Сім’я не їсть м’яса. Вони вважають, що система освіти заважає дітям розвиватися. Олесь і Родаслав працюють у рекламному агентстві "Сенс". Вони малюють рекламу, роздають листівки.
Із родиною зустрічаємося в центрі Житомира. Чоловік з дружиною та їхні діти 26-річна Крістіна, 19-річний Олесь, Родаслав, 16 років, приходять у спортивному одязі та кросівках.
— Коли наші старші діти, Макс, йому 27, живе окремо, і Крісті вчилися в школі, я з чоловіком очолювала батьківські комітети, — згадує Світлана. — Як у всіх сім’ях, після школи ми саджали дітей за домашнє завдання. Я сама перевіряла уроки.
Але в якийсь момент ми зрозуміли, що і син, і дочка "переїли" тієї шкільної інформації. Стали приходити з уроків мляві, не хотіли вчитися. Макс школу закінчив, а Крісті півроку недовчилася, покинула.
Олесик тоді ходив у перший клас. Щоранку я одягала його в костюмчик, білу сорочечку. А приходив він весь переколочений, сорочка стирчала з усіх боків. Кожен день у класі мордобої були. Бо енергетика там негативна, нервова.
Валерій задивляється на хлопця і дівчину, які цілуються біля зупинки. Говорить, від них іде гарна енергетика.
— Ми хотіли знайти іншу школу для дітей, — гладить по руці дружину. — Але зрозуміли, що система кругом однакова. Довелося написати заяву, що ми переїжджаємо до іншого міста. Інакше б нам не віддали документів.
Валерій запрошує у кафе поблизу парку. Дорогою вітається з перехожими, які теж йому кивають. Розказує, що в обличчя його знають усі житомиряни. Йде із дружиною під руку.
— Жінка має бути з лівої сторони від чоловіка, бо чакра сексуальна у чоловіків зліва, а в жінок — справа. Ми завжди так ходимо, і навіть екстрасенси казали, що наша сім’я без дірок, між нами пролізти неможливо. Ми поженилися 1981 року. І щоб не було ніякої лажі, поділили обов’язки. Чисту воду принести з криниці, бабло заробити — це моя тєма була. Я все забезпечував, а вона за дітей відповідала.
Олесь і Родаслав працюють у рекламному агентстві "Сенс". Вони малюють рекламу, роздають листівки.
— Я провчився у першому класі одну чверть, — говорить Родаслав. — І мені не сподобалося, ощущенія хренові були. Діти на перерві кричать, агресивні, ручками кидаються, книжками. Там нема бажання вчитися. Коли папа запитав, чи я хочу в школу, я сказав, що ні. Він дозволив мені не йти. Я зрадів. Класно було, коли всі на уроки йдуть, а я в дворі гуляю. Папа заставляв займатися не менше 3 годин на день. Мусили робити сім справ на день — не тільки уроки, а й на кухні мамі помогти, прибирати.
Олесь не перебиває меншого брата. Він худий, має великі блакитні очі. Коли Світлана завагітніла ним, її з першого місяця почало нудити від запаху і вигляду м’яса. Олесь ніколи не їв м’ясного. Вся родина через це перейшла на вегетаріанство.
— У школі мене читати-писати навчили. Спасіба за це, але далі я сам учитимуся. Філософські книги читаю. Наприклад, Пауло Коельйо. З української літератури читав Олеся Бердника, бо це мій хресний. Він фантастику пише.
Кучерява Крістіна крутить кепку, одягає її то козирком наперед, то назад:
— Коли я вчилася, у мене на фізкультурі проблеми були. Заставляли бігати проти годинникової стрілки. Я по собі помітила, коли бігаєш за сонцем, то енергія приходить. А коли проти — витрачається. Виходить, ти викручуєш із себе всі сили. Але фізрук мене розумів, дозволяв бігати всім назустріч. Усі втомлювалися, а я була повна сил. Мама навчила мене чай і суп за годинниковою стрілкою розмішувати.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Валерій і Світлана Маліневські не пускають дітей до школи
Світ:
11080606.jpg
— Коли наші старші діти, Макс, йому 27, живе окремо, і Крісті вчилися в школі, я з чоловіком очолювала батьківські комітети, — згадує Світлана. — Як у всіх сім’ях, після школи ми саджали дітей за домашнє завдання. Я сама перевіряла уроки.
Але в якийсь момент ми зрозуміли, що і син, і дочка "переїли" тієї шкільної інформації. Стали приходити з уроків мляві, не хотіли вчитися. Макс школу закінчив, а Крісті півроку недовчилася, покинула.
Олесик тоді ходив у перший клас. Щоранку я одягала його в костюмчик, білу сорочечку. А приходив він весь переколочений, сорочка стирчала з усіх боків. Кожен день у класі мордобої були. Бо енергетика там негативна, нервова.
Валерій задивляється на хлопця і дівчину, які цілуються біля зупинки. Говорить, від них іде гарна енергетика.
— Ми хотіли знайти іншу школу для дітей, — гладить по руці дружину. — Але зрозуміли, що система кругом однакова. Довелося написати заяву, що ми переїжджаємо до іншого міста. Інакше б нам не віддали документів.
Валерій запрошує у кафе поблизу парку. Дорогою вітається з перехожими, які теж йому кивають. Розказує, що в обличчя його знають усі житомиряни. Йде із дружиною під руку.
— Жінка має бути з лівої сторони від чоловіка, бо чакра сексуальна у чоловіків зліва, а в жінок — справа. Ми завжди так ходимо, і навіть екстрасенси казали, що наша сім’я без дірок, між нами пролізти неможливо. Ми поженилися 1981 року. І щоб не було ніякої лажі, поділили обов’язки. Чисту воду принести з криниці, бабло заробити — це моя тєма була. Я все забезпечував, а вона за дітей відповідала.
Олесь і Родаслав працюють у рекламному агентстві "Сенс". Вони малюють рекламу, роздають листівки.
— Я провчився у першому класі одну чверть, — говорить Родаслав. — І мені не сподобалося, ощущенія хренові були. Діти на перерві кричать, агресивні, ручками кидаються, книжками. Там нема бажання вчитися. Коли папа запитав, чи я хочу в школу, я сказав, що ні. Він дозволив мені не йти. Я зрадів. Класно було, коли всі на уроки йдуть, а я в дворі гуляю. Папа заставляв займатися не менше 3 годин на день. Мусили робити сім справ на день — не тільки уроки, а й на кухні мамі помогти, прибирати.
Олесь не перебиває меншого брата. Він худий, має великі блакитні очі. Коли Світлана завагітніла ним, її з першого місяця почало нудити від запаху і вигляду м’яса. Олесь ніколи не їв м’ясного. Вся родина через це перейшла на вегетаріанство.
— У школі мене читати-писати навчили. Спасіба за це, але далі я сам учитимуся. Філософські книги читаю. Наприклад, Пауло Коельйо. З української літератури читав Олеся Бердника, бо це мій хресний. Він фантастику пише.
Кучерява Крістіна крутить кепку, одягає її то козирком наперед, то назад:
— Коли я вчилася, у мене на фізкультурі проблеми були. Заставляли бігати проти годинникової стрілки. Я по собі помітила, коли бігаєш за сонцем, то енергія приходить. А коли проти — витрачається. Виходить, ти викручуєш із себе всі сили. Але фізрук мене розумів, дозволяв бігати всім назустріч. Усі втомлювалися, а я була повна сил. Мама навчила мене чай і суп за годинниковою стрілкою розмішувати.
В тему:
Чверть роботодавців не цікавляться освітою працівників
Чим більше у нас професорів та дисертацій, тим менше у нас науки - Дацюк
Уроки літератури збуджують негативні емоції і нагнітають депресію
Вінець демократії – посередність
Інформаційне перенавантаження
Вітчизняні освітні технології в контексті Болонського процесу
Яка система виховання-освіти нам потрібна: погляд інакодумця
Виховання: проблема наступних поколінь
Інформаційна війна в сучасній літературі
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта