Повітряна тривога – інструмент залякування, а не порятунку – Сергій Рачинський

Сьогодні війна виглядає не так, як це було раніше. Повітряні атаки виглядають як атаки терористичні. Ми не знаємо, куди влучить ракета, влучить вона взагалі, навіть не знаємо, чи буде запуск. Але тривога лунає постійно.

Чому люди ігнорують сирени? Тому що вони не можуть зупинити життя. Багатьом людям доводиться припиняти роботу, тому що може бути адміністративне покарання. Але постійна зупинка роботи призводить до економічних втрат, які часто можуть перевищувати шкоду від самої ракетної атаки.

Чому державне керівництво так ставиться до економічних втрат? Тому що воно не знає, що таке економічні втрати й не зазнає збитків. Тому що держава не веде економічної діяльності. Держава покриває свої витрати з податків.

Коли людина чує сирену, вона хвилюється. Це додається до того стресу, який під час війни є нашим постійним станом. А сирена ще більше погіршує психологічний стан людини. Це – залякування.

Сирени гудуть незалежно від того, де ви знаходитеся. Якщо ви живете поблизу лінії фронту, ви поводитеся відповідно.

Але така практика залякування не є новою. Це вже було під час так званої пандемії ковіду. З усіх усюд нам нав'язували інформацію про кількість хворих. ЗМІ підвищували у людей рівень стресу. Попри шалену цензуру науковці доносили нам, що стрес, стан тривоги негативно впливає на нашу імунну систему. Але державна влада тільки те й робила, що залякувала нас.