|
© «Дух волі»
 |
Абсурд: Вітренко доводить, що бандерівці були справжніми патріотами |
14:47 30.07.2010
Нинішня напівфеодальна політика України, що чимдалі більше провокує громадян дивитися на світ виключно у чорно-білих тонах, постійно підкидає нам нові сюрпризи. Полягають вони передусім в тому, що «великі діячі» у передвиборчий період починають мимоволі показувати своє істинне лице. Особливо, якщо читати новини між рядками їх заяви, промови, уважно розглядати причини та імовірні наслідки дій керманичів різних партій, стає очевидною недолугість, нелогічність та навіть простакуватість пропаганди, яку вони провадять серед українців. Часом стає незрозуміло, хто, зрештою, із нас дурніший – вони, котрі вимірюють наш інтелект за суттєво заниженими показниками, чи ми, котрі нерідко із захватом слухаємо їхні нісенітниці?
Беззаперечним лідером у цьому театрі абсурду залишається, безперечно, Наталія Вітренко із своїм ПСПУ. Розгубивши майже увесь електорат, ця пані, вочевидь, продовжує жити в уявному світі маргінальних марень про якесь там братерство між росіянами і українцями, пропонує, за звичкою, терміново відновити Радянський Союз та продовжує воювати не лише проти НАТО, але й проти усіх без винятку цінностей сучасної цивілізації. Якби ми не знали пані Наталію, то, мабуть, першим ділом спробували б їй пояснити, що холодна війна закінчилася іще п’ять президентів тому. Але такі самі «великі», як оті політики, «знавці» політтехнологій, більшість з яких, підозрюємо, походить із «братньої» країни, іноді нам усе ж нагадують, що це такий бренд. Мовляв, назвався ворогом НАТО, говориш, що органічно не сприймаєш героїв української нації – стій на своєму до кінця. Іншими словами, вперед іди впевнено, якщо можеш – біжи щодуху, якщо не можеш, то хоч повзи. І не біда, що попереду прірва, у яку ти впадеш, потягнувши за собою обдурену часточку електорату.
Зараз Наталія Михайлівна, як водиться, ганьбить владу. Однак, насправді виконує для Януковича і команди брудну роботу. Вони ж бо своїми руками не весь демонтаж Незалежності хочуть робити. Їм потрібно хоч би формально виглядати порядними якщо не в розподілі посад та коштів, то принаймні у таких питаннях, як ОУН-УПА. Хочеться, звичайно, позбавити ненависних для Партії Регіонів бандерівців слави найвідважніших у двадцятому столітті борців за Незалежність України, але не можеться. Бо, даруйте, ще не одні вибори попереду, а так відверто заявити не тільки перед західноукраїнським, а загалом перед українським електоратом свою антиукраїнську позицію – означає плюнути в криницю, з якої ще не раз хотілося б їм напитися. І так уже наробили дива своїм «професіоналізмом». Тож, для цього і потрібні люди на зразок Вітренко, яким уже втрачати на політичній арені нічого. І Наталія Михайлівна береться за роботу – подає до суду позов про скасування указу Ющенка, яким він визнавав воїнів ОУН-УПА борцями за Незалежність України.
Весь парадокс ситуації в тому, що відповідачем у таких справах має бути, за законом, діючий Президент. Тобто, Янукович. Як він уміє судитися із тими, хто зазіхає на українські інтереси, уже відомо. Мало того, відомо також, що на суди ні він, ні його представники найчастіше не ходять. А якщо і бувають коло феміди, одразу визнають свою провину, як у справі з Фірташем. Тож, зважаючи на «непідкупність» українського судочинства, можна припустити, що у Наталії Михайлівни є непогані шанси на виграш процесу.
Читати далі
|
Права не даються, права – завойовуються!
