Труп інформаційної безпеки

В умовах окупації інформаційний простір є носієм та ретранслятором ідеологічного терору проти окупованої нації. Так воно і є – республіканські телеканали, преса, інтернет-ресурси, радіо щодня зомбують споживачів інформації толерантністю, пацифізмом, розгубленістю, м’якістю, комплексом провини, відвертим ідіотизмом тощо. Метою інформаційного простору республіки є утримання населення в тенетах безпорадності і покірності з метою збагачення еліти.

Відповідно всі дискусії на тему безпеки інформаційного простору не мають практичного сенсу. Еліта не зацікавлена в інформаційній безпеці, тому її і не має. Республіканська еліта плоть від плоті кремлівської еліти, яка у свою чергу отримала мандат контролю над СНГ від своїх американських хазяїв. Хто диригент Білого Дому, пояснювати не треба. Решта – наївне словоблуддя, як і розмови про «незалежну» Україну.

Абсурд, доведений до логічного кінця, стає точкою відліку. Встановлення пам’ятників героїні німецького порнокінематографу у Києві та Тернополі – справа часу. Еліта вже почала скидати вишиванки і одягати ярмулки. Чим скоріше сконає труп, тим раніше буде врожай. Чи потрібна українським трудящим ця убога окупаційна республіка?

Здоровий цинізм дозволяє розуміти сутність цієї республіки та її еліти. Все це шапіто потребує делегітимізації, з клоунів доцільно зривати різнокольорові маски. Коли клоуни розповідають нам про інформаційну безпеку – це шизофренія. Клоуни вважають, що шапіто триватиме вічно. Вони помиляються. Дезінфекція та евтаназія.