Стосунки між москалями та русскіми багато в чому визначаються фактом паразитування москалів на русскості. З одного боку воно, паразитування, не дозволяє москалям так відкрито кидатись на русскій націоналізм, як на інші націоналізми. Але, з іншого боку, це паразитування дозволяє москалям ізсередини руйнувати підвалини російської нації.
«Ми, псковскіє, москалєй тоже нє любім» (з побутового діалогу)
Виношу на суд читаючої спільноти деякі, може, небеззастережні, термінологічні міркування навколо русскіх і москалів (Очевидно, що масквічі є підмножиною щодо москалів, оскільки перші проживають виключно в місті Масква, а другі розкидані по всьому світі, хоча найбільше сконцентровані в тій же самій Масквє). Через використання москалями русского язика і надзвичайно активне пропихання його ними всюди та базування їх (москалів) на російській території частенько виникає несправедливе ототожнювання русскіх із москалями. Це слугує постійною потужною підпорою москалям в їхній злочинній діяльності та джерелом свого поповнення новим кадровим потенціалом і свіжим гарматним м’ясом. Не намагаючись детально відстежувати історичні джерела виникнення русского народу та злочинної зграї москалів різнонаціонального походження, спробуємо дещо прояснити змістове наповнення цих термінів на теперішній момент.
Русскіє є нацією, аналогічно як і інші нації. Русскій усвідомлює свою належність до нації русскіх, і йому небайдужий даний факт. Москаль не належить до жодної з націй, якою б з них не був породжений. Усе національне йому ненависне. Кожен свідомий своєї національної належності — для нього націк.
Виникає запитання, невже й русскій, свідомий своєї національної належності, також є націком для москаля? Звичайно, що також. Оскільки москалі не є нацією, то кожен націоналізм, зокрема й російський, є очевидною загрозою для москалізму. Фактично нормальний націоналізм — це перш за все любов і повага. Любов до своєї нації і повага до аналогічного почуття представників інших націй. Москалізм же — це перш за все ненависть і зневага. Ненависть до всього національного взагалі і зневага до нації, яка даного москаля породила й вигодувала, зокрема.
За цією ознакою легко відрізнити русского від москаля. Наприклад, нормальному русскому незрівняно більш приємно мати справу із свідомим своєї гідності українцем, ніж з обрусілим «ніким», чия гідність розтоптана москалями. Деколи доводилось бачити, як розчавлена гідність українця разить русскому, свідомому своєї національної гідності, в той час як самому українцеві, «закальонному» тривалими намаганнями не помічати свого багняного статусу, хоч би тобі що. А те, що русскому разить, москалеві — бальзам на душу. Затоптана гідність українця — жива вода для зловтіхи москаля.
У чому ж полягає головна причина постійної озлобленості москалів проти усього нормального людського? Вона стає зрозумілою, коли проглядаєш інтернетівські групи новин, де москаль не намагається приховати свої почуття. Про неї так колись висловився мудрий Григорій Сковорода: «Найголовніша з усіх — заздрість, мати інших пристрастей та беззаконь. Вона є головним центром тієї прірви, де душа мучиться. Ніщо її не прикрашає і не робить корисною. Не милий їй світ, не люба доброчинність, а шкода така солодка, що сама себе десятком з’їдає» («Вступ до християнської добронравності»).
На що ж заздрить москаль нормальній людині? Та на все. А перш за все на нормальність її. Москалізм — це свого роду розрив природного зв’язку понять, необхідних для нормального функціонування людської психіки, зв’язку Людина — Родина — Нація — Людство.
Охоплюючи всю злочинну зграю, поняття «москалі» не приплутує сюди нікого стороннього і вже самою своєю назвою вказує на центр їхнього, москалів, гніздування, — город Маскву. Це не означає, звісно, що в Масквє живуть самі лише москалі. Скоріше всього, їх там навіть меншість, якщо не значна меншість. Але то їхній центр. Належить їм, москалям.
Стосунки між москалями та русскіми багато в чому визначаються фактом паразитування москалів на русскості. З одного боку воно, паразитування, не дозволяє москалям так відкрито кидатись на русскій націоналізм, як на інші націоналізми. Але, з іншого боку, це паразитування дозволяє москалям ізсередини руйнувати підвалини російської нації. Коли ж хтось думає, що москалі люблять русскій народ, то нехай зайде при нагоді в будь-яке російське село. Таку руїну можна зробити хіба тільки від вікової надмірної ненависті.
Це руйнування, як і завжди в злочинній діяльності, здійснюється двома головними знаряддями. Перше з них — це, звичайно, брехня. Наприклад, твердження про прітєснєнія русского язика в Україні є абсолютно очевидною підлою брехнею. Друге знаряддя, на випадок як не подіяло перше, — це насильство.
А дискредитування москалями росіян в очах інших народів? Усяке нацьковування різних націй поміж собою — це хліб номер один москалів. І перш за все сіяння ворожнечі між русскіми та їхніми сусідами, а також поміж усіх мислимих груп усередині інших націй за будь-якою можливою ознакою.
Це може спершу видатись парадоксальним, але якщо відділити зерно від лузги, а росіян від москалів, то виявиться, що для цивілізованих взаємин між двома великими сусідніми народами — українським та російським (як і інших сусідніх народів з росіянами) — гостро бракує нормального російського націоналізму «з людським обличчям». Націоналізму, в якому любов до своєї нації складає одне нероздільне ціле з повагою до аналогічного почуття представників інших націй.
Щодо обрусєвшіх інородцев (широко вживаного терміну за часів Россійской імпєрії, в тому числі офіційно), то зараз дане слово більше пасує непевним москалям у першому поколінні, а також, хоч і меншою мірою, численним (прикра реалія) фактично насильно утримуваним в русскоязичному статусі (під загрозою бути як мінімум привселюдно приниженим) українцям, — як в Україні, так і поза її межами.
Є ще слово “кацапи”. Воно годиться для позначення підмножини москалів на теренах України. Говорити ж, що в Україні не може бути русскіх, тільки кацапи, а русскіє можуть бути тільки в Росії, — така ж помилка, як і говорити, що українцем не може бути ніхто поза межами України.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Русскiє i москалi
Світ:
Стосунки між москалями та русскіми багато в чому визначаються фактом паразитування москалів на русскості. З одного боку воно, паразитування, не дозволяє москалям так відкрито кидатись на русскій націоналізм, як на інші націоналізми. Але, з іншого боку, це паразитування дозволяє москалям ізсередини руйнувати підвалини російської нації.
03012705e.JPG
«Ми, псковскіє, москалєй тоже нє любім» (з побутового діалогу)
Виношу на суд читаючої спільноти деякі, може, небеззастережні, термінологічні міркування навколо русскіх і москалів (Очевидно, що масквічі є підмножиною щодо москалів, оскільки перші проживають виключно в місті Масква, а другі розкидані по всьому світі, хоча найбільше сконцентровані в тій же самій Масквє). Через використання москалями русского язика і надзвичайно активне пропихання його ними всюди та базування їх (москалів) на російській території частенько виникає несправедливе ототожнювання русскіх із москалями. Це слугує постійною потужною підпорою москалям в їхній злочинній діяльності та джерелом свого поповнення новим кадровим потенціалом і свіжим гарматним м’ясом. Не намагаючись детально відстежувати історичні джерела виникнення русского народу та злочинної зграї москалів різнонаціонального походження, спробуємо дещо прояснити змістове наповнення цих термінів на теперішній момент.
Русскіє є нацією, аналогічно як і інші нації. Русскій усвідомлює свою належність до нації русскіх, і йому небайдужий даний факт. Москаль не належить до жодної з націй, якою б з них не був породжений. Усе національне йому ненависне. Кожен свідомий своєї національної належності — для нього націк.
Виникає запитання, невже й русскій, свідомий своєї національної належності, також є націком для москаля? Звичайно, що також. Оскільки москалі не є нацією, то кожен націоналізм, зокрема й російський, є очевидною загрозою для москалізму. Фактично нормальний націоналізм — це перш за все любов і повага. Любов до своєї нації і повага до аналогічного почуття представників інших націй. Москалізм же — це перш за все ненависть і зневага. Ненависть до всього національного взагалі і зневага до нації, яка даного москаля породила й вигодувала, зокрема.
За цією ознакою легко відрізнити русского від москаля. Наприклад, нормальному русскому незрівняно більш приємно мати справу із свідомим своєї гідності українцем, ніж з обрусілим «ніким», чия гідність розтоптана москалями. Деколи доводилось бачити, як розчавлена гідність українця разить русскому, свідомому своєї національної гідності, в той час як самому українцеві, «закальонному» тривалими намаганнями не помічати свого багняного статусу, хоч би тобі що. А те, що русскому разить, москалеві — бальзам на душу. Затоптана гідність українця — жива вода для зловтіхи москаля.
У чому ж полягає головна причина постійної озлобленості москалів проти усього нормального людського? Вона стає зрозумілою, коли проглядаєш інтернетівські групи новин, де москаль не намагається приховати свої почуття. Про неї так колись висловився мудрий Григорій Сковорода: «Найголовніша з усіх — заздрість, мати інших пристрастей та беззаконь. Вона є головним центром тієї прірви, де душа мучиться. Ніщо її не прикрашає і не робить корисною. Не милий їй світ, не люба доброчинність, а шкода така солодка, що сама себе десятком з’їдає» («Вступ до християнської добронравності»).
На що ж заздрить москаль нормальній людині? Та на все. А перш за все на нормальність її. Москалізм — це свого роду розрив природного зв’язку понять, необхідних для нормального функціонування людської психіки, зв’язку Людина — Родина — Нація — Людство.
Охоплюючи всю злочинну зграю, поняття «москалі» не приплутує сюди нікого стороннього і вже самою своєю назвою вказує на центр їхнього, москалів, гніздування, — город Маскву. Це не означає, звісно, що в Масквє живуть самі лише москалі. Скоріше всього, їх там навіть меншість, якщо не значна меншість. Але то їхній центр. Належить їм, москалям.
Стосунки між москалями та русскіми багато в чому визначаються фактом паразитування москалів на русскості. З одного боку воно, паразитування, не дозволяє москалям так відкрито кидатись на русскій націоналізм, як на інші націоналізми. Але, з іншого боку, це паразитування дозволяє москалям ізсередини руйнувати підвалини російської нації. Коли ж хтось думає, що москалі люблять русскій народ, то нехай зайде при нагоді в будь-яке російське село. Таку руїну можна зробити хіба тільки від вікової надмірної ненависті.
Це руйнування, як і завжди в злочинній діяльності, здійснюється двома головними знаряддями. Перше з них — це, звичайно, брехня. Наприклад, твердження про прітєснєнія русского язика в Україні є абсолютно очевидною підлою брехнею. Друге знаряддя, на випадок як не подіяло перше, — це насильство.
А дискредитування москалями росіян в очах інших народів? Усяке нацьковування різних націй поміж собою — це хліб номер один москалів. І перш за все сіяння ворожнечі між русскіми та їхніми сусідами, а також поміж усіх мислимих груп усередині інших націй за будь-якою можливою ознакою.
Це може спершу видатись парадоксальним, але якщо відділити зерно від лузги, а росіян від москалів, то виявиться, що для цивілізованих взаємин між двома великими сусідніми народами — українським та російським (як і інших сусідніх народів з росіянами) — гостро бракує нормального російського націоналізму «з людським обличчям». Націоналізму, в якому любов до своєї нації складає одне нероздільне ціле з повагою до аналогічного почуття представників інших націй.
Щодо обрусєвшіх інородцев (широко вживаного терміну за часів Россійской імпєрії, в тому числі офіційно), то зараз дане слово більше пасує непевним москалям у першому поколінні, а також, хоч і меншою мірою, численним (прикра реалія) фактично насильно утримуваним в русскоязичному статусі (під загрозою бути як мінімум привселюдно приниженим) українцям, — як в Україні, так і поза її межами.
Є ще слово “кацапи”. Воно годиться для позначення підмножини москалів на теренах України. Говорити ж, що в Україні не може бути русскіх, тільки кацапи, а русскіє можуть бути тільки в Росії, — така ж помилка, як і говорити, що українцем не може бути ніхто поза межами України.
-------------------------
В тему
Росіяни про Москву: «Найкращий вид на це місто – якщо сісти в бомбардувальник»
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта