У мальовничому Микуличині живе і творить унікальна людина — Юрій Боберський. За фахом — лісівник, правда, уже на пенсії, за покликанням — краєзнавець. І як справжній знавець гуцульських звичаїв, традицій та обрядів він вирішив їх зберегти для прийдешніх поколінь, створивши приватний музей старожитностей.
Здається, сама природа надихнула дослідника до гуцулознавства. Хоча родом він із Львівщини, Карпати на все життя заполонили його душу і серце. Тож не випадково з’явилася думка про колекціонування всього, що називається «місцевим раритетом» — предметів ремесел, повсякденного вжитку, зразків буденного та святкового одягу, обрядовості. І не тільки для того, щоб задовольнити власну потребу пізнання, а й щоб залишити спадок прийдешнім поколінням.
Вивчаючи і шукаючи старовину, колекціонер задумувався над різноманітною символікою на предметах гуцульського побуту. Хрести-триглави прикрашали сволоки, хати та стіни столітніх храмів, а різноманітні сварги — дитячі колиски, ярма для волів і барвисті вишиванки.
«Це спадщина від кімерійців, — переконаний дослідник, — тобто якщо кімерійців рахувати першим тисячоліттям до нашої ери, то таким чином це вже три тисячоліття гуцульській культурі».
На цю тему Юрій Боберський приготував до друку цікаву книжку — «Арійська сучасність Гуцульщини». Він ще раз доказує, що українські горяни живуть на цій землі дуже давно, і цілком ймовірним є велике переселення їхніх племен у Галілею, Східну Галлію (Мала Азія) та простори сучасної Європи.
А ще краєзнавець прагне розширити свій музей. Навпроти його хати вже ведеться будівництво, і нова споруда матиме форму гуцульської гражди. Колекціонер переконаний, що треба жити не тільки теперішнім. Минуле — для майбутнього і вічного.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Аматор-краєзнавець самотужки будує музей гуцулознавства
Світ:
У мальовничому Микуличині живе і творить унікальна людина — Юрій Боберський. За фахом — лісівник, правда, уже на пенсії, за покликанням — краєзнавець. І як справжній знавець гуцульських звичаїв, традицій та обрядів він вирішив їх зберегти для прийдешніх поколінь, створивши приватний музей старожитностей.
10090110e.jpg
Здається, сама природа надихнула дослідника до гуцулознавства. Хоча родом він із Львівщини, Карпати на все життя заполонили його душу і серце. Тож не випадково з’явилася думка про колекціонування всього, що називається «місцевим раритетом» — предметів ремесел, повсякденного вжитку, зразків буденного та святкового одягу, обрядовості. І не тільки для того, щоб задовольнити власну потребу пізнання, а й щоб залишити спадок прийдешнім поколінням.
Вивчаючи і шукаючи старовину, колекціонер задумувався над різноманітною символікою на предметах гуцульського побуту. Хрести-триглави прикрашали сволоки, хати та стіни столітніх храмів, а різноманітні сварги — дитячі колиски, ярма для волів і барвисті вишиванки.
«Це спадщина від кімерійців, — переконаний дослідник, — тобто якщо кімерійців рахувати першим тисячоліттям до нашої ери, то таким чином це вже три тисячоліття гуцульській культурі».
На цю тему Юрій Боберський приготував до друку цікаву книжку — «Арійська сучасність Гуцульщини». Він ще раз доказує, що українські горяни живуть на цій землі дуже давно, і цілком ймовірним є велике переселення їхніх племен у Галілею, Східну Галлію (Мала Азія) та простори сучасної Європи.
А ще краєзнавець прагне розширити свій музей. Навпроти його хати вже ведеться будівництво, і нова споруда матиме форму гуцульської гражди. Колекціонер переконаний, що треба жити не тільки теперішнім. Минуле — для майбутнього і вічного.
В тему:
Фільм "Українська Галілея" на TV Сенсар (відео)
Слава Ісусу Хресту!
Експедиція до Української Галілеї на каналі Культура «Радіо Сенсар» (аудіо)
Українська Галілея
Найбільший Українець
Дружина Понтія Пилата заступилася за Ісуса
Дивна давня легенда
Святий Йосип і Діва Марія були друвідами
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта