«Якщо правитель не може дати народу хліба, то хай дасть йому свободу» – каже древня мудрість. Місія майбутнього Президента – не заважати переходу України до нової суспільно-політичної системи.
Кожна людина прагне щастя. Як правило, щастя досягається в середовищі людей свого етносу. Ця інтуїтивно зрозуміла істина має суто наукові підтвердження. Можна згадати дослідження, здійснені британським Міністерством внутрішньої політики. За словами голови Комісії з расового рівноправ’я Тревора Філліпса, люди почуваються щасливішими, якщо вони оточені подібними до себе. Расова і етнічна подібність створює для них «зону комфорту».
ГЕНЕТИКА ЕТНІЧНОЇ СОЛІДАРНОСТІ
Прагнення людини жити в середовищі свого етносу має не лише психологічну, а й біологічну основу. Дослідницька група з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі під керівництвом Іштвана Молнара-Чакача виявила, що мозкові клітини вміють розпізнавати представників свого етносу. «Ми визначили, що етнічність і культурні відмінності впливають на нейронну активність мозку», – заявили автори дослідження. Глибше сприйняття представників свого етносу генетично закладене в людині для швидкого об’єднання зі «своїми» в цілісний етносоціальний організм.
Природність етнічного структурування людства яскраво виявляється в ході сучасної глобальної кризи. Найстабільнішими є держави з моноетнічним ядром, натомість поліетнічні утворення втрачають стійкість. Так, вже частково або повністю розпалися СРСР, Югославія, Чехословаччина, Ефіопія. На підході подрібнення та розпад РФ, Великобританії, Бельгії, Іспанії, Канади, США, Індії, Сомалі, Індонезії, Іраку, Пакистану та багатьох інших. За даними ООН в 1945 р. була 51 держава, у 1995 р. – 185 держав, а за прогнозами Міжнародної спілки географів за два-три десятиліття їх буде 400. Майбутнє – за державами, створеними на основі корінних етносів.
Згідно з чинною Конституцією і політичною практикою, Україна вважається поліетнічною республікою. Етноси України мають законне право відстоювати свої етнокультурні, економічні та політичні інтереси шляхом створення національних (етнічних) громад. Так, за станом на 2007 р. в Україні зареєстровано 39 національних громад із всеукраїнським та міжнародним статусом — читаємо на інтернет-сайті Державного комітету України у справах національностей та релігій.
ТРИ ЕТНОСИ – ТРИ КАНДИДАТИ В ПРЕЗИДЕНТИ
На сьогодні найвпливовішими в Україні є три етнічні спільноти: українці як корінний етнос, росіяни та євреї. Показово, що для відстоювання своїх етнічних інтересів двоє останніх створили найбільше етнічних організацій: росіяни – 4, євреї – 7. Найпізніше відреагували етнічні українці, які лише 25 грудня 2008 року зареєстрували свою Українську Національну Громаду. Таке відставання в часі викликане тим, що українці запізно вчиталися в Конституцію і зрозуміли, що ця держава належить не їм, а «громадянам України всіх національностей». З юридичної точки зору три найвпливовіші етноси України – українці, росіяни і євреї – користуються рівними правами і законно відстоюють свої етнічні інтереси.
Змагальність інтересів згаданих трьох етнічних спільнот виразно виявилась у ході нинішніх президентських перегонів. Якщо відкинути рекламну тріскотню, то очевидно, що три головні кандидати в Президенти – Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Юлія Тимошенко в цілому представляють інтереси своєї етнічної спільноти. Хоча при цьому всі апелюють до етнічних українців – як україномовних, так і російськомовних, адже українці складають 80% населення України.
Науково доведено, що генотип визначає 60–80% людської особистості. Тож базовим чинником етнічної ідентифікації кандидатів є їхнє генетичне походження, – згадайте наведені вище висновки вчених Каліфорнійського університету. Це природне прагнення до психологічного комфорту разом зі «своїми», а природу не обдуриш.
Невидима генетична програма кожного кандидата наочно проявляється через його антропологічний тип, стиль поведінки, ставлення до української історії і української мови, хобі, виховання дітей, етнічний склад найближчого оточення, зовнішньополітичні симпатії. При бажанні все це можна переконливо довести на основі багатого фактажу. Зокрема, не важко об’єктивно показати, які етнічні інтереси стоять за кожним з трьох реальних кандидатів у Президенти.
В ЧОМУ ЕТНІЧНИЙ ІНТЕРЕС УКРАЇНЦІВ?
Почнемо з того, що всі три кандидати є вихідцями зі старої пострадянської системи, тому неминуче є носіями безнадійно відсталих стереотипів мислення. Жоден з них не має бачення майбутнього України як культурної, заможної, здорової і захищеної держави. Тож кого б не обрали на цих виборах, це будуть перехідні фігури. Через рік-другий їм на зміну неминуче прийдуть нові лідери, що знайдуть адекватні відповіді на виклики часу. Тому сенс президентства 2010-2012 років – найменше заважати переходу України до нової суспільно-політичної системи. «Якщо правитель не може дати народу хліба, то хай дасть йому свободу» – каже древня мудрість. Забезпечити свободу, не допустити політичних репресій – головна місія майбутнього Президента.
Хто з трьох найкраще справиться з цією місією? Очевидно, Віктор Ющенко – природжений миротворець, «всеукраїнський пасічник», колекціонер старожитностей. Врешті-решт, свобода – це найголовніше, що він зробив для всього поліетнічного суспільства України. Що стосується конкретно українців, то в нього є ще одна велика заслуга: він сприяв пробудженню української етнічної пам’яті – від цивілізації Трипілля до Козаччини і Голодомору. З погляду українського відродження це найголовніше, адже якщо сьогодні українці повернуть собі дух і самосвідомість великого славного народу, то завтра вони повернуть все інше і створять у стократ більше. До того ж, Ющенко генетично не схильний до репресій, чого, до речі, не скажеш про його конкурентів.
Інша справа, що нині патронований Ющенком простір свободи дедалі більше перетворюється на простір хаосу і беззаконня. Для підтримання елементарного порядку йому не вистачає внутрішньої сили. Але це, знову ж таки, українська етнічна особливість, адже сильні українські лідери з’являлися лише тоді, коли було сильне українське суспільство. Суспільство, яке створювало для своїх лідерів настільки жорсткі стимули, що ті або змушені були самі ставати сильними, або достроково відходили до предків.
ЗАСІБ ВІД КАТАКЛІЗМІВ
Можна сказати, що українці мали свій фірмовий рецепт подолання катаклізмів. Він полягав у тому, що в кризові часи українці діяли в точній відповідності з тисячолітньою народною традицією – Звичаєм. Згідно з ним, громада висувала зі свого середовища лідера, який мав найбільше можливостей для подолання кризи. «Родзинкою» таких звичаєвих виборів було те, що у кандидата на булаву по-суті не запитували його згоди. Якщо він відмовлявся бути Гетьманом, то його могли побити і навіть зробити калікою, бо життєві інтереси народу і його розвиток – понад усе! Якщо ж обраний Лідер зраджував громаду або недбало виконував свої обов’язки, то його карали на горло, а весь його рід позбавляли майна. Завдяки таким надпотужним стимулам на території України протягом тисячоліть творилися могутні держави і розквітала культура.
Звичай концентрує в собі перевірені методи виживання народу і подолання найнесприятливіших обставин. Тож і цього разу, коли етнос опинився «на межі», українці вирішили підтримати Ющенка як «лідера перехідного періоду», запропонувавши йому «традиційні стимули». Пропозиція, від якої неможливо відмовитись, була оформлена Українською Національною Громадою у відкритому листі з промовистою назвою «Ми все повернемо, а винні будуть покарані » – в Інтернеті збираються підписи на його підтримку.
Сенс листа в тому, що етнічні українці обирають українця Віктора Ющенка своїм Гетьманом, оскільки в нинішній ситуації у нього найбільше владних і матеріальних можливостей вплинути на ситуацію. При цьому від нього вимагається негайно припинити «вакцинаційний геноцид», провести у 2010 році Конституційні збори з «перезаснування держави» і означити правові норми для цивілізованого повернення Українському народу незаконно привласнених майна і землі в ході злочинної приватизації.
Здійснення цих заходів розглядається як мирне повернення українському народу величезного боргу, що зараз висить над Віктором Ющенком ще з 2004 року. Відповідно, невиконання народної волі розглядатиметься як зрада – з усіма наступними заходами, передбаченими тисячолітнім Звичаєм. Якщо ініціативу УНГ підтримає достатньо багато українців, то справа може набути цікавого продовження.
P.S. Вибори-2010 – це фрагмент фінальної фази розпаду нинішньої перехідної республіки. Вона дедалі більше нагадує не самостійну національну державу, а колоніальну адміністрацію чи навіть комісію з банкрутства.
На перегної цього пострадянського утворення виросте Третій Гетьманат – сонячно-потужна глобальна держава оновленого українського етносу. Українське етнічне ядро стане центром кристалізації українського суспільства – соціально-політичної спільноти з представників інших етносів, об’єднаних на засадах культурної традиції українського етносу й на загальнолюдській моральній основі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
ВИБОРИ-2010: Українські етнічні інтереси
Світ:
09121101e.jpg
ГЕНЕТИКА ЕТНІЧНОЇ СОЛІДАРНОСТІ
Прагнення людини жити в середовищі свого етносу має не лише психологічну, а й біологічну основу. Дослідницька група з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі під керівництвом Іштвана Молнара-Чакача виявила, що мозкові клітини вміють розпізнавати представників свого етносу. «Ми визначили, що етнічність і культурні відмінності впливають на нейронну активність мозку», – заявили автори дослідження. Глибше сприйняття представників свого етносу генетично закладене в людині для швидкого об’єднання зі «своїми» в цілісний етносоціальний організм.
Природність етнічного структурування людства яскраво виявляється в ході сучасної глобальної кризи. Найстабільнішими є держави з моноетнічним ядром, натомість поліетнічні утворення втрачають стійкість. Так, вже частково або повністю розпалися СРСР, Югославія, Чехословаччина, Ефіопія. На підході подрібнення та розпад РФ, Великобританії, Бельгії, Іспанії, Канади, США, Індії, Сомалі, Індонезії, Іраку, Пакистану та багатьох інших. За даними ООН в 1945 р. була 51 держава, у 1995 р. – 185 держав, а за прогнозами Міжнародної спілки географів за два-три десятиліття їх буде 400. Майбутнє – за державами, створеними на основі корінних етносів.
Згідно з чинною Конституцією і політичною практикою, Україна вважається поліетнічною республікою. Етноси України мають законне право відстоювати свої етнокультурні, економічні та політичні інтереси шляхом створення національних (етнічних) громад. Так, за станом на 2007 р. в Україні зареєстровано 39 національних громад із всеукраїнським та міжнародним статусом — читаємо на інтернет-сайті Державного комітету України у справах національностей та релігій.
ТРИ ЕТНОСИ – ТРИ КАНДИДАТИ В ПРЕЗИДЕНТИ
На сьогодні найвпливовішими в Україні є три етнічні спільноти: українці як корінний етнос, росіяни та євреї. Показово, що для відстоювання своїх етнічних інтересів двоє останніх створили найбільше етнічних організацій: росіяни – 4, євреї – 7. Найпізніше відреагували етнічні українці, які лише 25 грудня 2008 року зареєстрували свою Українську Національну Громаду. Таке відставання в часі викликане тим, що українці запізно вчиталися в Конституцію і зрозуміли, що ця держава належить не їм, а «громадянам України всіх національностей». З юридичної точки зору три найвпливовіші етноси України – українці, росіяни і євреї – користуються рівними правами і законно відстоюють свої етнічні інтереси.
Змагальність інтересів згаданих трьох етнічних спільнот виразно виявилась у ході нинішніх президентських перегонів. Якщо відкинути рекламну тріскотню, то очевидно, що три головні кандидати в Президенти – Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Юлія Тимошенко в цілому представляють інтереси своєї етнічної спільноти. Хоча при цьому всі апелюють до етнічних українців – як україномовних, так і російськомовних, адже українці складають 80% населення України.
Науково доведено, що генотип визначає 60–80% людської особистості. Тож базовим чинником етнічної ідентифікації кандидатів є їхнє генетичне походження, – згадайте наведені вище висновки вчених Каліфорнійського університету. Це природне прагнення до психологічного комфорту разом зі «своїми», а природу не обдуриш.
Невидима генетична програма кожного кандидата наочно проявляється через його антропологічний тип, стиль поведінки, ставлення до української історії і української мови, хобі, виховання дітей, етнічний склад найближчого оточення, зовнішньополітичні симпатії. При бажанні все це можна переконливо довести на основі багатого фактажу. Зокрема, не важко об’єктивно показати, які етнічні інтереси стоять за кожним з трьох реальних кандидатів у Президенти.
В ЧОМУ ЕТНІЧНИЙ ІНТЕРЕС УКРАЇНЦІВ?
Почнемо з того, що всі три кандидати є вихідцями зі старої пострадянської системи, тому неминуче є носіями безнадійно відсталих стереотипів мислення. Жоден з них не має бачення майбутнього України як культурної, заможної, здорової і захищеної держави. Тож кого б не обрали на цих виборах, це будуть перехідні фігури. Через рік-другий їм на зміну неминуче прийдуть нові лідери, що знайдуть адекватні відповіді на виклики часу. Тому сенс президентства 2010-2012 років – найменше заважати переходу України до нової суспільно-політичної системи. «Якщо правитель не може дати народу хліба, то хай дасть йому свободу» – каже древня мудрість. Забезпечити свободу, не допустити політичних репресій – головна місія майбутнього Президента.
Хто з трьох найкраще справиться з цією місією? Очевидно, Віктор Ющенко – природжений миротворець, «всеукраїнський пасічник», колекціонер старожитностей. Врешті-решт, свобода – це найголовніше, що він зробив для всього поліетнічного суспільства України. Що стосується конкретно українців, то в нього є ще одна велика заслуга: він сприяв пробудженню української етнічної пам’яті – від цивілізації Трипілля до Козаччини і Голодомору. З погляду українського відродження це найголовніше, адже якщо сьогодні українці повернуть собі дух і самосвідомість великого славного народу, то завтра вони повернуть все інше і створять у стократ більше. До того ж, Ющенко генетично не схильний до репресій, чого, до речі, не скажеш про його конкурентів.
Інша справа, що нині патронований Ющенком простір свободи дедалі більше перетворюється на простір хаосу і беззаконня. Для підтримання елементарного порядку йому не вистачає внутрішньої сили. Але це, знову ж таки, українська етнічна особливість, адже сильні українські лідери з’являлися лише тоді, коли було сильне українське суспільство. Суспільство, яке створювало для своїх лідерів настільки жорсткі стимули, що ті або змушені були самі ставати сильними, або достроково відходили до предків.
ЗАСІБ ВІД КАТАКЛІЗМІВ
Можна сказати, що українці мали свій фірмовий рецепт подолання катаклізмів. Він полягав у тому, що в кризові часи українці діяли в точній відповідності з тисячолітньою народною традицією – Звичаєм. Згідно з ним, громада висувала зі свого середовища лідера, який мав найбільше можливостей для подолання кризи. «Родзинкою» таких звичаєвих виборів було те, що у кандидата на булаву по-суті не запитували його згоди. Якщо він відмовлявся бути Гетьманом, то його могли побити і навіть зробити калікою, бо життєві інтереси народу і його розвиток – понад усе! Якщо ж обраний Лідер зраджував громаду або недбало виконував свої обов’язки, то його карали на горло, а весь його рід позбавляли майна. Завдяки таким надпотужним стимулам на території України протягом тисячоліть творилися могутні держави і розквітала культура.
Звичай концентрує в собі перевірені методи виживання народу і подолання найнесприятливіших обставин. Тож і цього разу, коли етнос опинився «на межі», українці вирішили підтримати Ющенка як «лідера перехідного періоду», запропонувавши йому «традиційні стимули». Пропозиція, від якої неможливо відмовитись, була оформлена Українською Національною Громадою у відкритому листі з промовистою назвою «Ми все повернемо, а винні будуть покарані » – в Інтернеті збираються підписи на його підтримку.
Сенс листа в тому, що етнічні українці обирають українця Віктора Ющенка своїм Гетьманом, оскільки в нинішній ситуації у нього найбільше владних і матеріальних можливостей вплинути на ситуацію. При цьому від нього вимагається негайно припинити «вакцинаційний геноцид», провести у 2010 році Конституційні збори з «перезаснування держави» і означити правові норми для цивілізованого повернення Українському народу незаконно привласнених майна і землі в ході злочинної приватизації.
Здійснення цих заходів розглядається як мирне повернення українському народу величезного боргу, що зараз висить над Віктором Ющенком ще з 2004 року. Відповідно, невиконання народної волі розглядатиметься як зрада – з усіма наступними заходами, передбаченими тисячолітнім Звичаєм. Якщо ініціативу УНГ підтримає достатньо багато українців, то справа може набути цікавого продовження.
P.S. Вибори-2010 – це фрагмент фінальної фази розпаду нинішньої перехідної республіки. Вона дедалі більше нагадує не самостійну національну державу, а колоніальну адміністрацію чи навіть комісію з банкрутства.
На перегної цього пострадянського утворення виросте Третій Гетьманат – сонячно-потужна глобальна держава оновленого українського етносу. Українське етнічне ядро стане центром кристалізації українського суспільства – соціально-політичної спільноти з представників інших етносів, об’єднаних на засадах культурної традиції українського етносу й на загальнолюдській моральній основі.
В тему:
Тягар скинуто. Повний вперед!
Заснування Третього Гетьманату в запитаннях і відповідях (оновлюється щоденно)
2010: виходимо у Простір волі!
Український консенсус
Висуваємо делегатів на Конституційні Збори України
Стань засновником Третього Гетьманату!
Грааль-2010
Український мир. Стратегія УНГ
25 грудня 2008 року — день народження Української Національної Громади
Відновлення порядку. Українська ідея третього тисячоліття.
Теза Конституції «Український народ – громадяни України всіх національностей» є помилковою
Мозкові клітини вміють розпізнавати представників свого етносу
«Різноманітність» робить нас нещасними?
У Каталонії відбудеться референдум про визнання незалежності регіону
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта