Приймаючи закон про продаж землі, треба дивитися, чи вирішуються при цьому головні проблеми. А саме: проблеми якості самої землі; проблеми тваринництва – бо скоро худоби взагалі не залишиться; проблеми селянина – бо й вони скоро вимруть; проблеми приросту промислового виробництва; проблеми держави – чи покращиться функціонування державного апарату. Та й взагалі, як це сприйматиме Космос, світовий розум?
Плани влади щодо створення ринку землі в Україні всім відомі. Відомо також, що це, м’яко кажучи, не вирішує всіх проблем аграрного сектору. Чому влада так поспішає?
Я, працюю в підрозділі стратегічних планувань та розробок в аграрно-промисловому комплексі. Тобто, я не стільки займаюсь питаннями чому хтось хоче землю продавати, а більше тим, що таке земля загалом для українського громадянина і як досягти найбільш ефективного її використання в економічному плані.
Щодо того, чому влада поспішає, то мабуть кожен має тут свою версію. Можливо вона десь інстинктивно відчуває, що не з того починалися економічні реформи в Україні. Слід було починати не з приватизації промисловості, а спочатку навести лад з землею. Оскільки фундаментом української економіки є аграрний сектор. Просто на початку дев’яностих, коли газ коштував двадцять доларів, ніхто не прогнозував, що за двадцять років він подорожчає у двадцять разів.
На сьогоднішній день Україна має три конкурентоздатні галузі економіки: металургія, хімічне виробництво і сільське господарство. Не можемо ми, поки що, конкурувати, скажімо, у виробництві телевізорів. Але що таке металургія? Це реекспорт російського газу у вигляді металу. Так само і хімічна галузь – російський газ у вигляді добрив. І тільки виробництво продуктів харчування в Україні може бути відносно незалежним від зовнішніх постачальників сировини. До того ж, на цю продукцію завжди є попит, а враховуючи кліматичні зміни на планеті – це найперспективніший сектор економіки.
Багатьох експертів непокоїть стан справ з родючістю землі, це складна проблема у всьому світі. Населення планети невпинно зростає, але родючих земель стає все менше. Який стан справ з цим в Україні?
У 2002-му році я написав листа тодішньому міністру аграрної політики Сергію Рижуку. Починався він так: «Прогресуюче погіршення якісного стану земель, зниження їх родючості, створює реальну загрозу кризи виробництва сільськогосподарської продукції і, як наслідок, продовольчої безпеки держави».
За статистикою, у дев’яностому році в Україні було внесено в грунт 257 млн. тон органічної речовини, а потім ця цифра швидко зменшувалась. Десь з 2005-го вона стала на рівні біля 14 млн. тон. Тому коли нам черговий раз розказують про необхідність сівозміни на полях, я одразу хочу запитати: «А ви не пробували годувати землю?».
Коли тут господарювали наші діди і прадіди, вміст гумусу був 10-12%, а зараз, не повірите – 1,5-2%. Я часто зустрічаюсь з керівниками господарств і завжди питаю, яка в них якість грунту. Як правило, називають цифри рН=4,5-5, вміст гумусу – 1,5%. Тобто, це виснажена кисла земля. Я сказав одному: «Чому ж ти не хочеш мати відсотків десять гумусу і рН в межах 7,2-7,5?». Він відповів, що маючи таку землю був би найбагатшою людиною в світі.
У світі існують певні абсолютні цінності, однією з яких є енергія зерна. Маючи абсолютну цінність, що ніколи не втрачає свою якість, завжди можна отримати відносні цінності, такі як гроші. Якщо ми побудуємо весь спектр економіки, прив’язавши його не до монетарних речей, а до системи абсолютних цінностей, то здійсняться, мабуть, найсвітліші мрії людства.
Найзапекліша боротьба між людьми точиться за володіння енергоресурсами. Наш прем’єр розповідає, що вдалося зв’язатися з виробниками нафти у Венесуелі. Та річ у тім, що ні Венесуела, ні інші країни не виробляють нафту – вони її крадуть. Крадуть у нашої планети, у нашого космічного корабля, що зветься «Земля». Це абсурдна ситуація, наче як водій їдучи на автомобілі по дорозі його ж ламає і розбазарює. А замість нафти люди можуть використовувати енергію Сонця. І в цьому випадку ми не знайдемо сьогодні кращого накопичувача сонячної енергії, ніж зерно. Воно може тримати її століттями, або й довше.
Що дасть нашій країні зміна власника на землю – держави на великі агрохолдінги?
Коли розпочиналась приватизація, якийсь чиновник заявив, що найгіршим власником є держава. Я додав би, що це твердження є дійсним при його керівництві. Бо сама по собі зміна власника нічого не вирішує, все залежить від умов, які йому буде встановлено.
Тому і купівля-продаж землі також нічого не означають в економічному плані – просто у когось стане більше грошей. Зараз люди в усьому світі, і в Україні також, зайняті саме тим, що оскаженіло шукають залишки грошей. Хоча українці якось генетично відчувають, що біжать кудись не туди.
То що ж повинна робити влада?
Приймаючи закон про продаж землі, треба дивитися, чи вирішуються при цьому головні проблеми. А саме: проблеми якості самої землі; проблеми тваринництва – бо скоро худоби взагалі не залишиться; проблеми селянина – бо й вони скоро вимруть; проблеми приросту промислового виробництва; проблеми держави – чи покращиться функціонування державного апарату. Та й взагалі, як це сприйматиме Космос, світовий розум? Чиїм богам сподобається, коли заберуть землю у селянина, у того, хто на ній живе?
Всім уже відомо, що земля потребує дотацій. В Європі дотації становлять 500-700€ на гектар – вона ж знищила природну родючість своєї землі ще років п’ятдесят тому. Зараз земля знищується в Україні, але треба зазначити й інше: в усьому світі сільське господарство дотаційне, а у нас воно платить податки! То до чого тут зміна власника?
Потенціал українських сільськогосподарських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад. Потім стали приходити величезні компанії, для яких українська земля – це просто територія, площа. Їм однаково, чорнозем тут чи пустеля. Вони засипають поля тонами хімії, садять ріпак чи сояшник, а більше їх нічого не цікавить. Насправді ж, рослини живуть не самими лише хімдобривами.
Зрозуміло, що потрібні ще й органічні добрива. Чи існують технології прискореного відродження родючості земель? Що взагалі робиться в цьому плані?
Аграрне міністерство в 2005-2006-му році проводило дослідження по органічним добривам, зробленим сучасними технологіями. Виконавцем цього замовлення був Центральний науково-дослідний аграрний інститут «УкрНДІагропрект», я в тому числі. Так от, наша наука має чимало здобутків. Наприклад, процес утворення гумусу вдалось прискорити у 200 разів, порівняно з природним. Недавно був на Кубані – Росія не має подібних технологій, та й ніде в світі їх ще немає. Але українським можновладцям нема ніякого діла до наших наукових розробок, хоч ми звертались до них і листами, і з прямого ефіру. Натомість у приймальні УАН регулярно з’являються японці, китайці, і так далі, – їм наші технології подобаються незважаючи на те, що вони створені для наших грунтів.
Другий приклад: проїжджаючи посушливими південними областями можна побачити чимало проритих каналів і системи поливу землі. Проте, рослини не потребують поливу – вони потребують вологи. І ми вже вміємо давати їм вологу без поливу. Ми навіть знаємо, як створити висячі сади Семіраміди, тобто як вирощувати рослини без контакту з землею.
Наші технології, на відміну від тих, що застосовуються зараз, не шкодять здоров’ю людини. За освітою я військовий лікар, тому можу впевнено сказати, що здоров’я людини на 70% залежить від того, що вона їсть. Стосовно нашого харчування скажу таке: в Україні (наприклад у Львові) є молокозаводи, на які не поступає жодного літру молока, але звідти і молоко, і молокопродукти розвозяться по торгівельній мережі. З яких порошків там що виготовляють, які добавки застосовують – можна лише гадати.
Або візьмемо такий аспект, як боротьба з туберкульозом. На це витрачаються шалені кошти, а відповідальні особи нібито не знають, що туберкульоз – це соціальна хвороба, це хвороба відсутності їжі. В армії кожному солдату обов’язково дають хоч трохи натурального коров’ячого масла, бо це є необхідний компонент для запобігання захворюванню на туберкульоз. І ще є багато подібних аспектів.
Мені не дуже до вподоби слово «реформи», адже його точне значення це відновлення форми. А може треба відновлювати сутність? Добре, коли реформа, відновлюючи один елемент, дає поштовх другому, той – третьому, і так далі, повертаючись знову до подальшого покращення першого. Але в нас картина дещо інша, наче напівкруглі колеса, що можуть тільки гойднутися, поколиватися, і повертаються у вихідне положення. При цьому хтось говорить розумні слова, махає прапорцями, намагаючись зробити враження, ніби ми кудись їдемо.
Прикро визнавати, але коли запитуєш у випускників аграрної академії, скільки корова дає гною за рік, вони роблять великі очі і кажуть: «Та ви що, ми – менеджери, економісти! А ви запитуєте про якусь дику річ». А скільки треба гною на гектар – та й професори цього не знають. При тому, що дуже давно вже існують таблиці, де вказано, скільки кожна рослина бере з грунту елементів і яких. Покладіть ті елементи назад і знову можна садити ту ж саму рослину. І не треба весь час повторювати про сівозміну, бо це схоже на те, як людина перебігає з одної роботи на іншу, ледь встигаючи трохи перекусити на ходу і задрімати на хвилину, їдучи в метро.
Незрозуміло, чому бездумно викидаються кошти на вапнування грунтів. Тобто, спочатку земля закисляється хімічними добривами, а потім її засипають негашеним вапном. Але ж можна застосовувати органічні добрива, які одразу дають слабо лужну реакцію і за декілька років утворюють стійку буферну систему. Правильно було б раз і назавжди прибрати причину, а не долати наслідки. І зробити землю такою, якою вона була у наших предків, і вживати чисту природну їжу.
Експерти ФАО попереджають про подальше подорожчання продуктів харчування. У чому тут річ, чому цей процес стає невпинним?
Однією з причин є те, що індустріальний спосіб використання землі досяг свого апогею. Землю не годували, а шпигували наркотиками. Тільки від постійного підвищення дози вона не вмирає, а починає бунтувати. Цього року в Україні зібрали великий урожай, але ніхто ще не сказав, якою ціною він обійшовся. Очевидно, що для цього була використана велика кількість хімдобрив. А якщо землю хоч раз чи два добре нагодувати, то надалі виробництво може з кожним роком ставати дешевшим. Взагалі, українська земля завдяки своїм природним властивостям дає 25 центнерів з гектара і без будь-яких хімдобрив – то ж не треба її шпигувати.
Китайці і корейці скуповують землю в Африці, бо відчувають наближення світового голодування. Чи зачеплять вони й наші землі?
За попередніми прогнозами до 16% українців свою землю продадуть. Цікаво, хто оцінив її у 12 тис. грн. за гектар? За якою методикою робились розрахунки? Можете повідомити, що один гектар української землі може забезпечити безбідне проживання для сім’ї з трьох-п’яти людей. Ану порахуйте, скільки для такої сім’ї потрібно грошей. Таким чином, ціна землі одразу виросте до сотень тисяч. Я бачу, що українцям брешуть: 12 тис. – це ціна за квадратний метр, а не за гектар.
Наша мета зараз – створити державне аграрне підприємство, застосувати свої нові технології, і показати, як слід господарювати на українській землі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Юрій Возняк: українцям брешуть, 12 тис. – це ціна за квадратний метр, а не за гектар
Світ:
12022504e.jpg
Я, працюю в підрозділі стратегічних планувань та розробок в аграрно-промисловому комплексі. Тобто, я не стільки займаюсь питаннями чому хтось хоче землю продавати, а більше тим, що таке земля загалом для українського громадянина і як досягти найбільш ефективного її використання в економічному плані.
Щодо того, чому влада поспішає, то мабуть кожен має тут свою версію. Можливо вона десь інстинктивно відчуває, що не з того починалися економічні реформи в Україні. Слід було починати не з приватизації промисловості, а спочатку навести лад з землею. Оскільки фундаментом української економіки є аграрний сектор. Просто на початку дев’яностих, коли газ коштував двадцять доларів, ніхто не прогнозував, що за двадцять років він подорожчає у двадцять разів.
На сьогоднішній день Україна має три конкурентоздатні галузі економіки: металургія, хімічне виробництво і сільське господарство. Не можемо ми, поки що, конкурувати, скажімо, у виробництві телевізорів. Але що таке металургія? Це реекспорт російського газу у вигляді металу. Так само і хімічна галузь – російський газ у вигляді добрив. І тільки виробництво продуктів харчування в Україні може бути відносно незалежним від зовнішніх постачальників сировини. До того ж, на цю продукцію завжди є попит, а враховуючи кліматичні зміни на планеті – це найперспективніший сектор економіки.
Багатьох експертів непокоїть стан справ з родючістю землі, це складна проблема у всьому світі. Населення планети невпинно зростає, але родючих земель стає все менше. Який стан справ з цим в Україні?
У 2002-му році я написав листа тодішньому міністру аграрної політики Сергію Рижуку. Починався він так: «Прогресуюче погіршення якісного стану земель, зниження їх родючості, створює реальну загрозу кризи виробництва сільськогосподарської продукції і, як наслідок, продовольчої безпеки держави».
За статистикою, у дев’яностому році в Україні було внесено в грунт 257 млн. тон органічної речовини, а потім ця цифра швидко зменшувалась. Десь з 2005-го вона стала на рівні біля 14 млн. тон. Тому коли нам черговий раз розказують про необхідність сівозміни на полях, я одразу хочу запитати: «А ви не пробували годувати землю?».
Коли тут господарювали наші діди і прадіди, вміст гумусу був 10-12%, а зараз, не повірите – 1,5-2%. Я часто зустрічаюсь з керівниками господарств і завжди питаю, яка в них якість грунту. Як правило, називають цифри рН=4,5-5, вміст гумусу – 1,5%. Тобто, це виснажена кисла земля. Я сказав одному: «Чому ж ти не хочеш мати відсотків десять гумусу і рН в межах 7,2-7,5?». Він відповів, що маючи таку землю був би найбагатшою людиною в світі.
У світі існують певні абсолютні цінності, однією з яких є енергія зерна. Маючи абсолютну цінність, що ніколи не втрачає свою якість, завжди можна отримати відносні цінності, такі як гроші. Якщо ми побудуємо весь спектр економіки, прив’язавши його не до монетарних речей, а до системи абсолютних цінностей, то здійсняться, мабуть, найсвітліші мрії людства.
Найзапекліша боротьба між людьми точиться за володіння енергоресурсами. Наш прем’єр розповідає, що вдалося зв’язатися з виробниками нафти у Венесуелі. Та річ у тім, що ні Венесуела, ні інші країни не виробляють нафту – вони її крадуть. Крадуть у нашої планети, у нашого космічного корабля, що зветься «Земля». Це абсурдна ситуація, наче як водій їдучи на автомобілі по дорозі його ж ламає і розбазарює. А замість нафти люди можуть використовувати енергію Сонця. І в цьому випадку ми не знайдемо сьогодні кращого накопичувача сонячної енергії, ніж зерно. Воно може тримати її століттями, або й довше.
Що дасть нашій країні зміна власника на землю – держави на великі агрохолдінги?
Коли розпочиналась приватизація, якийсь чиновник заявив, що найгіршим власником є держава. Я додав би, що це твердження є дійсним при його керівництві. Бо сама по собі зміна власника нічого не вирішує, все залежить від умов, які йому буде встановлено.
Тому і купівля-продаж землі також нічого не означають в економічному плані – просто у когось стане більше грошей. Зараз люди в усьому світі, і в Україні також, зайняті саме тим, що оскаженіло шукають залишки грошей. Хоча українці якось генетично відчувають, що біжать кудись не туди.
То що ж повинна робити влада?
Приймаючи закон про продаж землі, треба дивитися, чи вирішуються при цьому головні проблеми. А саме: проблеми якості самої землі; проблеми тваринництва – бо скоро худоби взагалі не залишиться; проблеми селянина – бо й вони скоро вимруть; проблеми приросту промислового виробництва; проблеми держави – чи покращиться функціонування державного апарату. Та й взагалі, як це сприйматиме Космос, світовий розум? Чиїм богам сподобається, коли заберуть землю у селянина, у того, хто на ній живе?
Всім уже відомо, що земля потребує дотацій. В Європі дотації становлять 500-700€ на гектар – вона ж знищила природну родючість своєї землі ще років п’ятдесят тому. Зараз земля знищується в Україні, але треба зазначити й інше: в усьому світі сільське господарство дотаційне, а у нас воно платить податки! То до чого тут зміна власника?
Потенціал українських сільськогосподарських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад. Потім стали приходити величезні компанії, для яких українська земля – це просто територія, площа. Їм однаково, чорнозем тут чи пустеля. Вони засипають поля тонами хімії, садять ріпак чи сояшник, а більше їх нічого не цікавить. Насправді ж, рослини живуть не самими лише хімдобривами.
Зрозуміло, що потрібні ще й органічні добрива. Чи існують технології прискореного відродження родючості земель? Що взагалі робиться в цьому плані?
Аграрне міністерство в 2005-2006-му році проводило дослідження по органічним добривам, зробленим сучасними технологіями. Виконавцем цього замовлення був Центральний науково-дослідний аграрний інститут «УкрНДІагропрект», я в тому числі. Так от, наша наука має чимало здобутків. Наприклад, процес утворення гумусу вдалось прискорити у 200 разів, порівняно з природним. Недавно був на Кубані – Росія не має подібних технологій, та й ніде в світі їх ще немає. Але українським можновладцям нема ніякого діла до наших наукових розробок, хоч ми звертались до них і листами, і з прямого ефіру. Натомість у приймальні УАН регулярно з’являються японці, китайці, і так далі, – їм наші технології подобаються незважаючи на те, що вони створені для наших грунтів.
Другий приклад: проїжджаючи посушливими південними областями можна побачити чимало проритих каналів і системи поливу землі. Проте, рослини не потребують поливу – вони потребують вологи. І ми вже вміємо давати їм вологу без поливу. Ми навіть знаємо, як створити висячі сади Семіраміди, тобто як вирощувати рослини без контакту з землею.
Наші технології, на відміну від тих, що застосовуються зараз, не шкодять здоров’ю людини. За освітою я військовий лікар, тому можу впевнено сказати, що здоров’я людини на 70% залежить від того, що вона їсть. Стосовно нашого харчування скажу таке: в Україні (наприклад у Львові) є молокозаводи, на які не поступає жодного літру молока, але звідти і молоко, і молокопродукти розвозяться по торгівельній мережі. З яких порошків там що виготовляють, які добавки застосовують – можна лише гадати.
Або візьмемо такий аспект, як боротьба з туберкульозом. На це витрачаються шалені кошти, а відповідальні особи нібито не знають, що туберкульоз – це соціальна хвороба, це хвороба відсутності їжі. В армії кожному солдату обов’язково дають хоч трохи натурального коров’ячого масла, бо це є необхідний компонент для запобігання захворюванню на туберкульоз. І ще є багато подібних аспектів.
Мені не дуже до вподоби слово «реформи», адже його точне значення це відновлення форми. А може треба відновлювати сутність? Добре, коли реформа, відновлюючи один елемент, дає поштовх другому, той – третьому, і так далі, повертаючись знову до подальшого покращення першого. Але в нас картина дещо інша, наче напівкруглі колеса, що можуть тільки гойднутися, поколиватися, і повертаються у вихідне положення. При цьому хтось говорить розумні слова, махає прапорцями, намагаючись зробити враження, ніби ми кудись їдемо.
Прикро визнавати, але коли запитуєш у випускників аграрної академії, скільки корова дає гною за рік, вони роблять великі очі і кажуть: «Та ви що, ми – менеджери, економісти! А ви запитуєте про якусь дику річ». А скільки треба гною на гектар – та й професори цього не знають. При тому, що дуже давно вже існують таблиці, де вказано, скільки кожна рослина бере з грунту елементів і яких. Покладіть ті елементи назад і знову можна садити ту ж саму рослину. І не треба весь час повторювати про сівозміну, бо це схоже на те, як людина перебігає з одної роботи на іншу, ледь встигаючи трохи перекусити на ходу і задрімати на хвилину, їдучи в метро.
Незрозуміло, чому бездумно викидаються кошти на вапнування грунтів. Тобто, спочатку земля закисляється хімічними добривами, а потім її засипають негашеним вапном. Але ж можна застосовувати органічні добрива, які одразу дають слабо лужну реакцію і за декілька років утворюють стійку буферну систему. Правильно було б раз і назавжди прибрати причину, а не долати наслідки. І зробити землю такою, якою вона була у наших предків, і вживати чисту природну їжу.
Експерти ФАО попереджають про подальше подорожчання продуктів харчування. У чому тут річ, чому цей процес стає невпинним?
Однією з причин є те, що індустріальний спосіб використання землі досяг свого апогею. Землю не годували, а шпигували наркотиками. Тільки від постійного підвищення дози вона не вмирає, а починає бунтувати. Цього року в Україні зібрали великий урожай, але ніхто ще не сказав, якою ціною він обійшовся. Очевидно, що для цього була використана велика кількість хімдобрив. А якщо землю хоч раз чи два добре нагодувати, то надалі виробництво може з кожним роком ставати дешевшим. Взагалі, українська земля завдяки своїм природним властивостям дає 25 центнерів з гектара і без будь-яких хімдобрив – то ж не треба її шпигувати.
Китайці і корейці скуповують землю в Африці, бо відчувають наближення світового голодування. Чи зачеплять вони й наші землі?
За попередніми прогнозами до 16% українців свою землю продадуть. Цікаво, хто оцінив її у 12 тис. грн. за гектар? За якою методикою робились розрахунки? Можете повідомити, що один гектар української землі може забезпечити безбідне проживання для сім’ї з трьох-п’яти людей. Ану порахуйте, скільки для такої сім’ї потрібно грошей. Таким чином, ціна землі одразу виросте до сотень тисяч. Я бачу, що українцям брешуть: 12 тис. – це ціна за квадратний метр, а не за гектар.
Наша мета зараз – створити державне аграрне підприємство, застосувати свої нові технології, і показати, як слід господарювати на українській землі.
Бесіду вів А.Маклаков
В тему:
Як відродити український чорнозем
Сидимо на землі, а прогинаємось перед Європою
Стратегічний шлях прискореного розвитку українського суспільства – через аграрний сектор економіки
Органічна революція: від ідеології «відродження» до стратегії освоєння життєвого простору України
Юрій Возняк про відродження органічного землеробства в Україні
Біоорганічні добрива — біологічному землеробству
Органічне Землеробство – Зроби Сам. Інтернет-крамниця для тих, хто поважає землю
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта