16 жовтня 1946 року в спортзалі нюрнберзької тюрми було встановлено три чорних шибениці для страти десяти осіб, засуджених до смертної кари. Їх вішали по одному, поспіхом, тобто, кожного наступного приводили до зали тоді, коли попередній ще хилитався на шибениці. Майже кожен з них щось казав наостанок.
Герман Герінг був отруєний за нез’ясованих обставин за кілька годин до страти, але перед тим у останньому слові на суді він сказав наступне: "Переможець завжди є суддею, а переможений - засудженим. Я не визнаю рішення цього судилища... Я радію з того, що мене засудили до страти... бо ті, хто сидить у тюрмі, ніколи не стають мучениками".
Ернст Кальтенбрунер. На пропозицію священика зробити останню заяву, він відповів: "Я любив німецький народ і свою батьківщину. Усім серцем. Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу...". Коли на його голову було одягнено чорний капюшон, він прошепотів: «Щасти тобі, Німеччино!».
Юліус Штрайхер. На сходах до шибениці він голосно вигукнув "Хайль Гітлер". Дійшовши до платформи, Штрайхер вигукнув: "Тепер я йду до Бога!". Біля місця страти раптом повернувся до свідків і вигукнув "Свято Пурім 1946 р.!", «Більшовики і вас коли-небудь повішають!» Коли на нього одягали чорний капюшон, промовив: "Аделе, моя люба дружино". За свідченнями ката, останнє "Хайль Гітлер!" доносилось вже з мішка.
Вільгельм Кейтель - "Я прошу всемогутнього Господа бути милосердним до народу Німеччини. Більш як два мільйони німецьких солдатів загинули за батьківщину до мене. Я йду за моїми синами. Все для Німеччини!".
Йоахим фон Ріббентроп - «Боже, захисти Німеччину!». І додав: "Боже, будь милосердний до моєї душі. Моє останнє бажання, щоб Німеччина знову була єдиною...".
Альфред Розенберг спокійно пішов до шибениці, назвав своє ім’я і відмовився від останнього слова.
Ганс Франк був єдиним зі страчених, з обличчя якого не сходила посмішка. "Я вдячний за гарне ставлення під час мого ув’язнення і прошу Бога прийняти мене з милістю".
Вільгельм Фрік. На шляху до шибениці він хитався і спіткався. Його єдиними словами були: "Хай живе вічна Німеччина!".
Фріц Заукель. Біля шибениці він закричав: "Я помираю безневинним. Вирок несправедливий. Боже, захисти Німеччину і зроби її знову великою. Хай живе Німеччина! Боже, захисти мою родину!".
Альфред Йодль. Насилу піднявся на сходинки шибениці, але спокійно промовив "Вітаю тебе, Німеччино!".
Артур Зейсс-Інкварт. Шкутильгаючи піднявся за допомогою охоронців на сходи шибениці: "Я вірю в Німеччину".
Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
"Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу"
Світ:
09101577a.jpg
Герман Герінг був отруєний за нез’ясованих обставин за кілька годин до страти, але перед тим у останньому слові на суді він сказав наступне: "Переможець завжди є суддею, а переможений - засудженим. Я не визнаю рішення цього судилища... Я радію з того, що мене засудили до страти... бо ті, хто сидить у тюрмі, ніколи не стають мучениками".
Ернст Кальтенбрунер. На пропозицію священика зробити останню заяву, він відповів: "Я любив німецький народ і свою батьківщину. Усім серцем. Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу...". Коли на його голову було одягнено чорний капюшон, він прошепотів: «Щасти тобі, Німеччино!».
Юліус Штрайхер. На сходах до шибениці він голосно вигукнув "Хайль Гітлер". Дійшовши до платформи, Штрайхер вигукнув: "Тепер я йду до Бога!". Біля місця страти раптом повернувся до свідків і вигукнув "Свято Пурім 1946 р.!", «Більшовики і вас коли-небудь повішають!» Коли на нього одягали чорний капюшон, промовив: "Аделе, моя люба дружино". За свідченнями ката, останнє "Хайль Гітлер!" доносилось вже з мішка.
Вільгельм Кейтель - "Я прошу всемогутнього Господа бути милосердним до народу Німеччини. Більш як два мільйони німецьких солдатів загинули за батьківщину до мене. Я йду за моїми синами. Все для Німеччини!".
Йоахим фон Ріббентроп - «Боже, захисти Німеччину!». І додав: "Боже, будь милосердний до моєї душі. Моє останнє бажання, щоб Німеччина знову була єдиною...".
Альфред Розенберг спокійно пішов до шибениці, назвав своє ім’я і відмовився від останнього слова.
Ганс Франк був єдиним зі страчених, з обличчя якого не сходила посмішка. "Я вдячний за гарне ставлення під час мого ув’язнення і прошу Бога прийняти мене з милістю".
Вільгельм Фрік. На шляху до шибениці він хитався і спіткався. Його єдиними словами були: "Хай живе вічна Німеччина!".
Фріц Заукель. Біля шибениці він закричав: "Я помираю безневинним. Вирок несправедливий. Боже, захисти Німеччину і зроби її знову великою. Хай живе Німеччина! Боже, захисти мою родину!".
Альфред Йодль. Насилу піднявся на сходинки шибениці, але спокійно промовив "Вітаю тебе, Німеччино!".
Артур Зейсс-Інкварт. Шкутильгаючи піднявся за допомогою охоронців на сходи шибениці: "Я вірю в Німеччину".
Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
В тему:
Надцивілізація Волі
Киянин Гришин: Рудольф Гесс з презирством глянув мені у вічі
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Нацизм і більшовизм
Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили
Нетолерантний фашистський лосьйон
Нюрнберзький процес – це не суд Божий
22 червня 1941 року – початок Великої Вітчизняної брехні
День і ніч Європи
Неарійське походження
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта