Зараз СБУ дуже тісно співпрацює зі своїми колегами з Федеральної служби безпеки Росії і системно робить реверанси в бік ФСБ чи виконує прямі прохання з боку російських колег. Росія дуже серйозно ставиться до ревізії радянської версії історії. А СБУ обслуговує інтереси ФСБ.
Нещодавно Служба безпеки України знову відзначилася. Ні, не викриттям супернебезпечних злочинців, не порятунком країни від якогось зовнішнього ворога.
СБУ затримала й порушила кримінальну справу проти науковця, директора Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого. Начебто цей громадянин «здійснював підготовку до розсекречення державної таємниці», яка стосується діяльності ОУН-УПА. Крім того, СБУ провела обшук у самому музеї і вилучила відеосвідчення дисидентів, які там зберігалися.
Дивно якось виходить… Команда, що прийшла до влади, як може, старається охаяти діяльність УПА, але розсекретити архіви, щоб підкріпити свої звинувачення фактами й документами, не хоче.
А може, серед тих документів є щось таке, що зовсім не свідчить про міфічні злодіяння УПА?
Ми запитали експертів, чому Служба безпеки України не зацікавлена в знятті грифу «Секретно» з архівів про діяльність ОУН-УПА та НКВД-КГБ?
Дмитро Корчинський, публіцист: ЗНАЮ НИЗКУ ЖИВИХ КАГЕБІСТІВ, ЯКІ ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ «ПОДВИГАМИ» І КІЛЬКІСТЮ РОЗСТРІЛЯНИХ
Зараз СБУ дуже тісно співпрацює зі своїми колегами з Федеральної служби безпеки Росії і системно робить реверанси в бік ФСБ чи виконує прямі прохання з боку російських колег. Росія дуже серйозно ставиться до ревізії радянської версії історії. А СБУ обслуговує інтереси ФСБ.
Загалом це небезпечна тенденція. Справа в тім, що знищення архівних матеріалів – явище традиційне в Україні. Ми пам’ятаємо пожежі 60-их років, коли згорів Київський архів… Це була централізована кампанія.
Знищення й вивезення документів почалося у XVIII столітті й не припинялася досі. Цілком можливо, що велика кількість українських архівів, особливо центрального апарату та місцевих управлінь КГБ опинилися в Москві. І ми не знаємо, які там відбуваються з ними маніпуляції. Гадаю, низка документів і нині передається в Москву.
Кагебісти дуже живучі. Я знаю цілий ряд людей, дуже бадьорих старичків – по 80-90 років – які й не збираються помирати. Вони досі пишаються своїми «подвигами» й кількістю розстріляних.
Також рештки корпоративної етики в спецслужбах примушують саме до такої поведінки. Тобто вважається недопустимим розкриття секретних співробітників: стукачів, агентури та офіцерів, які були задіяні в різних спецопераціях, репресіях.
Український філіал КГБ не був розігнаний, не було сформовано нову спецслужбу. Працівники сиділи в тих самих кабінетах... А потрібно було створити нову спецслужбу, з нуля. Цього зроблено не було, і сьогодні ми маємо Службу безпеки, яка, крім як знищувати документи, підслуховувати й підглядати за істориками, ні нащо не здатна.
Для суспільства вкрай важливо знати, хто розстрілював, хто репресував. Бо всі наші твердження, грунтовані на спогадах наших батьків і дідів щодо масових репресій, часто не мають належного документального підтвердження. А тепер уже й не можуть мати, бо багато всього було знищено.
Часто ми навіть не уявляємо масштаби того, що відбувалося. Вважається, що тільки в Биківнянському лісі закопано 120 тисяч людей, розстріляних у Жовтневому палаці в 30-і роки. Їх туди трамваєм вивозили.
Таких місць поховання у Києві ще кілька: у районі ВДНХ, у Бабиному Яру, який був наповнений трупами ще задовго до німців. Уся Україна вкрита масовими похованнями вбитих людей у 20-і, 30-і, 40-і й на початку 50-их років.
Звісно, що робити ексгумацію цих мільйонів убитих не варто, проте знати, скільки їх було – треба. Також важко визначити ким вони були вбиті.
Наприклад, у Биківні – більш-менш ясно, бо в більшості черепів є невеличкі овори від куль, випущених з пістолета ТК – маленької генеральської зброї, щоб мізки не забризкували приміщення…
Історія – зброя в політичній полеміці. Без документів наші супротивники можуть стверджувати, що взагалі жодних репресій не було. І ми й надалі програватимемо в ідеологічній війні, яка ведеться за участю Росії.
Леонід Кравчук, перший президент України: З ЯНУКОВИЧЕМ МОЖЕ ТРАПИТИСЯ ТЕ САМЕ, ЩО Й З КУЧМОЮ
Головне турбота СБУ в тому, щоб не розсекретили дуже багато прізвищ. Бо, можливо, ці прізвища знаходяться в активному політичному житті: є родичами, батьками сучасних політиків, бізнесменів, публічних людей.
Усі документи мають бути розсекречені, бо якщо ми країна цивілізована, то не можемо не розсекречувати історичних фактів. А якщо лише порціями видаватимемо історичні факти, які вигідні СБУ чи тим господарям, котрі стоять за СБУ, то матимемо однобоку історію.
Як це якась партія може визначати, що з історичних фактів подавати людям, а що приховувати?! Це непристойно, недемократично і нецивілізовано.
Якщо нинішні комуністи кажуть, що були злочини ОУН-УПА, то і я хочу про це дізнатися. Тоді для чого ці злочини УПА приховувати?!
Тримаючи архіви в секреті, СБУ виконує політичну волю своїх вождів. А документи треба розсекретити без будь-яких купюр і обмежень. Тоді суспільство зрозуміє сучасну картину, побачивши її в минулому. Тут не можна бути наполовину демократом, наполовину сучасною людиною, а наполовину – керуватися позицією партії. Не можна перебувати фізично в Україні, а в голові мати сталінські ідеї.
Сьогодні вже не повинно бути таємницею, хто кого й за що розстрілював.
Мені поки що важко казати, у що перетворилася СБУ, але в країні має місце тенденція до запровадження недемократичних форм управління, коли СБУ переслідує людину (директора історичного музею «Тюрма на Лоцького»), бере його під варту чи дозволяє собі якісь натяки, комусь телефонує, когось попереджає, погрожує, натякає. Це означає, що спецслужбам дозволено те, що не повинно бути дозволено.
Я був у багатьох країнах світу. Там здійснюється дуже сильний контроль за службами безпеки. Не тому що вони такі погані, а тому, що в них така робота. Їм може бути цікаво стежити за людьми. І якщо їм це дозволити, то вони робитимуть це навіть щодо тих осіб, хто їх це дозволив.
Наведу приклад. Коли мене обрали президентом, мені визначили робоче місце в приміщенні колишнього ЦК Компартії України в кабінеті Щербицького (нині там адміністрація президента). Коли ми відкрили дерев’яні панелі, то за тими панелями знайшли стільки проводів, підслуховуючих інструментів!.. Я жахнувся! Тобто члена політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України, одну з найвищих посадових осіб у Радянському Союзі слухали в Москві.
Хочу сказати, що з Януковичем може трапитися те саме, що й з Кучмою (ідеться про записи майора Мельничекна. - Авт.).
Тут не має бути якихось слизьких доручень. СБУ, як будь-який правоохоронний орган, не може отримувати недемократичних доручень від влади. Бо одне незаконне доручення дає їй право робити десять незаконних.
Я мав бесіду з Леонідом Кучмою, та й з іншими високо посадовцями, – усі в один голос сказали, що найбільше, кого вони всі остерігаються, – це наша Служба безпеки.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
Чому Хорошковський оберігає від народу архіви НКВС?
Світ:
СБУ затримала й порушила кримінальну справу проти науковця, директора Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого. Начебто цей громадянин «здійснював підготовку до розсекречення державної таємниці», яка стосується діяльності ОУН-УПА. Крім того, СБУ провела обшук у самому музеї і вилучила відеосвідчення дисидентів, які там зберігалися.
Дивно якось виходить… Команда, що прийшла до влади, як може, старається охаяти діяльність УПА, але розсекретити архіви, щоб підкріпити свої звинувачення фактами й документами, не хоче.
А може, серед тих документів є щось таке, що зовсім не свідчить про міфічні злодіяння УПА?
Ми запитали експертів, чому Служба безпеки України не зацікавлена в знятті грифу «Секретно» з архівів про діяльність ОУН-УПА та НКВД-КГБ?
Дмитро Корчинський, публіцист:
ЗНАЮ НИЗКУ ЖИВИХ КАГЕБІСТІВ, ЯКІ ПИШАЮТЬСЯ СВОЇМИ «ПОДВИГАМИ» І КІЛЬКІСТЮ РОЗСТРІЛЯНИХ
Зараз СБУ дуже тісно співпрацює зі своїми колегами з Федеральної служби безпеки Росії і системно робить реверанси в бік ФСБ чи виконує прямі прохання з боку російських колег. Росія дуже серйозно ставиться до ревізії радянської версії історії. А СБУ обслуговує інтереси ФСБ.
Загалом це небезпечна тенденція. Справа в тім, що знищення архівних матеріалів – явище традиційне в Україні. Ми пам’ятаємо пожежі 60-их років, коли згорів Київський архів… Це була централізована кампанія.
Знищення й вивезення документів почалося у XVIII столітті й не припинялася досі. Цілком можливо, що велика кількість українських архівів, особливо центрального апарату та місцевих управлінь КГБ опинилися в Москві. І ми не знаємо, які там відбуваються з ними маніпуляції. Гадаю, низка документів і нині передається в Москву.
Кагебісти дуже живучі. Я знаю цілий ряд людей, дуже бадьорих старичків – по 80-90 років – які й не збираються помирати. Вони досі пишаються своїми «подвигами» й кількістю розстріляних.
Також рештки корпоративної етики в спецслужбах примушують саме до такої поведінки. Тобто вважається недопустимим розкриття секретних співробітників: стукачів, агентури та офіцерів, які були задіяні в різних спецопераціях, репресіях.
Український філіал КГБ не був розігнаний, не було сформовано нову спецслужбу. Працівники сиділи в тих самих кабінетах... А потрібно було створити нову спецслужбу, з нуля. Цього зроблено не було, і сьогодні ми маємо Службу безпеки, яка, крім як знищувати документи, підслуховувати й підглядати за істориками, ні нащо не здатна.
Для суспільства вкрай важливо знати, хто розстрілював, хто репресував. Бо всі наші твердження, грунтовані на спогадах наших батьків і дідів щодо масових репресій, часто не мають належного документального підтвердження. А тепер уже й не можуть мати, бо багато всього було знищено.
Часто ми навіть не уявляємо масштаби того, що відбувалося. Вважається, що тільки в Биківнянському лісі закопано 120 тисяч людей, розстріляних у Жовтневому палаці в 30-і роки. Їх туди трамваєм вивозили.
Таких місць поховання у Києві ще кілька: у районі ВДНХ, у Бабиному Яру, який був наповнений трупами ще задовго до німців. Уся Україна вкрита масовими похованнями вбитих людей у 20-і, 30-і, 40-і й на початку 50-их років.
Звісно, що робити ексгумацію цих мільйонів убитих не варто, проте знати, скільки їх було – треба. Також важко визначити ким вони були вбиті.
Наприклад, у Биківні – більш-менш ясно, бо в більшості черепів є невеличкі овори від куль, випущених з пістолета ТК – маленької генеральської зброї, щоб мізки не забризкували приміщення…
Історія – зброя в політичній полеміці. Без документів наші супротивники можуть стверджувати, що взагалі жодних репресій не було. І ми й надалі програватимемо в ідеологічній війні, яка ведеться за участю Росії.
Леонід Кравчук, перший президент України:
З ЯНУКОВИЧЕМ МОЖЕ ТРАПИТИСЯ ТЕ САМЕ, ЩО Й З КУЧМОЮ
Головне турбота СБУ в тому, щоб не розсекретили дуже багато прізвищ. Бо, можливо, ці прізвища знаходяться в активному політичному житті: є родичами, батьками сучасних політиків, бізнесменів, публічних людей.
Усі документи мають бути розсекречені, бо якщо ми країна цивілізована, то не можемо не розсекречувати історичних фактів. А якщо лише порціями видаватимемо історичні факти, які вигідні СБУ чи тим господарям, котрі стоять за СБУ, то матимемо однобоку історію.
Як це якась партія може визначати, що з історичних фактів подавати людям, а що приховувати?! Це непристойно, недемократично і нецивілізовано.
Якщо нинішні комуністи кажуть, що були злочини ОУН-УПА, то і я хочу про це дізнатися. Тоді для чого ці злочини УПА приховувати?!
Тримаючи архіви в секреті, СБУ виконує політичну волю своїх вождів. А документи треба розсекретити без будь-яких купюр і обмежень. Тоді суспільство зрозуміє сучасну картину, побачивши її в минулому. Тут не можна бути наполовину демократом, наполовину сучасною людиною, а наполовину – керуватися позицією партії. Не можна перебувати фізично в Україні, а в голові мати сталінські ідеї.
Сьогодні вже не повинно бути таємницею, хто кого й за що розстрілював.
Мені поки що важко казати, у що перетворилася СБУ, але в країні має місце тенденція до запровадження недемократичних форм управління, коли СБУ переслідує людину (директора історичного музею «Тюрма на Лоцького»), бере його під варту чи дозволяє собі якісь натяки, комусь телефонує, когось попереджає, погрожує, натякає. Це означає, що спецслужбам дозволено те, що не повинно бути дозволено.
Я був у багатьох країнах світу. Там здійснюється дуже сильний контроль за службами безпеки. Не тому що вони такі погані, а тому, що в них така робота. Їм може бути цікаво стежити за людьми. І якщо їм це дозволити, то вони робитимуть це навіть щодо тих осіб, хто їх це дозволив.
Наведу приклад. Коли мене обрали президентом, мені визначили робоче місце в приміщенні колишнього ЦК Компартії України в кабінеті Щербицького (нині там адміністрація президента). Коли ми відкрили дерев’яні панелі, то за тими панелями знайшли стільки проводів, підслуховуючих інструментів!.. Я жахнувся! Тобто члена політбюро ЦК КПРС, першого секретаря ЦК Компартії України, одну з найвищих посадових осіб у Радянському Союзі слухали в Москві.
Хочу сказати, що з Януковичем може трапитися те саме, що й з Кучмою (ідеться про записи майора Мельничекна. - Авт.).
Тут не має бути якихось слизьких доручень. СБУ, як будь-який правоохоронний орган, не може отримувати недемократичних доручень від влади. Бо одне незаконне доручення дає їй право робити десять незаконних.
Я мав бесіду з Леонідом Кучмою, та й з іншими високо посадовцями, – усі в один голос сказали, що найбільше, кого вони всі остерігаються, – це наша Служба безпеки.
В тему:
Паралельне суспільство: Косівський урок для України
Паралельне суспільство як цивілізаційна надбудова (настанови для снайперів)
Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи