Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Україна як первісний центр цивілізованого світу

Хто такі українці та звідки вони взялися? Скільки українцям, як нації, років? Чи правда те, що українців, як уже неодноразово заявляли деякі міністри з сумнівними професорськими регаліями, вигадали поляки десь так у 15-му столітті? Чи, усе ж таки, нам мали би бути ближчою теорія про те, що наші пращури постійно жили на нашій землі принаймні ще за 10-12 тисяч років до нашої ери?
Такі прості й, водночас, дуже актуальні для сучасного мешканця України запитання намагалися розглянути під час презентації книги Юрія Перетятка «Ода Оріям», яка відбулася у Львові минулої п’ятниці. Для нас відповіді на ці запитання дуже важливі й у третьому тисячолітті. Адже той інформаційний тиск, який чиниться постійно на Україну, формує не тільки серед молодшого, але й серед старшого покоління комплекс меншовартості. Коли людина не може чітко сказати, хто вона така, звідки й від кого походить, будь-який закордонний зайда починає повчати її історії у власній інтерпретації. А за тим – розповідати, що українці мають робити надалі, як жити, з ким ворогувати чи дружити.

Власне, учасники презентації не раз наголошували на тому, що й тепер, коли після відновлення Незалежності минає вже двадцять років, навіть у шкільних підручниках титуловані освітяни замовчують питання походження українців, намагаючись видати нашу землю у прадавній історії за місце, де окрім випадкових зайд-кочівників та якихось незрозумілих аборигенів нікого ніколи не було. Звісно, коли хочеш провадити ідеологію котроїсь із сусідніх держав, то все зрозуміло. Тут і потрібно постійно наголошувати, що нам, мовляв, принесли цивілізацію спершу на мечах, а потім – на багнетах і танках. Але чому досі немає точки зору суто української? Адже давно вже відома ціла низка встановлених науковцями історичних фактів про те, що саме на теперішніх українських землях зароджувався прадавній світ, що цивілізація пішла звідси, а не від якихось там ходаків по пустелях, котрі нібито на ослах нам її також привозили.

Автор «Оди Оріям» Юрій Перетятко не претендує на те, щоб оприлюднювати якісь історичні сенсації. Він, за його ж словами, лише намагався систематизувати вже відомі факти та збурити українську національну свідомість у тому сенсі, щоб остаточно викинути з суспільної думки комплекс історичної меншовартості українців. Адже, за його словами, протягом багатьох тисяч років українські землі, як би вони там не називалися у давнину, були не околицею, а, скоріш за все, центром людської цивілізації. І це наші пращури навчали інші народи, а не навпаки. Навколо таких тез розгорталася дискусія під час презентації «Оди Оріям». Пропонуємо ознайомитися з коротким викладом основних виступів.


Ростислав Новоженець, президент Благодійного фонду «Україна-Русь»:

«Ми презентуємо книгу «Ода Оріям». Мова йтиме про прадавню Україну, про пращурів українців. У розмові візьмуть участь автор книги Юрій Перетятко, керівник історичного клубу «Перехід IV» Олег Заячківський із Києва, директор видавництва «Тріада плюс» Андрій Трач і я, Ростислав Новоженець – президент Благодійного фонду «Україна-Русь».

Почну з того, що моє знайомство з Юрієм Перетятком почалося заочно із газети «Сокіл свободи». Вона виходила скромним накладом, але в ній було багато цікавих ідей. І виявилося, що цю газету редагував невідомий тоді для мене Юрій Перетятко. Коли ж ми з ним ближче познайомились, то в нього виникла ідея написати книгу про походження України і українців. Згодом народилася і назва – «Ода Оріям». Зрештою, ми дійшли до того, що цю книгу просто необхідно видати. Й підтримати її фінансово взявся Благодійний фонд «Україна-Русь», який я маю честь тут презентувати. Скажу, що це вже 22-й проект нашого фонду. Але якщо 21 попередній проект фактично готувався членами фонду із залученням окремих істориків, то тут ми відійшли від своєї традиції і вдалися то того, що просто підтримали науково-популярну працю Юрія Перетятка.

Кожен, хто знайомиться з цією книгою, не побачить тут якихось сенсацій чи наукових відкриттів. Автор на це не претендує й про це говорить у своїй передмові. Але тут є осмислення того, що до нинішнього дня відомо в тій царині, якийсь новий погляд, цікаві матеріали, багато різноманітних джерел. Це погляд науковця, людини, яка довгий час цікавилася цією темою. І своєю книгою Юрій Перетятко хоче збурити зацікавленість сучасної спільноти подіями, які, по суті, народили Україну. Тут дуже багато фактичного матеріалу. І скажу навіть, що так глибоко автор копає, що, можливо, навіть аж заглибоко. Але чим глибше коріння стовбура роду, тим міцнішим є дерево, тим рясніші є діти нашої нації і тим міцнішими ми є у протистоянні тим вітрам, які сьогодні дмуть з усіх сторін.

Тим більше, ми чудово знаємо, що сьогодні війна йде проти України не стільки засобами звичної зброї, а, у першу чергу, це війна ідеологічна, геополітична, яка завгодно, але це здебільшого відбувається на рівні свідомості, історичних знань, на рівні наших коренів. Треба сказати, що в останні роки багато літератури з’явилося з цього приводу. Правда, здебільшого ця література є громіздкою, книги доволі складно написані. А ми з Юрієм Перетятком домовлялися, що твір має бути максимально стислий, викладений майже у конспективному стилі.

Зупинюся лише на одному моменті. Буквально, якщо тільки книгу відкрити посередині, ми бачимо «Орійську рапсодію». Наприклад, для мене було відкриттям, що Чорне море колись було озером, яке називалося «Ра». І що цивілізація була у Причорномор’ї, а потім, коли почалося підняття води, потоп, ця цивілізація посунула на північ. Ніби й прості речі, але їх потрібно знати. Багато сьогодні пишуть про те, що українці, їх територія була центром світової цивілізації. І що наші пращури і приручили коня, і приручили корову, від них пішла писемність, вони винайшли плуг і багато інших цивілізаційних речей вийшли саме звідси.

Інші народи не зацікавлені в тому, щоби саме так культивувати історичні знання. Вони завжди робили все для того, щоби спочатку знищити всі історичні пам’ятки, і зараз війна йде саме в тому контексті, аби не допустити того, щоби правда взяла вгору.

Нещодавно я був на Закарпатті між Хустом і Мукачевим – там є найдавніша стояна первісної людини, віднайдена в цілому світі. Їй – 1 мільйон років! Ніякого вказівника немає, ніхто про це намагається не згадувати. Звісно, десь історики, фахівці тієї справи знають, але популяризації факту, що саме в Україні, на Закарпатті знайдена найдавніша стоянка людини, ніхто не веде. Чому? Достатньо, наприклад, підняти матеріали Політбюро ЦК КПРС за 1986-й рік, коли дані про цю пам’ятку вченими були оприлюднені, то щоби не використали, часом, цю інформацію українські націоналісти, не почали культивувати ідею, що світова цивілізація походить з України, ЦК рекомендувало про це не говорити. По нинішній день майже ніхто й не говорить.

Читати далі тут
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи