Від ночі з четверга на п’ятницю і протягом наступного дня події в Єрусалимі відбувалися з неймовірною швидкістю. Садукеї і фарисеї засудили Ісуса вночі, що вже суперечило усталеним законам і робило цей суд нелегітимним. Ісуса звинувачували лжесвідки, які давали суперечливі покази, і всі це бачили. Тому насправді це був неприхований судовий фарс.
Ці та наступні події описані в Євангелії точно і послідовно, що дозволяє відновити хронологію їх розгортання мало не по годинах. Виклад об’єктивний, холодний, беземоційний, наче з позиції стороннього спостерігача. Отже, читаємо:
ІСУС ВІДПУСКАЄ УЧНІВ І ВІДДАЄ СЕБЕ В РУКИ ІУДЕЇВ
Іуда, один з дванадцяти, узявши велику юрбу слуг первосвящеників, фарисеїв та старших народу, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами, мечами та кілками. Зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіть під доброю сторожею».
Та Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, сам вийшов і мовив до юрби: Кого шукаєте? Ті відповіли: Ісуса Назарянина. Каже їм Ісус: Це Я. Стояв же з ними Іуда, що Його зрадив.
Коли Він їм сказав: «Це Я», вони подалися назад і впали на землю. Тоді Він спитав їх удруге: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назарянина. Озвався Ісус: Я вам сказав, що це Я. Коли, отже, шукаєте Мене, пустіть цих, хай ідуть.
Іуда ж відразу підійшов до Ісуса, щоб Його поцілувати, й каже: Радій, учителю! І поцілував Його. Ісус його питає: Чого прийшов єси, друже? Іудо, поцілунком видаєш Сина людського? І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і вхопили Його.
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: Господи, чи не вдарити нам мечем? Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв у нього праве вухо. Слуга той звався Малхом. Ісус озвався: Лишіть! І мовив до Петра: Сховай твій меч у піхви! І, доторкнувшись до вуха, зцілив його.
Тоді Ісус промовив до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти Нього: Наче на розбійника ви вийшли з мечами та киями! Коли Я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на Мене; та це ваша година і влада темряви. Тоді всі учні лишили Його й розбіглися, і іудейські слуги схопили Ісуса.
ВЕДУТЬ ІСУСА ДО АННИ
Зв’язавши Його, повели спершу до Анни, який доводився тестем Каяфі, що був первосвящеником того року. То був Каяфа, що був порадив Іудеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік».
ДОПИТ ПЕРЕД ПЕРВОСВЯЩЕНИКОМ АННОЮ
Спитав, отже, первосвященик Ісуса про його учнів і про його науку. Ісус відповів йому: Я говорив світові одверто. Я завжди навчав на зібранні та в храмі, куди сходяться всі Іудеї, і нічого не говорив Я потайки. Чому мене питаєш? Спитай тих, які чули, що Я до них промовляв. Вони знають, що Я говорив.
На ті слова один зі сторожі, який стояв там, ударив Ісуса в лице, кажучи: Так відповідаєш первосвященикові? Озвався Ісус до нього: Як Я зле сказав, доведи, що воно зле; а як добре, за що б’єш Мене?
І відіслав Його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. Ті, що схопили Ісуса, повели Його на суд до первосвященика Каяфи, де зібралися усі первосвященики та старші.
ПЕТРО З ІВАНОМ ПРОНИКАЮТЬ ДО ДВОРУ КАЯФИ
Слідом за Ісусом ішов здалека Симон Петро з іншим учнем (Іваном) — аж до палати первосвященика. Учень той увійшов у двір перво¬свя-щеника з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра всередину.
ПЕТРО ВІДРІКАЄТЬСЯ І ПЛАЧЕ ВІД БЕЗСИЛЛЯ
Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: Чи й ти не з учнів Ісуса Галілея? Але той перед усіма відмовився і заявив: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І він вийшов на переддвер’я.
Слуги й сторожа, розклавши вогонь посеред двору, посідали вкупі і грілися, бо було холодно. Сів і Петро між ними внизу на подвір’ї і грівся біля багаття, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Тут уздріла його інша слугиня і, приглянувшись до нього пильно, каже до тих, що там були: Цей був з Ісусом з Назарета. Мовили до нього: Чи й ти не з його учнів? Він знову заперечив і, клянучись, відмовився: Не знаю я цього чоловіка.
Каже тоді один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив у саду з ним? Ти таки справді один з них, бо ти галілеянин, адже твоя вимова тебе виявляє. Тоді Петро почав клястися та божитися: Я не знаю цього чоловіка. І враз заспівав півень (о четвертій чи п’ятій годині ранку). І Петро згадав слово, що Ісус казав був: «Раніше ніж півень заспіває, ти тричі відмовишся від Мене». І, вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
СУДОВИЙ ФАРС
Первосвященики ж та весь Синедріон шукали ложного свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, і не знайшли, дарма що було з’явилось багато ложних свідків, та свідчення їхні не були згідні.
Нарешті прийшло двоє і кажуть: Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але й ці свідчення не були між собою згідні.
Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса: Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе? Та Він мовчав і нічого не відповідав.
Первосвященик каже до Нього: Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти хрестос — син Божий. Ісус відповів: Ви кажете, що це Я.
Тоді первосвященик роздер свою одежу, кажучи: Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається? Ті відповіли: Він винен смерті.
ПОБИТТЯ ІСУСА ЧЛЕНАМИ СИНЕДРІОНА ТА ЇХНІМИ СЛУГАМИ
Тоді деякі з них почали плювати Йому в лице та бити кулаками; інші ж закривали Йому лице й били Його по щоках та казали Йому: Проречи нам, месіє, хто тебе вдарив? І багато іншого, глузуючи, говорили на Нього. Слуги, що тримали Його, також знущалися над Ним і били Його по щоках.
СМЕРТНИЙ ВИРОК І ВИДАЧА ІСУСА ПИЛАТОВІ
Як же почало світати, усі первосвященики і старші народу ухвалили рішення проти Ісуса, щоб Його умертвити. І, зв’язавши Ісуса, повели тоді Його від Каяфи у Преторію й видали правителеві Пилату.
І почали Його обвинувачувати, кажучи: Ми знайшли, що цей підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він месія, цар. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернились і щоб могли їсти пейсах.
ІСУС ПЕРЕД ПИЛАТОМ
Вийшов тоді до них Пилат і промовив: Яку вину принесли ви на цього чоловіка? Ті йому у відповідь закричали: Якби він не був злочинець, ми б його тобі не видали! Пилат їм каже: Візьміть його й судіть за вашим законом. Іудеї йому кажуть: Нам не дозволено нікого вбивати!
Ввійшов Пилат знов у Преторію, покликав Ісуса і каже до Нього: Ти цар іудейський? Ісус відповів: Кажеш те від себе чи інші так тобі про Мене оповіли? Озвався Пилат: Хіба я іудей? Первосвященики видали мені тебе. Що ти зробив?
Відповів Ісус: Царство моє не від цього світу. Якби моє царство було від цього світу, слуги мої воювали б, щоб Я не був виданий Іудеям. Та моє царство не таке.
Мовив до Нього Пилат: То ти — цар? Відповів Ісус: Ти кажеш, що Я — цар. Я на те родився і прийшов у світ, щоб засвідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає мій голос.
Озвався Пилат до Нього: Що таке істина?
І знову первосвященики і старші обвинувачували Його багато, та Він не відповідав нічого. І знову спитав Його Пилат, кажучи: Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки тебе обвинувачують. Хіба не чуєш, скільки свідчать проти тебе? Та Ісус не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
ГЕРОД АНТИПА ТАКОЖ ВИЗНАЄ НЕВИННІСТЬ ІСУСА І МИРИТЬСЯ З ПИЛАТОМ
Тоді Пилат вийшов знову до іудеїв і промовив до первосвя¬щеників та юрби: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Вони ж наполягали і кричали: Він народ бунтує, навчаючи по всій Іудеї, почавши з Галілеї аж сюди.
Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік галілеянин; і, довідавшись, що він з-під влади Герода, відіслав Його до Герода, який тими днями був також у Єрусалимі.
Герод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити Його, оскільки чув про Нього і сподівавсь побачити від Нього якесь чудо. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та старші стояли там і сильно Його обвинувачували.
Тоді Герод надів на Нього ясно-світлу одіж (символ невинності) і відіслав Його назад до Пилата. І того ж самого дня Герод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували (арійська солідарність).
ПИЛАТ ЗНОВУ НАМАГАЄТЬСЯ ВРЯТУВАТИ ІСУСА
Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, Пилат до них промовив: «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Герод не найшов, бо ж відіслав його до нас.
На свято Пейсаху правитель звик був відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва, — розбійник, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І от коли вони зібрались, Пилат каже до них: Кого бажаєте, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса — царя іудейського, називаного месією? Знав бо він добре, що первосвященики видали Його із заздрощів.
І коли він сидів на судилищі, дружина Пилата прислала йому сказати: Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради Нього. Та первосвященики і старші намовили народ просити, щоб пустив Варавву, а Ісуса видав на смерть. Тож вони всі разом закричали: Геть із цим, відпусти нам Варавву!
Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову: Що мені робити з тим, якого ви звете царем іудейським? Ті знову закричали: Розіпни його! Пилат спитав: Що поганого він зробив?
Тоді промовив до них утретє: Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерті. Покараю його й відпущу. Та вони ще гірше наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб Його розіп’яти.
БИЧУВАННЯ ІСУСА, ЩОБ РОЗЖАЛОБИТИ ІУДЕЇВ
Взяв тоді Пилат Ісуса й велів Його бичувати. Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали Йому на голову і одягли Його у багряницю.
Знову вийшов Пилат надвір і промовив до них: Ось я виводжу вам його, щоб ви знали, що я ніякої вини не находжу в ньому. І вийшов Ісус у терновім вінку та в багряниці. Пилат сказав їм: Ось чоловік!
ОСТАННЯ СПРОБА ПИЛАТА ВІДПУСТИТИ ІСУСА
Як тільки побачили Його первосвященики та слуги, закричали: Розіпни! Розіпни його!
Каже їм Пилат: Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому. Іудеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові: Звідкіля ти? Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат: Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розіп’яти тебе? Відповів Ісус: Ти не мав би проти Мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через це той, хто Мене тобі видав, має більший гріх. З тієї хвилини Пилат шукав, як би Його відпустити (щоб не брати на себе гріх).
Та іудеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві! Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи — Гаввата. А був то день, коли приготовляли Пейсах, близько шостої години.
І каже до Іудеїв: Ось цар ваш. Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розіпни його! Пилат каже їм: Царя вашого розіп’яти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря! І крик їхній переміг.
«КРОВ ЙОГО НА НАС І НА ДІТЕЙ НАШИХ!»
Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!
Тоді він присудив, щоб сталось, як вони просили: відпустив їм Варавву, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав у їхню волю — на розп’яття.
РОЗП’ЯТТЯ НА ГОЛГОТІ
Опісля ж взяли вони Ісуса і повели Його на розп’яття, і Він ішов, несучи свій тавр. Виходячи ж, вони зустріли одного перехожого — Симона Киринеянина, батька Александра та Руфа, що вертався з поля, і примусили його нести тавр Його, тож поклали тавр на нього, щоб ніс за Ісусом.
Ішов за Ним великий натовп людей і жінки, що плакали за Ним та голосили. Із Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть.
І привели Його на місце, зване Череп, по-арамейськи Голгота, і дали Йому пити вина, змішаного зі смирною, але Він не прийняв. Там Його розп’яли і з Ним двох інших — одного праворуч, другого ліворуч Нього, Ісуса ж посередині.
Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Була ж шоста година, коли розп’яли Його (шоста година від світанку, тобто приблизно 12-та година дня).
НАПИС НА ТАВРІ
Пилат велів зробити напис і прибити на таврі. Написано було: «Ісус Назарянин, цар іудейський». Багато з іудеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько від міста. Написано було по-арамейськи, по-гелленськи і по-римськи. Тоді первосвященики іудейські мовили до Пилата: Не пиши: цар іудейський; але що він сказав: я — цар іудейський! Пилат відповів: Що написав я, те написав.
Тоді вояки, розп’явши Ісуса, взяли його одіж і розділили на чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Хітон же не був зшитий, але весь згори додолу тканий. Тому сказали один до одного: Не дерімо його, киньмо на нього жереб, на кого впаде. Так і зробили вояки, а потім сіли, щоб Його стерегти там.
ЗНУЩАЮТЬСЯ НАД РОЗІП’ЯТИМ ІСУСОМ
Люди стояли й дивились. Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його і, киваючи головами, промовляли: Агов! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси себе, зійди з тавра! Так само й первосвященики разом зі старшими, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, хай спасе себе самого, коли він месія, Божий обраний! Месія, цар Ізраїлю, хай зійде тепер із тавра, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, хай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий. Так теж і розбійники, що були з Ним розп’яті, ображали Його.
«ОТЧЕ, У ТВОЇ РУКИ ВІДДАЮ ДУХ МІЙ!»
При таврі Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня (Івана), якого Він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини учень узяв її під свою опіку.
А як настала шоста година, темрява наступила по всім краю аж до дев’ятої години (приблизно від 12-ї до 15-ї години). О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Лельо, лельо, лем в мя ся остані! — тобто Отче, у Твої руки віддаю дух Мій! Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Він Іліяху кличе!
СМЕРТЬ ІСУСА
По тому Ісус мовив: Маю спрагу. Стояла там посудина, повна води з оцтом. І негайно побіг один і, намочивши губку в напої та настромивши на тростину, дав до уст Йому пити. Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Іліяху його рятувати. Скуштувавши напою, Ісус скрикнув сильним голосом: «Звершилося!» і, схиливши голову, віддав духа.
Усі Його знайомі стояли оподалік, було ж там також багато жінок, які дивилися здалека, що слідом за Ним ходили і Йому услуговували, як був Він у Галілеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим. При таврі ж Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері Саломія — мати синів Заведея, Марія Клеопова – мати Якова Молодшого та Йосипа, та Марія Магдалина.
КОНТРОЛЬНИЙ УДАР СПИСОМ І ПОХОРОН ІСУСА У СПЕЦІАЛЬНІЙ ГРОБНИЦІ
Як же настав вечір, прийшов Йосип — заможний чоловік з Ариматеї, поважний радник, людина добра і праведна, що й сам прагнув Царства Божого і був таємно навчений Ісусом. Сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер.
Оскільки то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на таврі, бо був великий день тієї суботи, іудеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з Ним розп’яті. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що Він уже помер, голінок Йому не ламали, але один з вояків проколов Йому списом бік.
Довідавшись від сотника, що Ісус вже мертвий, Пилат дозволив видати Йосипові тіло. Прийшов він, отже, зняв тіло Ісуса з тавра.
Прийшов також Никодим і приніс смирни, змішаної з алое, фунтів зо сто. Марія Магдалина й Марія, мати Йосипа, йшли слідом. На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду — нова гробниця Йосипа, яку він висік у скелі і в яку нікого ще не клали.
Жінки, які були прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гробницю, потім сиділи проти гробниці і дивились, як клали тіло Ісуса. Чоловіки взяли тіло Ісуса й обгорнули його чистим полотном з пахощами. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшли.
Всі описані вище події відбулися за наперед розробленим планом. Про основні події Ісус повідомив учням заздалегідь і неодноразово. Вони були готові до такого розгортання, тому діяли спокійно і холоднокровно, ніхто не плакав і не лякався.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Хроніка п’ятниці 23 березня 31 року
Світ:
12032303e.jpg
ІСУС ВІДПУСКАЄ УЧНІВ І ВІДДАЄ СЕБЕ В РУКИ ІУДЕЇВ
Іуда, один з дванадцяти, узявши велику юрбу слуг первосвящеників, фарисеїв та старших народу, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами, мечами та кілками. Зрадник дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіть під доброю сторожею».
Та Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, сам вийшов і мовив до юрби: Кого шукаєте? Ті відповіли: Ісуса Назарянина. Каже їм Ісус: Це Я. Стояв же з ними Іуда, що Його зрадив.
Коли Він їм сказав: «Це Я», вони подалися назад і впали на землю. Тоді Він спитав їх удруге: Кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назарянина. Озвався Ісус: Я вам сказав, що це Я. Коли, отже, шукаєте Мене, пустіть цих, хай ідуть.
Іуда ж відразу підійшов до Ісуса, щоб Його поцілувати, й каже: Радій, учителю! І поцілував Його. Ісус його питає: Чого прийшов єси, друже? Іудо, поцілунком видаєш Сина людського? І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і вхопили Його.
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: Господи, чи не вдарити нам мечем? Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв у нього праве вухо. Слуга той звався Малхом. Ісус озвався: Лишіть! І мовив до Петра: Сховай твій меч у піхви! І, доторкнувшись до вуха, зцілив його.
Тоді Ісус промовив до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти Нього: Наче на розбійника ви вийшли з мечами та киями! Коли Я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на Мене; та це ваша година і влада темряви. Тоді всі учні лишили Його й розбіглися, і іудейські слуги схопили Ісуса.
ВЕДУТЬ ІСУСА ДО АННИ
Зв’язавши Його, повели спершу до Анни, який доводився тестем Каяфі, що був первосвящеником того року. То був Каяфа, що був порадив Іудеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік».
ДОПИТ ПЕРЕД ПЕРВОСВЯЩЕНИКОМ АННОЮ
Спитав, отже, первосвященик Ісуса про його учнів і про його науку. Ісус відповів йому: Я говорив світові одверто. Я завжди навчав на зібранні та в храмі, куди сходяться всі Іудеї, і нічого не говорив Я потайки. Чому мене питаєш? Спитай тих, які чули, що Я до них промовляв. Вони знають, що Я говорив.
На ті слова один зі сторожі, який стояв там, ударив Ісуса в лице, кажучи: Так відповідаєш первосвященикові? Озвався Ісус до нього: Як Я зле сказав, доведи, що воно зле; а як добре, за що б’єш Мене?
І відіслав Його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. Ті, що схопили Ісуса, повели Його на суд до первосвященика Каяфи, де зібралися усі первосвященики та старші.
ПЕТРО З ІВАНОМ ПРОНИКАЮТЬ ДО ДВОРУ КАЯФИ
Слідом за Ісусом ішов здалека Симон Петро з іншим учнем (Іваном) — аж до палати первосвященика. Учень той увійшов у двір перво¬свя-щеника з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра всередину.
ПЕТРО ВІДРІКАЄТЬСЯ І ПЛАЧЕ ВІД БЕЗСИЛЛЯ
Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: Чи й ти не з учнів Ісуса Галілея? Але той перед усіма відмовився і заявив: Не знаю і не розумію, що ти кажеш. І він вийшов на переддвер’я.
Слуги й сторожа, розклавши вогонь посеред двору, посідали вкупі і грілися, бо було холодно. Сів і Петро між ними внизу на подвір’ї і грівся біля багаття, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Тут уздріла його інша слугиня і, приглянувшись до нього пильно, каже до тих, що там були: Цей був з Ісусом з Назарета. Мовили до нього: Чи й ти не з його учнів? Він знову заперечив і, клянучись, відмовився: Не знаю я цього чоловіка.
Каже тоді один із слуг первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив у саду з ним? Ти таки справді один з них, бо ти галілеянин, адже твоя вимова тебе виявляє. Тоді Петро почав клястися та божитися: Я не знаю цього чоловіка. І враз заспівав півень (о четвертій чи п’ятій годині ранку). І Петро згадав слово, що Ісус казав був: «Раніше ніж півень заспіває, ти тричі відмовишся від Мене». І, вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
СУДОВИЙ ФАРС
Первосвященики ж та весь Синедріон шукали ложного свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, і не знайшли, дарма що було з’явилось багато ложних свідків, та свідчення їхні не були згідні.
Нарешті прийшло двоє і кажуть: Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але й ці свідчення не були між собою згідні.
Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса: Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе? Та Він мовчав і нічого не відповідав.
Первосвященик каже до Нього: Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти хрестос — син Божий. Ісус відповів: Ви кажете, що це Я.
Тоді первосвященик роздер свою одежу, кажучи: Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається? Ті відповіли: Він винен смерті.
ПОБИТТЯ ІСУСА ЧЛЕНАМИ СИНЕДРІОНА ТА ЇХНІМИ СЛУГАМИ
Тоді деякі з них почали плювати Йому в лице та бити кулаками; інші ж закривали Йому лице й били Його по щоках та казали Йому: Проречи нам, месіє, хто тебе вдарив? І багато іншого, глузуючи, говорили на Нього. Слуги, що тримали Його, також знущалися над Ним і били Його по щоках.
СМЕРТНИЙ ВИРОК І ВИДАЧА ІСУСА ПИЛАТОВІ
Як же почало світати, усі первосвященики і старші народу ухвалили рішення проти Ісуса, щоб Його умертвити. І, зв’язавши Ісуса, повели тоді Його від Каяфи у Преторію й видали правителеві Пилату.
І почали Його обвинувачувати, кажучи: Ми знайшли, що цей підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він месія, цар. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернились і щоб могли їсти пейсах.
ІСУС ПЕРЕД ПИЛАТОМ
Вийшов тоді до них Пилат і промовив: Яку вину принесли ви на цього чоловіка? Ті йому у відповідь закричали: Якби він не був злочинець, ми б його тобі не видали! Пилат їм каже: Візьміть його й судіть за вашим законом. Іудеї йому кажуть: Нам не дозволено нікого вбивати!
Ввійшов Пилат знов у Преторію, покликав Ісуса і каже до Нього: Ти цар іудейський? Ісус відповів: Кажеш те від себе чи інші так тобі про Мене оповіли? Озвався Пилат: Хіба я іудей? Первосвященики видали мені тебе. Що ти зробив?
Відповів Ісус: Царство моє не від цього світу. Якби моє царство було від цього світу, слуги мої воювали б, щоб Я не був виданий Іудеям. Та моє царство не таке.
Мовив до Нього Пилат: То ти — цар? Відповів Ісус: Ти кажеш, що Я — цар. Я на те родився і прийшов у світ, щоб засвідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає мій голос.
Озвався Пилат до Нього: Що таке істина?
І знову первосвященики і старші обвинувачували Його багато, та Він не відповідав нічого. І знову спитав Його Пилат, кажучи: Не відповідаєш нічого? Дивись, скільки тебе обвинувачують. Хіба не чуєш, скільки свідчать проти тебе? Та Ісус не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
ГЕРОД АНТИПА ТАКОЖ ВИЗНАЄ НЕВИННІСТЬ ІСУСА І МИРИТЬСЯ З ПИЛАТОМ
Тоді Пилат вийшов знову до іудеїв і промовив до первосвя¬щеників та юрби: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Вони ж наполягали і кричали: Він народ бунтує, навчаючи по всій Іудеї, почавши з Галілеї аж сюди.
Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік галілеянин; і, довідавшись, що він з-під влади Герода, відіслав Його до Герода, який тими днями був також у Єрусалимі.
Герод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити Його, оскільки чув про Нього і сподівавсь побачити від Нього якесь чудо. Силу питань він Йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та старші стояли там і сильно Його обвинувачували.
Тоді Герод надів на Нього ясно-світлу одіж (символ невинності) і відіслав Його назад до Пилата. І того ж самого дня Герод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували (арійська солідарність).
ПИЛАТ ЗНОВУ НАМАГАЄТЬСЯ ВРЯТУВАТИ ІСУСА
Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, Пилат до них промовив: «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Герод не найшов, бо ж відіслав його до нас.
На свято Пейсаху правитель звик був відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва, — розбійник, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. І от коли вони зібрались, Пилат каже до них: Кого бажаєте, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса — царя іудейського, називаного месією? Знав бо він добре, що первосвященики видали Його із заздрощів.
І коли він сидів на судилищі, дружина Пилата прислала йому сказати: Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради Нього. Та первосвященики і старші намовили народ просити, щоб пустив Варавву, а Ісуса видав на смерть. Тож вони всі разом закричали: Геть із цим, відпусти нам Варавву!
Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову: Що мені робити з тим, якого ви звете царем іудейським? Ті знову закричали: Розіпни його! Пилат спитав: Що поганого він зробив?
Тоді промовив до них утретє: Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерті. Покараю його й відпущу. Та вони ще гірше наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб Його розіп’яти.
БИЧУВАННЯ ІСУСА, ЩОБ РОЗЖАЛОБИТИ ІУДЕЇВ
Взяв тоді Пилат Ісуса й велів Його бичувати. Вояки, сплівши вінок із тернини, поклали Йому на голову і одягли Його у багряницю.
Знову вийшов Пилат надвір і промовив до них: Ось я виводжу вам його, щоб ви знали, що я ніякої вини не находжу в ньому. І вийшов Ісус у терновім вінку та в багряниці. Пилат сказав їм: Ось чоловік!
ОСТАННЯ СПРОБА ПИЛАТА ВІДПУСТИТИ ІСУСА
Як тільки побачили Його первосвященики та слуги, закричали: Розіпни! Розіпни його!
Каже їм Пилат: Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому. Іудеї йому відповіли: У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.
Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові: Звідкіля ти? Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат: Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розіп’яти тебе? Відповів Ісус: Ти не мав би проти Мене ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через це той, хто Мене тобі видав, має більший гріх. З тієї хвилини Пилат шукав, як би Його відпустити (щоб не брати на себе гріх).
Та іудеї кричали: Як відпустиш його, не будеш другом кесаря! Усяк, хто з себе робить царя, противиться кесареві! Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-арамейськи — Гаввата. А був то день, коли приготовляли Пейсах, близько шостої години.
І каже до Іудеїв: Ось цар ваш. Ті закричали: Геть! Геть із ним! Розіпни його! Пилат каже їм: Царя вашого розіп’яти? Первосвященики відповіли: Нема у нас царя, крім кесаря! І крик їхній переміг.
«КРОВ ЙОГО НА НАС І НА ДІТЕЙ НАШИХ!»
Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!
Тоді він присудив, щоб сталось, як вони просили: відпустив їм Варавву, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав у їхню волю — на розп’яття.
РОЗП’ЯТТЯ НА ГОЛГОТІ
Опісля ж взяли вони Ісуса і повели Його на розп’яття, і Він ішов, несучи свій тавр. Виходячи ж, вони зустріли одного перехожого — Симона Киринеянина, батька Александра та Руфа, що вертався з поля, і примусили його нести тавр Його, тож поклали тавр на нього, щоб ніс за Ісусом.
Ішов за Ним великий натовп людей і жінки, що плакали за Ним та голосили. Із Ним вели також двох інших злочинців, щоб їх скарати на смерть.
І привели Його на місце, зване Череп, по-арамейськи Голгота, і дали Йому пити вина, змішаного зі смирною, але Він не прийняв. Там Його розп’яли і з Ним двох інших — одного праворуч, другого ліворуч Нього, Ісуса ж посередині.
Ісус сказав: Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять. Була ж шоста година, коли розп’яли Його (шоста година від світанку, тобто приблизно 12-та година дня).
НАПИС НА ТАВРІ
Пилат велів зробити напис і прибити на таврі. Написано було: «Ісус Назарянин, цар іудейський». Багато з іудеїв читали той напис, бо місце, де був розп’ятий Ісус, було близько від міста. Написано було по-арамейськи, по-гелленськи і по-римськи. Тоді первосвященики іудейські мовили до Пилата: Не пиши: цар іудейський; але що він сказав: я — цар іудейський! Пилат відповів: Що написав я, те написав.
Тоді вояки, розп’явши Ісуса, взяли його одіж і розділили на чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Хітон же не був зшитий, але весь згори додолу тканий. Тому сказали один до одного: Не дерімо його, киньмо на нього жереб, на кого впаде. Так і зробили вояки, а потім сіли, щоб Його стерегти там.
ЗНУЩАЮТЬСЯ НАД РОЗІП’ЯТИМ ІСУСОМ
Люди стояли й дивились. Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його і, киваючи головами, промовляли: Агов! Ти, що руйнуєш храм і в три дні знов його будуєш, спаси себе, зійди з тавра! Так само й первосвященики разом зі старшими, глузуючи, говорили між собою: Інших спасав, хай спасе себе самого, коли він месія, Божий обраний! Месія, цар Ізраїлю, хай зійде тепер із тавра, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, хай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий. Так теж і розбійники, що були з Ним розп’яті, ображали Його.
«ОТЧЕ, У ТВОЇ РУКИ ВІДДАЮ ДУХ МІЙ!»
При таврі Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Коли Ісус побачив матір і учня (Івана), якого Він любив, що стояв біля неї, сказав до матері: Жінко, ось син твій. Потім каже до учня: Ось мати твоя. І від тієї хвилини учень узяв її під свою опіку.
А як настала шоста година, темрява наступила по всім краю аж до дев’ятої години (приблизно від 12-ї до 15-ї години). О дев’ятій же годині Ісус скрикнув сильним голосом: Лельо, лельо, лем в мя ся остані! — тобто Отче, у Твої руки віддаю дух Мій! Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Він Іліяху кличе!
СМЕРТЬ ІСУСА
По тому Ісус мовив: Маю спрагу. Стояла там посудина, повна води з оцтом. І негайно побіг один і, намочивши губку в напої та настромивши на тростину, дав до уст Йому пити. Інші ж казали: Лиши, побачимо, чи прийде Іліяху його рятувати. Скуштувавши напою, Ісус скрикнув сильним голосом: «Звершилося!» і, схиливши голову, віддав духа.
Усі Його знайомі стояли оподалік, було ж там також багато жінок, які дивилися здалека, що слідом за Ним ходили і Йому услуговували, як був Він у Галілеї, та й багато інших, що з Ним були прийшли в Єрусалим. При таврі ж Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері Саломія — мати синів Заведея, Марія Клеопова – мати Якова Молодшого та Йосипа, та Марія Магдалина.
КОНТРОЛЬНИЙ УДАР СПИСОМ І ПОХОРОН ІСУСА У СПЕЦІАЛЬНІЙ ГРОБНИЦІ
Як же настав вечір, прийшов Йосип — заможний чоловік з Ариматеї, поважний радник, людина добра і праведна, що й сам прагнув Царства Божого і був таємно навчений Ісусом. Сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер.
Оскільки то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на таврі, бо був великий день тієї суботи, іудеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з Ним розп’яті. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що Він уже помер, голінок Йому не ламали, але один з вояків проколов Йому списом бік.
Довідавшись від сотника, що Ісус вже мертвий, Пилат дозволив видати Йосипові тіло. Прийшов він, отже, зняв тіло Ісуса з тавра.
Прийшов також Никодим і приніс смирни, змішаної з алое, фунтів зо сто. Марія Магдалина й Марія, мати Йосипа, йшли слідом. На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду — нова гробниця Йосипа, яку він висік у скелі і в яку нікого ще не клали.
Жінки, які були прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гробницю, потім сиділи проти гробниці і дивились, як клали тіло Ісуса. Чоловіки взяли тіло Ісуса й обгорнули його чистим полотном з пахощами. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшли.
Джерело: Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого
Всі описані вище події відбулися за наперед розробленим планом. Про основні події Ісус повідомив учням заздалегідь і неодноразово. Вони були готові до такого розгортання, тому діяли спокійно і холоднокровно, ніхто не плакав і не лякався.
В тему:
Модель «Галілея»: програма-інсталятор Золотої доби
Святий Йосип і Діва Марія були друїдами
Ісус молився українською
Дружина Понтія Пилата заступилася за Ісуса
Чому Іуда зрадив Ісуса?
День святого Понтія Пилата
Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
Послання кризовому людству
Не бійтеся п’ятниці 13-го
П’ятий елемент, або чому Ісуса загорнули в плащаницю
ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта