Для того, щоб невеликі сільгосппідприємства мали можливість формувати корабельні партії зерна у 10-20 тис. тонн, в Європі працює система кооперації. В Україні ж навязується думка, що лише держава здатна продавати зерно за кордон.
Виробництво зерна в Україні у минулі часи завжди було питанням більше політичним, ніж економічним і залишається таким при теперішній владі, яка демонструє на весь світ свою нездатність керувати економікою України, що може дуже скоро привести до краху у цій галузі.
Хоча з подорожчанням ціни на хліб у світі склалась дуже сприятлива ситуація для підняття економіки України, так, як за минулі роки Україна увійшла до тійки світових лідерів виробників зерна, обійшовши Росію.
Глобалізація економічних процесів заставляє економіки всіх країн інтегруватись у світову економіку, тобто у даному разі запропонувати на еспорт свій національний продукт. І хочимо ми цього чи ні, але іншого варіанту вже немає.
Але Уряд України зробив все можливе і неможливе, щоб наш сільгоспвиробник не зміг продати свою продукцію за кордон.
Спочатку брутальними діями силових структур було паралізовано доступ зерна до припортових елеваторів (деякі кораблі залишились напівзавантажені), а потім було введено горезвісне квотування вивозу зерна з корумпованою системою розпреділення квот. На що неодноразово вказували закордонні ЗМІ та посли багатьох країн, компанії яких працюють на українському ринку.
Так при отриманні урожаю минулого 2010 року, український виробник мав можливість продати близько 15-20 млн. тонн зерна на експорт по світових цінах у 300-320$ за тонну. Але з відомих причин зерно можна було реалізувати лише на внутрішньому ринку по ціні близько 200$ з ПДВ. Тобто фактично близько 180$, хоча внутрішній ринок був не в змозі поглинути таку масу зерна.
Крім того, вчасно не реалізована продукція залишалась у коморах і на елеваторах, що у свою чергу призвело до збитків при зберіганні, і частина вирощуваної кукурудзи залишилась на полях. Як подають різні ЗМІ, ця цифра складає близько 1 млн. тонн. До речі, експорт кукурудзи також був призупинений по тій же схемі.
Кабінет Міністрів України мотивує свою поведінку тим, що потрібно було здержати дешеву ціну на хліб для населення, а сільгоспвиробники хліба у основній масі самотужки не спроможні самостійно продати свою продукцію на світовому ринку, змушені віддавати посередницьким структурам.Тому і була створена фірма «УКРАГРОБУД», яка фактично майже одноосібно продавала українське зерно на світовому ринку.
Але давайте подивимось на цю ситуацію з позиції здорового глузду.
- Виробник зерна не винен державі нічого, крім вчасно сплачених податків, і має право реалізувати свою продукцію самостійно виходячи з власних міркувань.
- Держава має бути зацікавлена в тому, щоб виробник продав свою продукцію на експорт і отримав максимальний прибуток. Тому що податок на прибуток забезпечує надходження до бюджету.
- За рахунок надходжень до бюджету компенсується ціна на хліб для населення. Наприклад, у вигляді компенсації виробникам хліба на деякі або всі сорти хліба.
Для того, щоб невеликі сільгосппідприємства мали можливість формувати корабельні партії зерна у 10-20 тис. тонн, в Європі працює система кооперації. Створені численні кооперативи, асоціації, що об’єднують виробників з правом реалізації своєї продукції на внутрішньому і на зовнішньому ринку. Причому, кожний член такого об´єднання сам вирішує по якій ціні продати свою продукцію і лише згода на ціну всіх 100% членів такого об´єднання дає можливість формування відповідних партій продукції. Тобто корупція, чи якісь махінації виключені повністю.
В Україні ж навязується думка, що лише держава здатна продавати зерно за кордон і для цього була створена вищезгадана фірма «УКРАГРОБУД». Яка зараз фактично являється монополістом, так як не отримали квот навіть такі всесвітньовідомі гравці ринку, як «НІБУЛОН», а деякі транснаціональні компанії взагалі покинули ринок України, як наприклал «КАРГІЛ».
Але ж у новоствореної «УКРАГРОБУД» державна частка акцій не перевищує і половини (решта, з неперевірених слухів належить Януковичу молодшому, а перевірити поки що нікому не вдалось). То ж за цією всією розмовою про благо народу стирчать вуха власного збагачення. Розуміючи масштаби обкрадання держави, кримінальні справи проти опозиційних сил взагалі виглядають як насмішка.
Цинічно виглядає навіть назва закону «Про державну підтримку сільського господарства України» Nº8053, який може призвести взагалі до економічної ізоляції України, про що попередила Януковича (президентом його назвати якось язик не повертається) Торгово –Промислова Палата Сполучених Штатів Америки.
Але абсурдна політика нашої держави на цьому не закінчується. Зараз знову активно пропагується ідея створення так званого «зернового пулу» між Росією Казахстаном і Україною. Що фактично зводиться до того, щоб дати можливість Росії розпоряжатись українським зерном, так як свого вони вже, з ряду відомих причин, виробляють менше. Якраз для цієї справи «УКРАГРОБУД» підходить ідеально. Бо хто ж захоче за безцінь віддати росіянам зерно. То ж виробництво зерна в Україні - це велика політика, з якої стирчать вуха...
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Хліб наш насущний
Світ:
11052805e.jpg
Хоча з подорожчанням ціни на хліб у світі склалась дуже сприятлива ситуація для підняття економіки України, так, як за минулі роки Україна увійшла до тійки світових лідерів виробників зерна, обійшовши Росію.
Глобалізація економічних процесів заставляє економіки всіх країн інтегруватись у світову економіку, тобто у даному разі запропонувати на еспорт свій національний продукт. І хочимо ми цього чи ні, але іншого варіанту вже немає.
Але Уряд України зробив все можливе і неможливе, щоб наш сільгоспвиробник не зміг продати свою продукцію за кордон.
Спочатку брутальними діями силових структур було паралізовано доступ зерна до припортових елеваторів (деякі кораблі залишились напівзавантажені), а потім було введено горезвісне квотування вивозу зерна з корумпованою системою розпреділення квот. На що неодноразово вказували закордонні ЗМІ та посли багатьох країн, компанії яких працюють на українському ринку.
Так при отриманні урожаю минулого 2010 року, український виробник мав можливість продати близько 15-20 млн. тонн зерна на експорт по світових цінах у 300-320$ за тонну. Але з відомих причин зерно можна було реалізувати лише на внутрішньому ринку по ціні близько 200$ з ПДВ. Тобто фактично близько 180$, хоча внутрішній ринок був не в змозі поглинути таку масу зерна.
Крім того, вчасно не реалізована продукція залишалась у коморах і на елеваторах, що у свою чергу призвело до збитків при зберіганні, і частина вирощуваної кукурудзи залишилась на полях. Як подають різні ЗМІ, ця цифра складає близько 1 млн. тонн. До речі, експорт кукурудзи також був призупинений по тій же схемі.
Кабінет Міністрів України мотивує свою поведінку тим, що потрібно було здержати дешеву ціну на хліб для населення, а сільгоспвиробники хліба у основній масі самотужки не спроможні самостійно продати свою продукцію на світовому ринку, змушені віддавати посередницьким структурам.Тому і була створена фірма «УКРАГРОБУД», яка фактично майже одноосібно продавала українське зерно на світовому ринку.
Але давайте подивимось на цю ситуацію з позиції здорового глузду.
- Виробник зерна не винен державі нічого, крім вчасно сплачених податків, і має право реалізувати свою продукцію самостійно виходячи з власних міркувань.
- Держава має бути зацікавлена в тому, щоб виробник продав свою продукцію на експорт і отримав максимальний прибуток. Тому що податок на прибуток забезпечує надходження до бюджету.
- За рахунок надходжень до бюджету компенсується ціна на хліб для населення. Наприклад, у вигляді компенсації виробникам хліба на деякі або всі сорти хліба.
Для того, щоб невеликі сільгосппідприємства мали можливість формувати корабельні партії зерна у 10-20 тис. тонн, в Європі працює система кооперації. Створені численні кооперативи, асоціації, що об’єднують виробників з правом реалізації своєї продукції на внутрішньому і на зовнішньому ринку. Причому, кожний член такого об´єднання сам вирішує по якій ціні продати свою продукцію і лише згода на ціну всіх 100% членів такого об´єднання дає можливість формування відповідних партій продукції. Тобто корупція, чи якісь махінації виключені повністю.
В Україні ж навязується думка, що лише держава здатна продавати зерно за кордон і для цього була створена вищезгадана фірма «УКРАГРОБУД». Яка зараз фактично являється монополістом, так як не отримали квот навіть такі всесвітньовідомі гравці ринку, як «НІБУЛОН», а деякі транснаціональні компанії взагалі покинули ринок України, як наприклал «КАРГІЛ».
Але ж у новоствореної «УКРАГРОБУД» державна частка акцій не перевищує і половини (решта, з неперевірених слухів належить Януковичу молодшому, а перевірити поки що нікому не вдалось). То ж за цією всією розмовою про благо народу стирчать вуха власного збагачення. Розуміючи масштаби обкрадання держави, кримінальні справи проти опозиційних сил взагалі виглядають як насмішка.
Цинічно виглядає навіть назва закону «Про державну підтримку сільського господарства України» Nº8053, який може призвести взагалі до економічної ізоляції України, про що попередила Януковича (президентом його назвати якось язик не повертається) Торгово –Промислова Палата Сполучених Штатів Америки.
Але абсурдна політика нашої держави на цьому не закінчується. Зараз знову активно пропагується ідея створення так званого «зернового пулу» між Росією Казахстаном і Україною. Що фактично зводиться до того, щоб дати можливість Росії розпоряжатись українським зерном, так як свого вони вже, з ряду відомих причин, виробляють менше. Якраз для цієї справи «УКРАГРОБУД» підходить ідеально. Бо хто ж захоче за безцінь віддати росіянам зерно. То ж виробництво зерна в Україні - це велика політика, з якої стирчать вуха...
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта