"Голосуй серцем!" - заклинали сяючі віртуальні аватари лідерів. А як же ж! Такої визначальної для долі керівної верстви пори, в жодному разі не можна дозволити народу обирати розумом! Кольорова димова завіса ефективно маскувала відсутність ідеологій, програм та політиків, здатних ці програми виконувати. Тріумф політичного ілюзіону.
В дитинстві капосники часто розважалися невинними жартами. Жертвами тих жартів, зазвичай, ставали найнаївніші діти. Наприклад, фокус з фантиком. Показує такий капосник із чесним піонерським поглядом велику цукерку у кольоровій обгортці, голосно плямкає (ням-ням-ням, смакота!), на відкритій долоні простягає солодкого гостинця... Наївна дитина, купившись на фантик, пищить від щастя, хапає цюцьку... Але що це?! Блискуча обгортка лише шурхотнула і зм'якла в долонці. Цукерки нема. Вона якраз тане у брехливому роті капосника.
Вираз телячої радості ще на деякий час зависає на личку жорстоко обдуреного маляти. Дитячий мозок відмовляється повірити, що фантик може бути порожнім і що його лише скрутили у формі цукерки. Довкола всі регочуть. Окрім сліз розчарування - жодних тяжких наслідків. Є навіть певна користь: дитина вже знає, що не все те цукерка, що в блискучому фантику.
Фокуси дорослих політичних шулерів не такі безневинні. Техніка маніпулювання масовою свідомістю - все та ж. Але масштаби та кошториси в мільйони разів більші. Наслідки теж. Торішні вибори - яскрава ілюстрація. Пригадуєте усі ці відеоролики, бігборди, шалики, целофанові пакети і гірлянди стрічечок на деревах? Мерехтіли в очах барвисті фантики виборчих брендів: біло-голубі, червоно-білі, помаранчеві... Стукали у вуха переконливі мантри слоганів: "Покращимо життя вже сьогодні!", "Справедливість є!", "Не зрадь Майдан!"... І люди брали у руки бюлетені з святим переконанням, що це їхній свідомий вибір. На жаль, тотальна більшість не заглиблювалась у такі деталі, як ідеології, програми, виборчі списки і "трудові" біографії нових-старих кандидатів. Спрацювали три чинники. По-перше, ефект новизни (перший досвід цілком пропорційних виборів все таки). По-друге, мільярди доларів вкладені у рекламу (олігархи потрясли гаманцями за прохідні місця в списках). По-третє, прищеплена Майданом віра у торжество демократії.
"Голосуй серцем!" - заклинали сяючі віртуальні аватари лідерів. А як же ж! Такої визначальної для долі керівної верстви пори, в жодному разі не можна дозволити народу обирати розумом! Кольорова димова завіса ефективно маскувала відсутність ідеологій, програм та політиків, здатних ці програми виконувати. Тріумф політичного ілюзіону.
Після виборів, до кого швидше, до кого пізніше, приходить прозріння. Виявляється, що політичні фантики... ні, не те щоб порожні. Всередині знаходиться речовина схожа на шоколад кольором, але аж ніяк не запахом.
З біло-синьої обгортки "Покращимо життя вже сьогодні!" вискочили,... суттєво "покращені" ціни на газ та новий "соціальний" бюджет. Пригадуєте один з передвиборчих міфів "Про дружбу і газ"? Він гласив: "Тільки енергію палкої любові до "старшого брата" можна обміняти на тепло в ваших трубах! Тільки той, кого двічі вітав Путін, домовиться про кращу ціну на газ!". Реальність така: "вже сьогодні" ми платимо "стратегічному партнеру" на $35 більше за кожну тисячу кубометрів.
А пригадуєте цілий серіал телереклами, де у перших серіях добірні персонажі на всі лади скиглять про "зниження рівня якості життя", а потім, у блакитній аурі, з'являється сам "покращувач", щоб рятувати знедолених? Ви, мабуть, звернули увагу, що віртуальні знедолені, усі без винятку, жалілися на долю на "вєлікам і магучєм"? Таким чином свідомо створювалась ілюзія, наче б то усі соціально-економічні негаразди впали на плечі "рускаязичних" нацменшин та русифікованої частини українців. На порятунок їм, звісно, спішить... Ні! Не Чіп і Дейл! А сам билинний православний богатир Віктор Фйодоровіч!
Іронія долі така, що москвофільський електорат теж "вже сьогодні" відчує "покращені" тарифи на тепло та світло. Тою самою мірою, що і ненависні йому "свідомі" українці.
Для кого життя швидко і суттєво покращилось, то це для самих "антикризових спасителів" - "біло-синіх" донів. Щасливо уникнувши кримінальної відповідальності за фальсифікації-2004, вони тріумфально повернули свого фронтмена у крісло прем'єр-міністра. Тепер з посилиними повноваженнями. Перечекавши бойові кличі "Бандитам - тюрми!", вони не тільки зберегли "чесно натруджені" мільярди, але й знову посіли місця біля державної годівниці. Звалений яйцем у 2004-му став "політиком року" вже у 2006-му.
Під білим фантиком з червоним сердечком "Справедливість є! За неї варто боротися!" крилися у засідці цілі легіони "борців за справедливість". Тепер в "народній опозиції" партизанять боївки фельдманів, бродських, губських тощо з полум'яними серцями наперевіс (Данко нервово покурює збоку). Що? Ви не пригадуєте цих колоритних персонажів з рекламних щитів, календарів і телероликів? Ото ж бо.
Увесь віртуальний простір БЮТу заповнив милий кожному українцю образ "жінки-берегині". Коса а-ля Марко Вовчок; сліпучо-білі ангельські одежі; у трепетних руках то ніжний паросток в землиці рідній, то серденько палке... Вона закликає весну. І сердешний українець, обирає цю красу неземну як до Верховної, так і до районної рад. Під дією такого гіпнозу, до виборчих списків, звісно, ніхто не заглядає. Наче б то сонцесяйна Юлія, як справжня Богиня Справедливості, здатна заповнити всі списки лише еманаціями самої себе. Насправді реальність інша - батальйони кучмістів, демобілізованих з СДПУ(о) та ЗаЄдУ... Вгадайте, чиї це фракції "народних месників" у місцевих радах? У певному сенсі "справедлива принцеса" дійсно незримо присутня в усіх списках БЮТ. Хоча б тим, що власноруч їх затверджувала.
З-під помаранчевого "Не зрадь Майдан!" якраз і виповзла зрада. Зраду, щоб не дуже смерділа, тимчасово загорнули у ще один фантик - т.зв. "Універсал національної єдності". Політичне реаліті-шоу з претензійною назвою "Підписання Універсалу" насправді мало одну мету - оправдати безпринципність колаборантів. Адже, "лицарі Перевернутої Підкови" вже встигли до пів-смерті нажахати вірнопідданих виборців страшним пророцтвом: "Бандити рвуться до влади!". Як же тепер пояснити їм закулісні торги з тими ж "бандитами"? Як оправдати спроби напроситись до "широкої коаліції"? Щоб втримати полохливий електорат у покорі, терміново довелося придумати новий сценарій Армагедону. На цей раз пророковано неминучий розвал країни, війна і мор, якщо Верховний Помаранчевий Магістр не інавгурує на прем'єр-міністра Біло-Синього Дона.
Тепер пропоную провести невеличкий слідчий експеримент. Опитайте кількох перших-ліпших знайомих (бажано не членів партій). Виясніть, які політичні сили вони підтримали на виборах до Верховної та місцевих рад. Потім попросіть їх перерахувати хоча б першу п'ятірку обраної ними партії чи блоку до Верховної Ради і до обласної, міської та районної рад. Хай вони пригадають хоча б 2-3 конкретних пункта, характерних для виборчих програм цих політичних сил і назвуть їхню ідеологію.
Біда не лише в тому, що майже всі опитані, навіть після важких розумових потуг, виявляться цілковитими політичними невігласами. Страшніше те, що партії-лідери і не збиралися пролити світло на ці ключові питання. Навіть більше, вони свідомо приховували важливі дані від виборців! Лідери перегонів цілеспрямовано глушили здоровий глузд тотальним інформаційним шумом. Уся виборча реклама трьох вищезгаданих політичних сил впливала винятково на емоції з явною метою відволікти увагу від суті. Жодна "бігморда", рекламний ролик чи буклет не презентував бодай першої п'ятірки виборчого списку. Жодної спроби популяризації конкретних пунктів програм. Жоден слоган не відображав ні стратегічних цілей, ні ідеологічних засад.
Показово, що як "бандити, які рвуться до влади", так і т.зв. "демократичні сили" у рівній мірі зневажливо поставились до свідомості своїх виборців. Чому так? Чуттєве сприйняття ближче до зовнішнього світу, ніж мислення, і реагує швидше, безпосередніше. Тому його легше експлуатувати. Крім того, легше спровокувати "ланцюгову реакцію", епідемію почуттів, масовий психоз. Так звана імаджативна реклама, з усіх сил тиснучи на емоції, впливає передусім на підсвідомість і фактично виключає свідомість з процесу прийняття рішення.
Виключити свідомість надто політизованого електорату - це і було головним завданням політтехнологів. Адже ріст національної та політичної свідомості почав загрожувати не лише якомусь окремому клану, а керівній квазі-еліті взагалі. Чого доброго, українці ще почали б ретельно вивчати списки. За кого б вони голосували, коли б виявили, що їхніх братів по крові там непристойно мало? Або, не приведи Господи, проштудіювали б набухлі від "водички", уніфіковані Мін'юстом програми. Як би повівся електорат, коли б запідозрив, що все це не так конкретні концепції розвитку країни, як "бізнесплани" для різних закордонних "грантодавців"? Яким би був результат виборів, коли б виявилося, що і списки, і програмні документи, скажімо, таких "непримиренних" опонентів, як НСНУ та ПР принципово мало чим відрізняються? Куди б українці послали весь цей барвистий кагал, коли б нарешті збагнули, що його єдиною ідеологією є безсоромне визискування нації, яка пережила голодомор?
За деякими даними, у свіжообораному парламенті - лише 37% українців (на цих словах з під кольорових фантиків залунали обурені вигуки: "...разжиганіє!...ксенофобія!!...фашизм!!!). Зате 94% нардепів - колишні або теперішні комуністи (під фантиками ніякова мовчанка, а потім: "...люстрацію робити пізно! ...полювання на відьом!! ...а де ви інших таких незамінних візьмете?). І водночас понад 350 мільйонерів (фантики скромно зеленіють: ..."хрустить свіжоскошена капуста" ...точаться дебати про можливі збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних на 26 (двадцять шість) грн., 60 (шістдесят) коп.). Цікаво б ще, за прикладом найближчих євроінтегрованих сусідів, довідатись, скільки колишніх агентів КГБ нишпорить владними коридорами... Адже народ має конституційне право на інформацію? Стара номенклатура, по суті, знову підсунула українцям вибір без вибору. Під кольоровими масками нових виборчих блоків крилися все ті ж самі сірі обличчя.
Країна починає усвідомлювати всю підлість обману. Сльози розчарування виливаються в рейтинги. Вже 70% громадян негативно оцінюють роботу Верховної Ради. А не минуло і року від дня "найдемократичніших виборів". Криза політичної системи очевидна. Кому потрібна така "демократія"?
P.S.
За різними оцінками, за допомогою впливу на підсвідомість виборців можна навернути від 2 до 15% голосів від числа тих, хто проголосував. Ще до 10% можна відносно непомітно повідщипувати у менш впливових партій, шляхом підкупу членів виборчих комісій, або застосуванням грубого адміністративного тиску.
P.P.S.
За східним календарем минулий рік пройшов під знаком собаки. Не знаю, якими рисами наділяють собаку на сході. Але в нас, у рік виборів, цей собака так брехав, що декому довелося в Сірка очі позичати... А що підкладатимуть українцям у рік свині?
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Рік виборів минув. Собаки забрехались
Світ:
07022602r.jpg
Вираз телячої радості ще на деякий час зависає на личку жорстоко обдуреного маляти. Дитячий мозок відмовляється повірити, що фантик може бути порожнім і що його лише скрутили у формі цукерки. Довкола всі регочуть. Окрім сліз розчарування - жодних тяжких наслідків. Є навіть певна користь: дитина вже знає, що не все те цукерка, що в блискучому фантику.
Фокуси дорослих політичних шулерів не такі безневинні. Техніка маніпулювання масовою свідомістю - все та ж. Але масштаби та кошториси в мільйони разів більші. Наслідки теж. Торішні вибори - яскрава ілюстрація. Пригадуєте усі ці відеоролики, бігборди, шалики, целофанові пакети і гірлянди стрічечок на деревах? Мерехтіли в очах барвисті фантики виборчих брендів: біло-голубі, червоно-білі, помаранчеві... Стукали у вуха переконливі мантри слоганів: "Покращимо життя вже сьогодні!", "Справедливість є!", "Не зрадь Майдан!"... І люди брали у руки бюлетені з святим переконанням, що це їхній свідомий вибір. На жаль, тотальна більшість не заглиблювалась у такі деталі, як ідеології, програми, виборчі списки і "трудові" біографії нових-старих кандидатів. Спрацювали три чинники. По-перше, ефект новизни (перший досвід цілком пропорційних виборів все таки). По-друге, мільярди доларів вкладені у рекламу (олігархи потрясли гаманцями за прохідні місця в списках). По-третє, прищеплена Майданом віра у торжество демократії.
"Голосуй серцем!" - заклинали сяючі віртуальні аватари лідерів. А як же ж! Такої визначальної для долі керівної верстви пори, в жодному разі не можна дозволити народу обирати розумом! Кольорова димова завіса ефективно маскувала відсутність ідеологій, програм та політиків, здатних ці програми виконувати. Тріумф політичного ілюзіону.
Після виборів, до кого швидше, до кого пізніше, приходить прозріння. Виявляється, що політичні фантики... ні, не те щоб порожні. Всередині знаходиться речовина схожа на шоколад кольором, але аж ніяк не запахом.
З біло-синьої обгортки "Покращимо життя вже сьогодні!" вискочили,... суттєво "покращені" ціни на газ та новий "соціальний" бюджет. Пригадуєте один з передвиборчих міфів "Про дружбу і газ"? Він гласив: "Тільки енергію палкої любові до "старшого брата" можна обміняти на тепло в ваших трубах! Тільки той, кого двічі вітав Путін, домовиться про кращу ціну на газ!". Реальність така: "вже сьогодні" ми платимо "стратегічному партнеру" на $35 більше за кожну тисячу кубометрів.
А пригадуєте цілий серіал телереклами, де у перших серіях добірні персонажі на всі лади скиглять про "зниження рівня якості життя", а потім, у блакитній аурі, з'являється сам "покращувач", щоб рятувати знедолених? Ви, мабуть, звернули увагу, що віртуальні знедолені, усі без винятку, жалілися на долю на "вєлікам і магучєм"? Таким чином свідомо створювалась ілюзія, наче б то усі соціально-економічні негаразди впали на плечі "рускаязичних" нацменшин та русифікованої частини українців. На порятунок їм, звісно, спішить... Ні! Не Чіп і Дейл! А сам билинний православний богатир Віктор Фйодоровіч!
Іронія долі така, що москвофільський електорат теж "вже сьогодні" відчує "покращені" тарифи на тепло та світло. Тою самою мірою, що і ненависні йому "свідомі" українці.
Для кого життя швидко і суттєво покращилось, то це для самих "антикризових спасителів" - "біло-синіх" донів. Щасливо уникнувши кримінальної відповідальності за фальсифікації-2004, вони тріумфально повернули свого фронтмена у крісло прем'єр-міністра. Тепер з посилиними повноваженнями. Перечекавши бойові кличі "Бандитам - тюрми!", вони не тільки зберегли "чесно натруджені" мільярди, але й знову посіли місця біля державної годівниці. Звалений яйцем у 2004-му став "політиком року" вже у 2006-му.
Під білим фантиком з червоним сердечком "Справедливість є! За неї варто боротися!" крилися у засідці цілі легіони "борців за справедливість". Тепер в "народній опозиції" партизанять боївки фельдманів, бродських, губських тощо з полум'яними серцями наперевіс (Данко нервово покурює збоку). Що? Ви не пригадуєте цих колоритних персонажів з рекламних щитів, календарів і телероликів? Ото ж бо.
Увесь віртуальний простір БЮТу заповнив милий кожному українцю образ "жінки-берегині". Коса а-ля Марко Вовчок; сліпучо-білі ангельські одежі; у трепетних руках то ніжний паросток в землиці рідній, то серденько палке... Вона закликає весну. І сердешний українець, обирає цю красу неземну як до Верховної, так і до районної рад. Під дією такого гіпнозу, до виборчих списків, звісно, ніхто не заглядає. Наче б то сонцесяйна Юлія, як справжня Богиня Справедливості, здатна заповнити всі списки лише еманаціями самої себе. Насправді реальність інша - батальйони кучмістів, демобілізованих з СДПУ(о) та ЗаЄдУ... Вгадайте, чиї це фракції "народних месників" у місцевих радах? У певному сенсі "справедлива принцеса" дійсно незримо присутня в усіх списках БЮТ. Хоча б тим, що власноруч їх затверджувала.
З-під помаранчевого "Не зрадь Майдан!" якраз і виповзла зрада. Зраду, щоб не дуже смерділа, тимчасово загорнули у ще один фантик - т.зв. "Універсал національної єдності". Політичне реаліті-шоу з претензійною назвою "Підписання Універсалу" насправді мало одну мету - оправдати безпринципність колаборантів. Адже, "лицарі Перевернутої Підкови" вже встигли до пів-смерті нажахати вірнопідданих виборців страшним пророцтвом: "Бандити рвуться до влади!". Як же тепер пояснити їм закулісні торги з тими ж "бандитами"? Як оправдати спроби напроситись до "широкої коаліції"? Щоб втримати полохливий електорат у покорі, терміново довелося придумати новий сценарій Армагедону. На цей раз пророковано неминучий розвал країни, війна і мор, якщо Верховний Помаранчевий Магістр не інавгурує на прем'єр-міністра Біло-Синього Дона.
Тепер пропоную провести невеличкий слідчий експеримент. Опитайте кількох перших-ліпших знайомих (бажано не членів партій). Виясніть, які політичні сили вони підтримали на виборах до Верховної та місцевих рад. Потім попросіть їх перерахувати хоча б першу п'ятірку обраної ними партії чи блоку до Верховної Ради і до обласної, міської та районної рад. Хай вони пригадають хоча б 2-3 конкретних пункта, характерних для виборчих програм цих політичних сил і назвуть їхню ідеологію.
Біда не лише в тому, що майже всі опитані, навіть після важких розумових потуг, виявляться цілковитими політичними невігласами. Страшніше те, що партії-лідери і не збиралися пролити світло на ці ключові питання. Навіть більше, вони свідомо приховували важливі дані від виборців! Лідери перегонів цілеспрямовано глушили здоровий глузд тотальним інформаційним шумом. Уся виборча реклама трьох вищезгаданих політичних сил впливала винятково на емоції з явною метою відволікти увагу від суті. Жодна "бігморда", рекламний ролик чи буклет не презентував бодай першої п'ятірки виборчого списку. Жодної спроби популяризації конкретних пунктів програм. Жоден слоган не відображав ні стратегічних цілей, ні ідеологічних засад.
Показово, що як "бандити, які рвуться до влади", так і т.зв. "демократичні сили" у рівній мірі зневажливо поставились до свідомості своїх виборців. Чому так? Чуттєве сприйняття ближче до зовнішнього світу, ніж мислення, і реагує швидше, безпосередніше. Тому його легше експлуатувати. Крім того, легше спровокувати "ланцюгову реакцію", епідемію почуттів, масовий психоз. Так звана імаджативна реклама, з усіх сил тиснучи на емоції, впливає передусім на підсвідомість і фактично виключає свідомість з процесу прийняття рішення.
Виключити свідомість надто політизованого електорату - це і було головним завданням політтехнологів. Адже ріст національної та політичної свідомості почав загрожувати не лише якомусь окремому клану, а керівній квазі-еліті взагалі. Чого доброго, українці ще почали б ретельно вивчати списки. За кого б вони голосували, коли б виявили, що їхніх братів по крові там непристойно мало? Або, не приведи Господи, проштудіювали б набухлі від "водички", уніфіковані Мін'юстом програми. Як би повівся електорат, коли б запідозрив, що все це не так конкретні концепції розвитку країни, як "бізнесплани" для різних закордонних "грантодавців"? Яким би був результат виборів, коли б виявилося, що і списки, і програмні документи, скажімо, таких "непримиренних" опонентів, як НСНУ та ПР принципово мало чим відрізняються? Куди б українці послали весь цей барвистий кагал, коли б нарешті збагнули, що його єдиною ідеологією є безсоромне визискування нації, яка пережила голодомор?
За деякими даними, у свіжообораному парламенті - лише 37% українців (на цих словах з під кольорових фантиків залунали обурені вигуки: "...разжиганіє!...ксенофобія!!...фашизм!!!). Зате 94% нардепів - колишні або теперішні комуністи (під фантиками ніякова мовчанка, а потім: "...люстрацію робити пізно! ...полювання на відьом!! ...а де ви інших таких незамінних візьмете?). І водночас понад 350 мільйонерів (фантики скромно зеленіють: ..."хрустить свіжоскошена капуста" ...точаться дебати про можливі збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних на 26 (двадцять шість) грн., 60 (шістдесят) коп.). Цікаво б ще, за прикладом найближчих євроінтегрованих сусідів, довідатись, скільки колишніх агентів КГБ нишпорить владними коридорами... Адже народ має конституційне право на інформацію? Стара номенклатура, по суті, знову підсунула українцям вибір без вибору. Під кольоровими масками нових виборчих блоків крилися все ті ж самі сірі обличчя.
Країна починає усвідомлювати всю підлість обману. Сльози розчарування виливаються в рейтинги. Вже 70% громадян негативно оцінюють роботу Верховної Ради. А не минуло і року від дня "найдемократичніших виборів". Криза політичної системи очевидна. Кому потрібна така "демократія"?
P.S.
За різними оцінками, за допомогою впливу на підсвідомість виборців можна навернути від 2 до 15% голосів від числа тих, хто проголосував. Ще до 10% можна відносно непомітно повідщипувати у менш впливових партій, шляхом підкупу членів виборчих комісій, або застосуванням грубого адміністративного тиску.
P.P.S.
За східним календарем минулий рік пройшов під знаком собаки. Не знаю, якими рисами наділяють собаку на сході. Але в нас, у рік виборів, цей собака так брехав, що декому довелося в Сірка очі позичати... А що підкладатимуть українцям у рік свині?
----------------------------------
В тему:
20 відсотків голосів виборців сфальсифіковано?
Політичний атракціон «чесна дурильня», або «знов депутати навколо…»
Олег Зарубінський: Для підкупу членів комісії разом зі спостерігачами виділялось по 10-15 тисяч доларів на дільницю
Целофанова республіка
Час змінювати Систему
Внутрішня окупація — війна на знищення
Раціоналізація держави
Продай одежу й купи меч!
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта