03 вересня 2010 р., п`ятниця, 01:02  

       ПРОЕКТ «СЕНСАР»

© Ірина Новиченко, Інститут метафізичних досліджень Перехід-IV

Творимо простір любові

20:56 3.02.2010

Нещодавно мені спало на думку, що в сучасній Україні живе багато українців, які на питання, чим вони готові пожертвувати заради своєї Батьківщини, не вагаючись відповіли б: “Усім”. Але одночасно з цією думкою несподівано прийшло дуже ясне усвідомлення: Україні зовсім не потрібно, щоб ми жертвували всім. Україні потрібно, щоб ми, кожен із нас, були щасливими. Просто щасливими. І радісними, і веселими, і світлими. Позитивними.

Напевно, це не так легко – збагнути, що призначення людини полягає в тому, щоб стати щасливою. Напевно, для більшості людей це дуже непросто – спробувати бути щасливими в сучасному світі, такому далекому від досконалості. І, напевно, сама ідея щастя як мети й критерія повноцінності людського буття видасться багатьом химерно-нездійсненною.

А проте як же їх є сьогодні багато – тих сміливців, котрі відкинули філософію страждання, щоб стати щасливими!

Щастя – така ж дивовижна й ефемерна річ, як любов, радість, ніжність. До них не можна доторкнутися, їх не можна побачити, але їхню присутність у людині відчувають усі. Щастя приходить лише в простір, сповнений любові. Там, де живе любов, радістю світяться очі, квітнуть усмішки, а серця відкриті для дружби, взаємодопомоги і приязні.

У просторі, де панує любов, щастя стає звичним станом людини, здатної сьогодні й зараз насолоджуватися життям у всіх його різноманітних проявах. Адже для того, щоб відчути щастя, є так багато причин – красива квітка, красива мелодія, красива картина, красивий вірш. А ще – тепла усмішка колеги, весела розмова з випадковим перехожим, перший сніг і перші листочки на деревах.

Це просто і непросто – бути щасливим. Спочатку потрібно добре потрудитися: прибрати власні страхи, комплекси, недовіру, зняти з серця шкаралупу образ, жалості до себе й довго стримуваного гніву. А потім сказати собі: “Я люблю цей світ таким, яким його створив Господь. Я люблю себе таким, яким є сьогодні. Я любитиму себе завжди – з усіма своїми радощами й печалями, чеснотами й недоліками, перемогами й поразками. Я відмовляюся страждати і творю новий простір у собі й навколо себе – Простір Любові”.

Нам пощастило жити в незвичайний час, коли реальністю є глобальне духовне пробудження людства. Життя в Україні і світі стане кращим, якщо кращими – добрішими, людянішими, сердечнішими – станемо ми всі. Цю істину, здається, так легко зрозуміти. Проте важливо не лише зрозуміти, а – діяти. Постійно, наполегливо, повсякчас перетворювати простір навколо себе у Простір Любові. І не треба запитувати, що для цього варто робити кожному з нас. Справжня велика ідея завжди знаходить найкоротші шляхи до своєї реалізації у фізичному світі.