистимося від скверни, ми відродимо істину і відродимо справедливість, ми продовжимо шлях у майбутнє як вільна, горда й велика європейська нація», - сказав Президент.
Він висловив вдячність членам товариства «Меморіал», які ще за радянської влади розкрили злочин режиму в Дем’яновому Лазі, що було великим особистим подвигом у той час. Щоб перепоховати жертв сталінського терору, тут зібралося півмільйона людей з Івано-Франківщини і всієї України.
«Це був могутній вияв нашої національної волі покінчити з тоталітаризмом, скинути колоніальне ярмо й відновити Українську державу. Наш народ знищували голодоморами, тюрмами, репресіями. Але ми вистояли й перемогли. Наш дух – непоборний. Ми єдина українська нація. Ми сильна європейська держава. Ми пам’ятаємо про своїх героїв і про своїх полеглих. Ми впевнено дивимося в майбутнє», - наголосив Президент.
Віктор Ющенко поставив свічку в пам’ять розстріляних, а також відвідав музей жертв комуністичних репресій, створений на основі матеріалів ексгумацій 1989 року та розсекречених архівних документів.
Довідка:
Наприкінці червня 1941 р. під час відступу військ Червоної армії урочище Дем’янів Лаз стало місцем масового знищення органами НКВС в’язнів тюрем НКВС. В повоєнні роки сам факт розстрілу та місце поховання ретельно приховувався.
У вересні-жовтні 1989 року представники осередку «Меморіалу», що діяв при товаристві «РУХ», проводили в Дем’яновому Лазі розкопки поховань жертв комуністичного терору. Того ж року завдяки ініціативі громадськості міста було проведено ексгумацію жертв комуністичного режиму та їх перепоховання.
На місці розстрілу було утворено Меморіальний комплекс «Дем’янів Лаз». Ця подія була однієї з визначних у процесі розкриття злочинів комуністичного режиму.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
ВІктор Ющенко: Настав час позбутися ідолів комуністичних вождів - тих, хто зневажав, розстрілював і ненавидів наш народ
Світ:
«Ми зібралися сьогодні у місці невимовного горя, місці трагічному і водночас священному. Тут, у Дем’яновому Лазі, сталінська машина терору здійснила жахливий злочин проти України і проти людськості. Я хочу, щоб кожен з нас усвідомив безмір горя, похованого у цій землі. П’ять братських могил. Сотні убитих людей. Священики, вчителі, студенти, інтелігенти й звичайні люди, єдиною виною яких було те, що вони були українцями», - сказав Президент у своєму виступі перед присутніми на церемонії, нагадавши що в урочищі Дем’янів Лаз, що на околиці села Пасічна, під час відступу радянських військ у червні 1941 р. було масово знищено в’язнів тюрем НКВС.
«Вклоняючись світлій пам’яті тих, хто покоїться в цій землі, ми вшановуємо сотні тисяч співвітчизників, знищених і репресованих у Західній Україні в 1939-1940 роках, мільйони українців - невинних жертв сталінізму, згадуємо тисячі невідомих і відомих поховань», - сказав Віктор Ющенко.
За словами Президента, вересень 1939 року Західна Україна зустріла як здійснення мрії про возз’єднання з великою Батьківщиною. Проте для радянської імперії йшлося зовсім про інше - її метою було загарбання все нових і нових територій, і в цьому вона була достойним партнером нацистської Німеччини.
«Саму ж Україну та її народ сталінський режим люто ненавидів, а понад усе боявся. Він не міг забути й пробачити нам Української Народної Республіки. Він жахався нашої національної снаги, маніакально вбачаючи у кожному українцеві прихованого повстанця», - наголосив Віктор Ющенко.
Відтак, зазначив Президент, «Радянська Україна вже була знекровлена Голодомором і масовим терором 30-х років проти національної інтелігенції. Західна Україна, де наш волелюбний дух і незалежна думка були в повній силі, становила для поневолювача особливу небезпеку. Разом із червоноармійцями сюди негайно прибули професійні кати НКВС». За словами Віктора Ющенка, тут почалися масові арешти й розстріли, катівні й тюрми наповнилися невинними людьми, рушили на схід численні ешелони з депортованими. Нова влада змусила «саморозпуститись» наукове товариство ім. Тараса Шевченка й «Просвіту». Було ліквідовано політичні партії, розгалужену кооперативну мережу, культурницькі й спортивні організації, розпочато насильницьку колективізацію селянських господарств. У 1939-1941 роках від репресій на Західній Україні постраждало понад 1,5 млн. осіб – кожен 10-й мешканець краю. Американський історик Ян Грос підрахував, що тут загинуло в 3-4 рази більше людей, ніж у захопленій німцями Польщі, яка за площею була вдвічі більшою.
«Дорогою, скропленою кров’ю, йшов увесь Український народ. Радянський режим виніс йому негласний вирок – національна смерть. Відповіддю стала масова боротьба західних українців у роки Другої світової війни відразу проти двох світових тоталітарних сил – нацистської і радянської», - наголосив Президент.
Він закликав до відновлення правди про той історичний період. «Правда – єдиний шлях до очищення і внутрішнього миру, до розуміння справжньої сутності самого себе, свого народу і його призначення в майбутньому. Посттоталітарній, постколоніальній і постгеноцидній Україні правда життєво необхідна, як ліки, як повітря. Відновлення історичної істини й справедливості – основа нашого національного відродження, наріжний камінь моєї політики як Президента України», - сказав Віктор Ющенко, наголосивши, що правдива історія є однією з основ національної ідеї.
Глава держави зауважив, що заради цієї мети вже докладено багато зусиль: світ дізнався правду про Голодомор 1932-33 років, репресії 40-50-х років, за дорученням Президента розсекречено архівні документи, що стосуються українського визвольного руху, політичних репресій та голодоморів, в українських містах відкриваються центри, де кожен має доступ до документів про злочини комуністичного режиму.
Віктор Ющенко наголосив, що правда про сталінізм та його злочини потрібна не тільки Україні, а й усій Європі та світові. Він нагадав про ініціативу Європейського парламенту оголосити 23 серпня Загальноєвропейським днем пам’яті жертв усіх тоталітарних режимів. Також, за словами Віктора Ющенка, в липні цього року Парламентська асамблея ОБСЄ прийняла резолюцію, яка рівною мірою засуджує сталінізм і нацизм як два репресивні режими Європи. «У Польщі, Латвії, Литві, Естонії сталінізм засуджено нарівні з нацизмом на законодавчому рівні. Переконаний, що прийде час – і це зробить Україна», - сказав Президент.
На цьому тлі він назвав особливо цинічними будь-які спроби обілити Сталіна, заперечити чи применшити катастрофу Голодомору, виправдати масові репресії 20-50-х років. «Ці спроби не принесуть їх авторам нічого, крім ганьби. Ми не допустимо реваншу прокомуністичних та проімперських сил», - наголосив Віктор Ющенко.
Він вважає, що настав час позбутися ідолів комуністичних вождів - тих, хто зневажав, розстрілював і ненавидів наш народ, хто прирік на смерть мільйони людей. «Час позбавити нашу землю від цих сатанинських символів, остаточно відправити кумирів на звалище історії. Я глибоко переконаний і твердо це кажу - ми очистимося від скверни, ми відродимо істину і відродимо справедливість, ми продовжимо шлях у майбутнє як вільна, горда й велика європейська нація», - сказав Президент.
Він висловив вдячність членам товариства «Меморіал», які ще за радянської влади розкрили злочин режиму в Дем’яновому Лазі, що було великим особистим подвигом у той час. Щоб перепоховати жертв сталінського терору, тут зібралося півмільйона людей з Івано-Франківщини і всієї України.
«Це був могутній вияв нашої національної волі покінчити з тоталітаризмом, скинути колоніальне ярмо й відновити Українську державу. Наш народ знищували голодоморами, тюрмами, репресіями. Але ми вистояли й перемогли. Наш дух – непоборний. Ми єдина українська нація. Ми сильна європейська держава. Ми пам’ятаємо про своїх героїв і про своїх полеглих. Ми впевнено дивимося в майбутнє», - наголосив Президент.
Віктор Ющенко поставив свічку в пам’ять розстріляних, а також відвідав музей жертв комуністичних репресій, створений на основі матеріалів ексгумацій 1989 року та розсекречених архівних документів.
Довідка:
Наприкінці червня 1941 р. під час відступу військ Червоної армії урочище Дем’янів Лаз стало місцем масового знищення органами НКВС в’язнів тюрем НКВС. В повоєнні роки сам факт розстрілу та місце поховання ретельно приховувався.
У вересні-жовтні 1989 року представники осередку «Меморіалу», що діяв при товаристві «РУХ», проводили в Дем’яновому Лазі розкопки поховань жертв комуністичного терору. Того ж року завдяки ініціативі громадськості міста було проведено ексгумацію жертв комуністичного режиму та їх перепоховання.
На місці розстрілу було утворено Меморіальний комплекс «Дем’янів Лаз». Ця подія була однієї з визначних у процесі розкриття злочинів комуністичного режиму.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи