Апокриф найновішої історії свідчить, що коли в Єгипті все закінчилося - Мубаррак викликав улюбленого сина Гамаля і відшмагав його по обличчю зі словами: «Це все - через твою жадібність, виродку». Цікаво, які слова обере Віктор Федорович Янукович для свого дембельського послання Саші і Юрі? А спіч цей вже можна і треба готувати.
Ми колись уже міркували про глибинну, діалектичну схожість Ющенка і Януковича. Через рік Януковича при владі про яку-небудь серйозну перспективу говорити вже безглуздо, як не мало сенсу говорити про перспективу після першого ющенківського року. Януковичу навіть гірше, якщо Ющенка 4 зайвих роки тримали в кріслі США - в основному з міркувань престижу (не ющенківського, звичайно), щоб цей експеримент не виглядав зовсім вже ганебно, то за Януковича, за великим рахунком, і підписатися нікому.
Але, як вчить нас марксизм-ленінізм, діалектична єдність виявляється і у протилежності: якщо Ющенка погубили лінь і патологічна недієздатність, то Віктора Федоровича - вузьконаправлена гіперактивність.
За рік з гаком Янукович зробив низку грубих великомасштабних помилок, які не тільки не залишають йому ніякої політичної перспективи, а й мінімізують можливість досидіти до кінця каденції. 2012 рік, з дуже великою ймовірністю, Президент Янукович не переживе (в політичному сенсі).
По-перше, Янукович не зумів, чи не захотів стримати апетити соратників. І ті, звичайно, спробували за рік з’їсти те, що належало вдумливо, грунтовно, смачно освоювати років десять. У результаті за рік країна виявилася розграбована і повністю знекровлена.
По-друге, Янукович допустив або ж сприяв гігантському процесу переділу власності, причому в найбільш диких - рейдерських і рекетирських формах. Більш того, пацани в запалі вийшли на міжнародний рівень рейдерства, спробувавши наїхати на корпорації світового рівня.
По-третє, Янукович не використовував свій головний козир - підтримку технократів. Не давши Азарову сформувати дієздатний уряд, розсадивши «міністрів» на виконання «побажань» Саші, Юри і Діми, порозпихах єнакіївсько-Макіївську гопоту всюди, де тільки гривня пробігала - Янукович зруйнував те, що повинно було бути головною його опорою - систему управління державою. Бо, як вже починає показувати сувора дійсність, управління державою не зводитися до функції відбирання грошей у всього, що ще ворушитися. Проводити будь-яку політику, з’явися раптом бажання, в будь-якій сфері - Янукович вже не може. Нічим. Останньою крапкою в цьому плані став погром апарату Кабінету Міністрів, останнього дієздатного апарату в країні. Тепер Секретаріат Кабміну, особливо по інтелектуальному потенціалу, нічим не відрізняється від, скажімо, Макіївської міськради.
По-четверте, Янукович не використовував тих політичних козирів, які надали йому помаранчеві.
У чому, власне, полягала колізія? Суспільство втомилося від психологічного дискомфорту, розповсюджуваного «оранжево-сердечними», стомилося жити в атмосфері перманентного скандалу і готове було сприйняти прихід влади нехай трошки екзотичної, але суворої, організованої і справедливої. Дочекалися ... Але хоча б один пункт з передвиборної агітації Януковича виконаний безумовно - дістали кожного.
Навіть легендарну і недолугу «помаранчеву» корупцію з толком використати не змогли, в першу чергу - через недолугість «макіївських» виконавців. Всі грандіозні справи перетворили на смердючу бодягу, зв’язуватися з якою погребує навіть Печерський суд.
По-п’яте, Янукович не використав шанс, що представився йому в міжнародному розкладі. А шанс був дійсно, але його дуже кваліфіковано знищив Хорошковський, від імені Януковича образив особисто канцлера Німеччини. Зараз всі, кому не лінь, використовують Януковича в політичних іграх, що він щиро вважає залученням у світову політику, типу внутрітандемних воєн на стороні Медведєва. Але тактика закінчується і в сухому залишку залишиться хіба що Путін як особистий ворог.
Але найголовніше - здійснюється політика нав’язування Україні світоглядну, управлінську, поведінкову матрицю Донбаської рабовласницької республіки, де тричі пограбовані, повністю безправні раби мають можливість висловити подяку добрим господарям на трибунах «Донбас-Арени».
І що вийшло на виході, в результаті впливу і взаємопосилення цих процесів.
1. Соціально-економічна катастрофа. За рік ціни на основні продовольчі товари зросли на 120-140%, з них економічно обгрунтовані 20-35%. Комунальні тарифи зросли в 4-5 разів - залежно від фантазії та жадібності місцевих хто дивиться. У результаті - більше 70% населення виявилися відкинутими за межу бідності.
• митний податок Юри і Сашка, піднявши ціни на весь імпорт вдвічі, а то й утричі;
• корупційний податок у вигляді Євро-2012, що додав ще 10-15%;
• фінансовий корупційний податок Арбузова-Саші, не тільки паралізував фінансову систему країни, а й призвів до зростання товарної інфляції;
• діяльність на ринку нафтопродуктів груп «Приват» і «Лівелла», що додали 15-20% до зростання цін;
• різке зростання силового корупційного податку;
• безконтрольна діяльність місцевих органів влади - гопота займається єдиним, чим вміє займатися - відбиранням грошей у населення. Ось і вийшло, що ціни на продовольчі товари в Україну в 2,2 рази вище, ніж у Німеччині.
2. Створено середовище, вороже для економіки. Погіршення нормативної бази, подвоєння, а то й потроєння корупційного податку, узаконення на звичаєвих рівні рейдерства і рекету, сприяння їм з боку правоохоронних органів і судової системи - все це призвело до того, що займатися будь-якою економічною діяльністю в Україні стає не тільки не вигідно, а й небезпечно. Результати в наявності: ми відстежуємо ситуацію за трьома юридичними фірмами - за три місяці вони зареєстрували 4 суб’єкти економічної діяльності, зняли з реєстрації - 307.
3. Близьке до критичного зростання соціально-політичної напруженості. Вже дійшло до того, що Копатько боїться доповідати реальні цифри суспільної підтримки Президента та влади в цілому. Примітно, що від нової влади найбільше постраждав Південно-Схід. І якщо у Донбаській рабовласницької республіці стерплять все, а Одеса дозволяє собі морочити голову тріумфом російського фашизму, то в Харкові і в Дніпропетровську ситуація стає справді загрозливою. Особливо цікаво те, що кількість радикалів у суспільстві вже у два рази перевищує «майданні» показники. Практично немає соціальних, економічних, соціокультурних груп, які не постраждали б в тій чи іншій мірі.
4. Різко погіршилася зовнішньополітична ситуація. Всі країни, що мають політичний інтерес до України, не приховують того, що вже вважають Януковича тимчасовою та випадковою фігурою і не пов’язують з ним більше ніяких серйозних, навіть середньострокових, планів. Вся політика на період тимчасового перебування Віктора Федоровича у владі зводиться до того, щоб не дати йому наробити якихось особливих, що порушують баланс, дурниць.
Більше того, плани серйозних гравців починають будуватися, як на наріжному камені, саме на акті всенародного, спонтанного, неформального волевиявлення, яке, власне, і поставить мат Януковичу. Вся зовнішньополітична колізія починає зводитися до того, хто і як зуміє повернути собі в стратегічну користь Другу українську революцію.
Між тим - ще рік тому, крім відкритих дверей в Європу, Януковичу було надано низку шансів. Ми, звичайно ж, не про московські пропозиціі, які зводилися до формули «По-братськи віддай дружину дядькові і будь йому за це по-братськи вдячний, а не то - газовим зашморгом задушимо». Китай - це був дуже серйозний шанс. В опорі на Китай можна було почати нову індустріалізацію України. Якби з китайською допомогою, в будь-якій формі на Південно-Сході було б запущено десяток підприємств - Янукович міг спокійно претендувати на довічне президентство. Але - розтринькали, через боягузтво, некомпетентності і недієздатності.
5. Вибухнула важка управлінська криза. Причини дві:
• макеевізація управлінських структур, масове призначення гопоти на управлінські посади, за масштабами на порядок перевершує навіть пришестя Великий Хоружівки.
• створення неофіційної паралельної структури держуправління, що підмінює собою Кабмін і має, на відміну від уряду, реальні повноваження в сфері економіки.
Кнопки ще натискаються. Але наслідків від натискання кнопок - все менше і менше. Ніби країна, і, особливо, її управлінський клас оголосили італійський страйк власним Президенту.
Чому так сталося? Адже у Януковича були залишки технократичної еліти, що можуть відновити розумну керованість. Була підтримка значної частини суспільства і непротивлення іншої, втомленої від помаранчево-сердечних кумирів, нарешті, була зовнішньополітична підтримка і карт-бланш на будь-які дії, необхідні для стабілізації країни та відновлення керованості.
Крім причин очевидних і природних - таких як командний дух реваншизму, стійкий інстинкт мародерства, домінанта племінних інстинктів над компетентністю і дієздатністю - виявилися проблеми з логікою.
Посудіть самі - гранично послаблюється уряд, відсторонюється від впливу на економічні процеси, розколюється на некеровані угруповання - а потім вимагання від цього ж «уряду» якихось реформ.
Або ж - півроку суспільству масовано вбивається в мізки, що вся влада тепер у Президента, Президент все вирішує і за все відповідає, а потім дивуються, чому суспільство покладає повну відповідальність за соціально-економічну ситуацію саме на Президента, а не на уряд, як очікувалося .
Або - на Нацбанк призначається ПТУшників, чия професійна стеля - обмінний ларьок і то тільки в Донбасі - і дивуються, чому українську фінансову систему практично відсікли від світової і європейським банкам прямо заборонено кредитування українських фінансових організацій. Банківське співтовариство вкрай консервативне, всі знають один одного десятиліттями, і знають все один про одного. Природно, що воно відразу ж відкинуло такого екзота.
Ключова проблема в тому, що Президент, не вміючи і не бажаючи працювати з держапаратом, вибудував три паралельні центру прийняття рішень.
Перший - це родинне коло. Тут зосереджена вся внутрішньоекономічна політика і вся кадрова політика. Результати в наявності.
Другий - олігархічний гурток. Теж все зрозуміло - чому олігарху А дали вкрасти більше ніж олігархові К, а олігарха І люблять більше, ніж олігарха П - такий ось рівень державної політики.
Нарешті третій - власне стратегічне планування. І, як нам здається, найбільше проблем йде саме звідти. Відають цією справою дві людини - Левенець і Шувалов. Відсутність менеджерського досвіду у їхніх керівників призвело до того, що не поцікавилися хоча б виробничої біографією цих кадрів на предмет ефективності та результативності.
Ось, Ю.А. Левенець. У 2002 році - провалив виборчу компанію партії В.П. Горбуліна, перетворивши діда у всеукраїнське політичне посміховисько. У 2004році - підвів під кримінальне переслідування і вивів на межу арешту Медведчука і братів Клюєвих, яких врятувала лише жадібність баби Віри і Каті Чумаченко-Ющенко. У 2009 - розвалив виборчу кампанію Юлії Тимошенко, зламавши штабну регіональну структуру.
Сама креативна ідея, народжена коли-небудь Юрієм Анатолійовичем полягає у формулі: «накажемо губернаторам і вони все зроблять».
І. Шувалов вже років 10 бореться із Західною Україною. Раніше головною креативною фішкою був Російський культурний центр у Львові, де невідомі з періодичністю раз на три місяці регулярно били вікна. Тепер напруга творчого генія породила інший креатив - осквернення єврейських кладовищ, напевно, потомствений антисемітизм затріпотів. Друг і однодумець покійного відморозка Макса Скаженого. Схильний до організації диких авантюр типу 9 травня у Львові.
Ось ці хлопці в якості поводирів і ведуть Віктора Федоровича по тернистому політичному шляху.
При такому рівні інформаційно-політичного забезпечення, стратегічного планування, абсолютно природні не тільки результати, але очевидні і перспективи ...
Ах, так. У Віктора Федоровича є ще й силовики. Які все вирішить, всіх построять і взагалі - преторіанська гвардія. Не все так просто з преторіанцями - їх наздогнала криза жанру.
Спочатку Хорошковський морочив голову Януковичу «замахами». Але кіровоградські та івано-франківські гастролі були такого рівня підготовки та подання, що цю сюжетну лінію закрили. Потім був період нещадної боротьби з ворогами Президента. Справ наліпили багато, довести наліплені до суду - неможливо, як з цього лайна вибиратися - невідомо.
А найцікавіше - ніхто зараз не може зрозуміти не тільки, що там у «преторіанців» відбувається, але і хто ними керує. Складається враження, що, якщо «преторіанці» щось і грають, в чомусь беруть участь, так це в реалізації легендарного плану «Б» В. Путіна.
Про дієздатність МВС взагалі краще мовчати. Менти настільки включилися в процес загальнонаціонального рейдерства і рекету, що будь-яка спроба відвернути їх від цього заняття ризик для життя. Особливо розчулює єднання братків і ментів в цьому процесі, причому братки безпосередньо брудною роботою займатися вже гидують, в основному роздають керівні вказівки.
Таким чином, до осені в Україні складається ситуація, яку прийнято називати революційною. Вже зараз дві третини населення відкинуті за межу виживання. Восени це свято життя триватиме ...
І на цьому тлі розгортається грандіозний шабаш донецьких крадіїв: акушерка призначає на відповідальні посади в РНБО власну прислугу (пам’ятаєте, що інкримінується Луценку?), Міністерством Оборони править 30-річна повія - коханка вічно п’яного та вічно несамовитого міністра, шльопає його факсиміле куди попало, син Азарова за 400млн. $ купує ринок в Москві і т.д., і т.п.
Але не все добре і в угрупованні правлячих мародерів. Розумні починають розуміти, що все може закінчитися дуже швидко і дуже погано і починають шукати шляхи відступу. Жадібним вже не вистачає - після тотального пограбування населення корито якось не приростає і не росте, оскільки продуктивна частина суспільства більше не бачить сенсу працювати «на дядю».
Перетворена на інструмент мародерства система держуправління відновленню не підлягає.
Наскільки ми розуміємо, антикризова стратегія влади побудована на трьох китах:
1. Здача уряду.
2. Короткочасне оздоровлення економічної ситуації за рахунок розпродажу останнього національного ресурсу - землі.
3. Продовження розпалювання холодної громадянської війни.
Зі зміною уряду все, здавалося б, дуже просто. Міняємо Азарова на Кінаха (Яценюка, Єханурова і т.д. - потрібне підкреслити). Але!
По-перше, ніякої розрядки політичної напруженості це не дасть. Рік з «Інтера» та інших зливних бачків лилося, що влада в країні є і ця влада - Президент Янукович. Тому суспільство твердо переконане, що ціни в магазинах і цифри у платіжках - це від Януковича.
По-друге, Уряд для чого формується? Правильно, для обслуговування запитів Саші і Юри, розширення злодійського проекту Євро-2012, кришування кримінальних схем «Привата» і «Лівели», справляння 100% корупційного податку з усього імпорту, 50% відкатів з ПДВ і т.д. Якщо формувати нормальний уряд - ці афери треба скасувати, наступити на горло власній пісні.
По-третє - це уряд революційних часів. Не буде у нього повноважень - він навіть не зможе стати повноцінним хлопчиком для биття. А хто ж йому ці повноваження дасть?
Земельна афера - взагалі окрема пісня. Задум її полягає в тому, що правильні пацани, що зібрали до цього часу всі гроші країни, повинні скупити всю землю, а потім швиденько перепродати її різним китайцям, арабам і т.д. Народитися подібне могло в дуже збудженому і дуже донецькому мозку, що не підозрює про існування дуже великого світу і різних людей в ньому. Світовий тренд - жорстка боротьба з ресурсним націоналізмом. Перегрупування сил призвело до того, що тепер ніякому «Газпрому» більше ніколи не дозволять шантажувати Європу.
Каддафі отримує в першу чергу за те, що спробував повторити газпромівський шантаж зими 2009 року. Новий поворот глобальної політики полягає в забезпеченні всім рівного доступу до сировинних ресурсів планети. Але українська земля вже давно занесена в списки ресурсів глобальної значущості і будь-яка афера навколо неї не тільки безперспективна, а й небезпечна.
Крім того - це ж Україна, з особливим, тисячолітнім ставленням до землі. Це Путін може продати Далекий Схід Китаю і ніхто в Росії навіть не пискне. А ось підняти селянина з вилами в Україні просто - треба тільки землю зачепити ... Не виключено, що у другій українській революції мобілізаційний потенціал її забезпечить саме земельне питання.
Так що з цим проектом нічого не вийде. Грошей не буде. Будуть клопоти. Порожні і дуже болісні.
Нарешті, фішка третя - холодна громадянська війна, яка має відвернути увагу Південно-Сходу від цін, тарифів і змінити системи координат. Про те, що ця дурь не працює, зрозуміло вже всім, крім Адміністрації Президента. Ретельне нарощування ненависті до «бандер», виявляється, не компенсує відсутність ковбаси. А доречність всіх цих процедур у розлюченому і озлобленим суспільстві сильно нагадує гасіння пожежі за допомогою відра бензину.
І можна було б спокійно на все це реагувати, як на акт колективного самогубної нестями регіоналів, а як інакше назвати цілеспрямоване перетворення у власних ворогів половини країни. Так само спокійно можна було б реагувати і на львівське 9 Травня - ну, пом’яли трохи одні кремлівські шістки інших таких же, та за кремлівські гроші, та під управлінням «Шувалових». Ну, потішилися дещицею на власних каналах, Повеселились клоуни. Проект Заяви по львівських подіях валявся в Держдумі вже 3 травня. Але європейські ЗМІ в цьому шабаші брати участь відмовилися, міжнародний скандал організувати не вийшло. Загалом, як завжди, здавалося б, бюджетик освоїли. Не все так просто.
Ви звернули увагу, що найголовніший любитель України чомусь промовчав, надавши можливість у цей раз бризкати слиною місцеблюстителю?
Всі обговорюють якийсь план «Б» Путіна щодо Януковича, не особливо вникаючи і розуміючи, в чому він полягає.
А полягає він у підготовці Другої української революції за киргизьким зразком, організації гарячої громадянської війни. Розпочавшись як потужний соціально-економічний протест проти влади, революція повинна, за задумом московських стратегів, трансформуватися в міжрегіональне протистояння, в результаті чого Україна розвалиться, і більша її частина негайно попроситься у колишній «великий і могутній». Саме для цього вербуються і організовуються бойовики (ви будете сміятися, але перший загін нацистських штурмовиків, організований в 1926 році в Гельзенкірхені, називався "Heimat" - «Батьківщина», а рух мав назву "Am Wacht" - «Дозор»), саме тому всі зливні бачки від РТР до «Інтера» вже рік натхненно віщають про загублений рай на землі під назвою СРСР.
А «донецьких» грають навмання, пояснюючи їм, що підливання бензину в багаття - кращий спосіб гасіння пожежі.
Втім, і тут існують нюанси. Все ж відбувається аж ніяк не в безповітряному просторі. Пліткують, що напередодні львівської афери хтось зі спостерігачів зателефонував кудись нагору і попередив, що все це свято життя триває лише до першого трупа, а потім почнуться оргвисновки. З переляку все на ходу стали згортати, через що провокація вийшла якась ріденька, явно не відповідна бюджету.
Ще й питання - може це Путін серйозно блефує, лякаючи Захід: якщо щось не так - я вам новий СРСР покажу - страшний і жахливий.
Справа в тому, що «пріблатньонний чекіст» зараз вкрай стурбований збереженням нацарьованого. 60 мільярдів все-таки, обози на півсвіту розтягнулися. Але для збереження барахла - необхідно зберегти владу. А з цим виникли проблеми ...
Ось і до Вашингтона на килим викликають, і розмова там має бути не дуже приємною, і слід очікувати пропозиції, від якої неможливо відмовитися. А може статися як зі Стросс-Каном, особливо після свідчень Бута та якихось розслідувань у справах "Troyka" і "Winterthur". Володимир Володимирович і далі намагається бути одночасно і Сталіним, і Абрамовичем. А так не буває, оточення не розуміє. Так що цілком можна спробувати блефанути, полякати Захід відродженням СРСР.
Але навіть, якщо Володимир Володимирович всерйоз кашу заварить - Захід і США, безумовно, втрутяться. Але, знову повертаючись до Мубаррака - Україна захищати будуть, Януковича - ні.
У путінському план «Б» Друга українська революція отримує єдине, чого їй не вистачало - потужне організаційне начало. У зв’язку з чим і ця революція приречена на успіх. Тільки переможці в ній будуть зовсім інші.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Країна загального режиму
Світ:
Апокриф найновішої історії свідчить, що коли в Єгипті все закінчилося - Мубаррак викликав улюбленого сина Гамаля і відшмагав його по обличчю зі словами: «Це все - через твою жадібність, виродку». Цікаво, які слова обере Віктор Федорович Янукович для свого дембельського послання Саші і Юрі? А спіч цей вже можна і треба готувати.
11052602e.jpg
Ми колись уже міркували про глибинну, діалектичну схожість Ющенка і Януковича. Через рік Януковича при владі про яку-небудь серйозну перспективу говорити вже безглуздо, як не мало сенсу говорити про перспективу після першого ющенківського року. Януковичу навіть гірше, якщо Ющенка 4 зайвих роки тримали в кріслі США - в основному з міркувань престижу (не ющенківського, звичайно), щоб цей експеримент не виглядав зовсім вже ганебно, то за Януковича, за великим рахунком, і підписатися нікому.
Але, як вчить нас марксизм-ленінізм, діалектична єдність виявляється і у протилежності: якщо Ющенка погубили лінь і патологічна недієздатність, то Віктора Федоровича - вузьконаправлена гіперактивність.
За рік з гаком Янукович зробив низку грубих великомасштабних помилок, які не тільки не залишають йому ніякої політичної перспективи, а й мінімізують можливість досидіти до кінця каденції. 2012 рік, з дуже великою ймовірністю, Президент Янукович не переживе (в політичному сенсі).
По-перше, Янукович не зумів, чи не захотів стримати апетити соратників. І ті, звичайно, спробували за рік з’їсти те, що належало вдумливо, грунтовно, смачно освоювати років десять. У результаті за рік країна виявилася розграбована і повністю знекровлена.
По-друге, Янукович допустив або ж сприяв гігантському процесу переділу власності, причому в найбільш диких - рейдерських і рекетирських формах. Більш того, пацани в запалі вийшли на міжнародний рівень рейдерства, спробувавши наїхати на корпорації світового рівня.
По-третє, Янукович не використовував свій головний козир - підтримку технократів. Не давши Азарову сформувати дієздатний уряд, розсадивши «міністрів» на виконання «побажань» Саші, Юри і Діми, порозпихах єнакіївсько-Макіївську гопоту всюди, де тільки гривня пробігала - Янукович зруйнував те, що повинно було бути головною його опорою - систему управління державою. Бо, як вже починає показувати сувора дійсність, управління державою не зводитися до функції відбирання грошей у всього, що ще ворушитися. Проводити будь-яку політику, з’явися раптом бажання, в будь-якій сфері - Янукович вже не може. Нічим. Останньою крапкою в цьому плані став погром апарату Кабінету Міністрів, останнього дієздатного апарату в країні. Тепер Секретаріат Кабміну, особливо по інтелектуальному потенціалу, нічим не відрізняється від, скажімо, Макіївської міськради.
По-четверте, Янукович не використовував тих політичних козирів, які надали йому помаранчеві.
У чому, власне, полягала колізія? Суспільство втомилося від психологічного дискомфорту, розповсюджуваного «оранжево-сердечними», стомилося жити в атмосфері перманентного скандалу і готове було сприйняти прихід влади нехай трошки екзотичної, але суворої, організованої і справедливої. Дочекалися ... Але хоча б один пункт з передвиборної агітації Януковича виконаний безумовно - дістали кожного.
Навіть легендарну і недолугу «помаранчеву» корупцію з толком використати не змогли, в першу чергу - через недолугість «макіївських» виконавців. Всі грандіозні справи перетворили на смердючу бодягу, зв’язуватися з якою погребує навіть Печерський суд.
По-п’яте, Янукович не використав шанс, що представився йому в міжнародному розкладі. А шанс був дійсно, але його дуже кваліфіковано знищив Хорошковський, від імені Януковича образив особисто канцлера Німеччини. Зараз всі, кому не лінь, використовують Януковича в політичних іграх, що він щиро вважає залученням у світову політику, типу внутрітандемних воєн на стороні Медведєва. Але тактика закінчується і в сухому залишку залишиться хіба що Путін як особистий ворог.
Але найголовніше - здійснюється політика нав’язування Україні світоглядну, управлінську, поведінкову матрицю Донбаської рабовласницької республіки, де тричі пограбовані, повністю безправні раби мають можливість висловити подяку добрим господарям на трибунах «Донбас-Арени».
І що вийшло на виході, в результаті впливу і взаємопосилення цих процесів.
1. Соціально-економічна катастрофа. За рік ціни на основні продовольчі товари зросли на 120-140%, з них економічно обгрунтовані 20-35%. Комунальні тарифи зросли в 4-5 разів - залежно від фантазії та жадібності місцевих хто дивиться. У результаті - більше 70% населення виявилися відкинутими за межу бідності.
Доданків соціально-економічної катастрофи декілька:
• митний податок Юри і Сашка, піднявши ціни на весь імпорт вдвічі, а то й утричі;
• корупційний податок у вигляді Євро-2012, що додав ще 10-15%;
• фінансовий корупційний податок Арбузова-Саші, не тільки паралізував фінансову систему країни, а й призвів до зростання товарної інфляції;
• діяльність на ринку нафтопродуктів груп «Приват» і «Лівелла», що додали 15-20% до зростання цін;
• різке зростання силового корупційного податку;
• безконтрольна діяльність місцевих органів влади - гопота займається єдиним, чим вміє займатися - відбиранням грошей у населення. Ось і вийшло, що ціни на продовольчі товари в Україну в 2,2 рази вище, ніж у Німеччині.
2. Створено середовище, вороже для економіки. Погіршення нормативної бази, подвоєння, а то й потроєння корупційного податку, узаконення на звичаєвих рівні рейдерства і рекету, сприяння їм з боку правоохоронних органів і судової системи - все це призвело до того, що займатися будь-якою економічною діяльністю в Україні стає не тільки не вигідно, а й небезпечно. Результати в наявності: ми відстежуємо ситуацію за трьома юридичними фірмами - за три місяці вони зареєстрували 4 суб’єкти економічної діяльності, зняли з реєстрації - 307.
3. Близьке до критичного зростання соціально-політичної напруженості. Вже дійшло до того, що Копатько боїться доповідати реальні цифри суспільної підтримки Президента та влади в цілому. Примітно, що від нової влади найбільше постраждав Південно-Схід. І якщо у Донбаській рабовласницької республіці стерплять все, а Одеса дозволяє собі морочити голову тріумфом російського фашизму, то в Харкові і в Дніпропетровську ситуація стає справді загрозливою. Особливо цікаво те, що кількість радикалів у суспільстві вже у два рази перевищує «майданні» показники. Практично немає соціальних, економічних, соціокультурних груп, які не постраждали б в тій чи іншій мірі.
4. Різко погіршилася зовнішньополітична ситуація. Всі країни, що мають політичний інтерес до України, не приховують того, що вже вважають Януковича тимчасовою та випадковою фігурою і не пов’язують з ним більше ніяких серйозних, навіть середньострокових, планів. Вся політика на період тимчасового перебування Віктора Федоровича у владі зводиться до того, щоб не дати йому наробити якихось особливих, що порушують баланс, дурниць.
Більше того, плани серйозних гравців починають будуватися, як на наріжному камені, саме на акті всенародного, спонтанного, неформального волевиявлення, яке, власне, і поставить мат Януковичу. Вся зовнішньополітична колізія починає зводитися до того, хто і як зуміє повернути собі в стратегічну користь Другу українську революцію.
Між тим - ще рік тому, крім відкритих дверей в Європу, Януковичу було надано низку шансів. Ми, звичайно ж, не про московські пропозиціі, які зводилися до формули «По-братськи віддай дружину дядькові і будь йому за це по-братськи вдячний, а не то - газовим зашморгом задушимо». Китай - це був дуже серйозний шанс. В опорі на Китай можна було почати нову індустріалізацію України. Якби з китайською допомогою, в будь-якій формі на Південно-Сході було б запущено десяток підприємств - Янукович міг спокійно претендувати на довічне президентство. Але - розтринькали, через боягузтво, некомпетентності і недієздатності.
5. Вибухнула важка управлінська криза. Причини дві:
• макеевізація управлінських структур, масове призначення гопоти на управлінські посади, за масштабами на порядок перевершує навіть пришестя Великий Хоружівки.
• створення неофіційної паралельної структури держуправління, що підмінює собою Кабмін і має, на відміну від уряду, реальні повноваження в сфері економіки.
Кнопки ще натискаються. Але наслідків від натискання кнопок - все менше і менше. Ніби країна, і, особливо, її управлінський клас оголосили італійський страйк власним Президенту.
Чому так сталося? Адже у Януковича були залишки технократичної еліти, що можуть відновити розумну керованість. Була підтримка значної частини суспільства і непротивлення іншої, втомленої від помаранчево-сердечних кумирів, нарешті, була зовнішньополітична підтримка і карт-бланш на будь-які дії, необхідні для стабілізації країни та відновлення керованості.
Крім причин очевидних і природних - таких як командний дух реваншизму, стійкий інстинкт мародерства, домінанта племінних інстинктів над компетентністю і дієздатністю - виявилися проблеми з логікою.
Посудіть самі - гранично послаблюється уряд, відсторонюється від впливу на економічні процеси, розколюється на некеровані угруповання - а потім вимагання від цього ж «уряду» якихось реформ.
Або ж - півроку суспільству масовано вбивається в мізки, що вся влада тепер у Президента, Президент все вирішує і за все відповідає, а потім дивуються, чому суспільство покладає повну відповідальність за соціально-економічну ситуацію саме на Президента, а не на уряд, як очікувалося .
Або - на Нацбанк призначається ПТУшників, чия професійна стеля - обмінний ларьок і то тільки в Донбасі - і дивуються, чому українську фінансову систему практично відсікли від світової і європейським банкам прямо заборонено кредитування українських фінансових організацій. Банківське співтовариство вкрай консервативне, всі знають один одного десятиліттями, і знають все один про одного. Природно, що воно відразу ж відкинуло такого екзота.
Ключова проблема в тому, що Президент, не вміючи і не бажаючи працювати з держапаратом, вибудував три паралельні центру прийняття рішень.
Перший - це родинне коло. Тут зосереджена вся внутрішньоекономічна політика і вся кадрова політика. Результати в наявності.
Другий - олігархічний гурток. Теж все зрозуміло - чому олігарху А дали вкрасти більше ніж олігархові К, а олігарха І люблять більше, ніж олігарха П - такий ось рівень державної політики.
Нарешті третій - власне стратегічне планування. І, як нам здається, найбільше проблем йде саме звідти. Відають цією справою дві людини - Левенець і Шувалов. Відсутність менеджерського досвіду у їхніх керівників призвело до того, що не поцікавилися хоча б виробничої біографією цих кадрів на предмет ефективності та результативності.
Ось, Ю.А. Левенець. У 2002 році - провалив виборчу компанію партії В.П. Горбуліна, перетворивши діда у всеукраїнське політичне посміховисько. У 2004році - підвів під кримінальне переслідування і вивів на межу арешту Медведчука і братів Клюєвих, яких врятувала лише жадібність баби Віри і Каті Чумаченко-Ющенко. У 2009 - розвалив виборчу кампанію Юлії Тимошенко, зламавши штабну регіональну структуру.
Сама креативна ідея, народжена коли-небудь Юрієм Анатолійовичем полягає у формулі: «накажемо губернаторам і вони все зроблять».
І. Шувалов вже років 10 бореться із Західною Україною. Раніше головною креативною фішкою був Російський культурний центр у Львові, де невідомі з періодичністю раз на три місяці регулярно били вікна. Тепер напруга творчого генія породила інший креатив - осквернення єврейських кладовищ, напевно, потомствений антисемітизм затріпотів. Друг і однодумець покійного відморозка Макса Скаженого. Схильний до організації диких авантюр типу 9 травня у Львові.
Ось ці хлопці в якості поводирів і ведуть Віктора Федоровича по тернистому політичному шляху.
При такому рівні інформаційно-політичного забезпечення, стратегічного планування, абсолютно природні не тільки результати, але очевидні і перспективи ...
Ах, так. У Віктора Федоровича є ще й силовики. Які все вирішить, всіх построять і взагалі - преторіанська гвардія. Не все так просто з преторіанцями - їх наздогнала криза жанру.
Спочатку Хорошковський морочив голову Януковичу «замахами». Але кіровоградські та івано-франківські гастролі були такого рівня підготовки та подання, що цю сюжетну лінію закрили. Потім був період нещадної боротьби з ворогами Президента. Справ наліпили багато, довести наліплені до суду - неможливо, як з цього лайна вибиратися - невідомо.
А найцікавіше - ніхто зараз не може зрозуміти не тільки, що там у «преторіанців» відбувається, але і хто ними керує. Складається враження, що, якщо «преторіанці» щось і грають, в чомусь беруть участь, так це в реалізації легендарного плану «Б» В. Путіна.
Про дієздатність МВС взагалі краще мовчати. Менти настільки включилися в процес загальнонаціонального рейдерства і рекету, що будь-яка спроба відвернути їх від цього заняття ризик для життя. Особливо розчулює єднання братків і ментів в цьому процесі, причому братки безпосередньо брудною роботою займатися вже гидують, в основному роздають керівні вказівки.
Таким чином, до осені в Україні складається ситуація, яку прийнято називати революційною. Вже зараз дві третини населення відкинуті за межу виживання. Восени це свято життя триватиме ...
І на цьому тлі розгортається грандіозний шабаш донецьких крадіїв: акушерка призначає на відповідальні посади в РНБО власну прислугу (пам’ятаєте, що інкримінується Луценку?), Міністерством Оборони править 30-річна повія - коханка вічно п’яного та вічно несамовитого міністра, шльопає його факсиміле куди попало, син Азарова за 400млн. $ купує ринок в Москві і т.д., і т.п.
Але не все добре і в угрупованні правлячих мародерів. Розумні починають розуміти, що все може закінчитися дуже швидко і дуже погано і починають шукати шляхи відступу. Жадібним вже не вистачає - після тотального пограбування населення корито якось не приростає і не росте, оскільки продуктивна частина суспільства більше не бачить сенсу працювати «на дядю».
Перетворена на інструмент мародерства система держуправління відновленню не підлягає.
Наскільки ми розуміємо, антикризова стратегія влади побудована на трьох китах:
1. Здача уряду.
2. Короткочасне оздоровлення економічної ситуації за рахунок розпродажу останнього національного ресурсу - землі.
3. Продовження розпалювання холодної громадянської війни.
Зі зміною уряду все, здавалося б, дуже просто. Міняємо Азарова на Кінаха (Яценюка, Єханурова і т.д. - потрібне підкреслити). Але!
По-перше, ніякої розрядки політичної напруженості це не дасть. Рік з «Інтера» та інших зливних бачків лилося, що влада в країні є і ця влада - Президент Янукович. Тому суспільство твердо переконане, що ціни в магазинах і цифри у платіжках - це від Януковича.
По-друге, Уряд для чого формується? Правильно, для обслуговування запитів Саші і Юри, розширення злодійського проекту Євро-2012, кришування кримінальних схем «Привата» і «Лівели», справляння 100% корупційного податку з усього імпорту, 50% відкатів з ПДВ і т.д. Якщо формувати нормальний уряд - ці афери треба скасувати, наступити на горло власній пісні.
По-третє - це уряд революційних часів. Не буде у нього повноважень - він навіть не зможе стати повноцінним хлопчиком для биття. А хто ж йому ці повноваження дасть?
Земельна афера - взагалі окрема пісня. Задум її полягає в тому, що правильні пацани, що зібрали до цього часу всі гроші країни, повинні скупити всю землю, а потім швиденько перепродати її різним китайцям, арабам і т.д. Народитися подібне могло в дуже збудженому і дуже донецькому мозку, що не підозрює про існування дуже великого світу і різних людей в ньому. Світовий тренд - жорстка боротьба з ресурсним націоналізмом. Перегрупування сил призвело до того, що тепер ніякому «Газпрому» більше ніколи не дозволять шантажувати Європу.
Каддафі отримує в першу чергу за те, що спробував повторити газпромівський шантаж зими 2009 року. Новий поворот глобальної політики полягає в забезпеченні всім рівного доступу до сировинних ресурсів планети. Але українська земля вже давно занесена в списки ресурсів глобальної значущості і будь-яка афера навколо неї не тільки безперспективна, а й небезпечна.
Крім того - це ж Україна, з особливим, тисячолітнім ставленням до землі. Це Путін може продати Далекий Схід Китаю і ніхто в Росії навіть не пискне. А ось підняти селянина з вилами в Україні просто - треба тільки землю зачепити ... Не виключено, що у другій українській революції мобілізаційний потенціал її забезпечить саме земельне питання.
Так що з цим проектом нічого не вийде. Грошей не буде. Будуть клопоти. Порожні і дуже болісні.
Нарешті, фішка третя - холодна громадянська війна, яка має відвернути увагу Південно-Сходу від цін, тарифів і змінити системи координат. Про те, що ця дурь не працює, зрозуміло вже всім, крім Адміністрації Президента. Ретельне нарощування ненависті до «бандер», виявляється, не компенсує відсутність ковбаси. А доречність всіх цих процедур у розлюченому і озлобленим суспільстві сильно нагадує гасіння пожежі за допомогою відра бензину.
І можна було б спокійно на все це реагувати, як на акт колективного самогубної нестями регіоналів, а як інакше назвати цілеспрямоване перетворення у власних ворогів половини країни. Так само спокійно можна було б реагувати і на львівське 9 Травня - ну, пом’яли трохи одні кремлівські шістки інших таких же, та за кремлівські гроші, та під управлінням «Шувалових». Ну, потішилися дещицею на власних каналах, Повеселились клоуни. Проект Заяви по львівських подіях валявся в Держдумі вже 3 травня. Але європейські ЗМІ в цьому шабаші брати участь відмовилися, міжнародний скандал організувати не вийшло. Загалом, як завжди, здавалося б, бюджетик освоїли. Не все так просто.
Ви звернули увагу, що найголовніший любитель України чомусь промовчав, надавши можливість у цей раз бризкати слиною місцеблюстителю?
Всі обговорюють якийсь план «Б» Путіна щодо Януковича, не особливо вникаючи і розуміючи, в чому він полягає.
А полягає він у підготовці Другої української революції за киргизьким зразком, організації гарячої громадянської війни. Розпочавшись як потужний соціально-економічний протест проти влади, революція повинна, за задумом московських стратегів, трансформуватися в міжрегіональне протистояння, в результаті чого Україна розвалиться, і більша її частина негайно попроситься у колишній «великий і могутній». Саме для цього вербуються і організовуються бойовики (ви будете сміятися, але перший загін нацистських штурмовиків, організований в 1926 році в Гельзенкірхені, називався "Heimat" - «Батьківщина», а рух мав назву "Am Wacht" - «Дозор»), саме тому всі зливні бачки від РТР до «Інтера» вже рік натхненно віщають про загублений рай на землі під назвою СРСР.
А «донецьких» грають навмання, пояснюючи їм, що підливання бензину в багаття - кращий спосіб гасіння пожежі.
Втім, і тут існують нюанси. Все ж відбувається аж ніяк не в безповітряному просторі. Пліткують, що напередодні львівської афери хтось зі спостерігачів зателефонував кудись нагору і попередив, що все це свято життя триває лише до першого трупа, а потім почнуться оргвисновки. З переляку все на ходу стали згортати, через що провокація вийшла якась ріденька, явно не відповідна бюджету.
Ще й питання - може це Путін серйозно блефує, лякаючи Захід: якщо щось не так - я вам новий СРСР покажу - страшний і жахливий.
Справа в тому, що «пріблатньонний чекіст» зараз вкрай стурбований збереженням нацарьованого. 60 мільярдів все-таки, обози на півсвіту розтягнулися. Але для збереження барахла - необхідно зберегти владу. А з цим виникли проблеми ...
Ось і до Вашингтона на килим викликають, і розмова там має бути не дуже приємною, і слід очікувати пропозиції, від якої неможливо відмовитися. А може статися як зі Стросс-Каном, особливо після свідчень Бута та якихось розслідувань у справах "Troyka" і "Winterthur". Володимир Володимирович і далі намагається бути одночасно і Сталіним, і Абрамовичем. А так не буває, оточення не розуміє. Так що цілком можна спробувати блефанути, полякати Захід відродженням СРСР.
Але навіть, якщо Володимир Володимирович всерйоз кашу заварить - Захід і США, безумовно, втрутяться. Але, знову повертаючись до Мубаррака - Україна захищати будуть, Януковича - ні.
У путінському план «Б» Друга українська революція отримує єдине, чого їй не вистачало - потужне організаційне начало. У зв’язку з чим і ця революція приречена на успіх. Тільки переможці в ній будуть зовсім інші.
В тему:
Чому братва безумствує?
Де знайти нову еліту?
Центр і периферія, або пробудження Пульсара
Демонтаж або революція
Революції без лідера як нове явище світоустрою
Системна криза влади в Україні
Чому відбуваються революції: Туніс та інші…
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта