03 вересня 2010 р., п`ятниця, 00:48  

       НАУКА Й ОСВІТА

© «Народний Оглядач»

Що дає Африка світові? Здається, лише СНІД

16:37 13.12.2008

Зусилля даремні. Поки ми спостерігаємо, як африканські держави наполегливо відмовляються зробити хоч щось в ім’я відновлення бодай подібності цивілізації в Зімбабве, чаша для збору подаянь на користь Ефіопії знову мандрує з рук в руки. Пройшло майже 25 років з тих пір, як в Ефіопії стартувала прославлена добродійна кампанія «Нагодуйте світ!», очолена Бобом Гелдофом, ірландським рок-музикантом й актором, відомим нам за головною роллю у фільмі «Стіна». За цей час населення Ефіопії збільшилося з 34 до 78 мільйонів.

Голодні діти Африки

Скажіть мені, чому я повинен допомагати продовженню демографічного вибуху в цій країні? Де логіка? Логіки немає. Є дві причини відкинути всяку логіку.

Одна з них – моя совість. Друга – все той же кадр, що знову зображає дитя з широко розкритими очима, яке знову дивиться в камеру, котра знову відображає трагедію.

Пробачте мене. Моя совість побувала в цій країні разом з моїм тілом і моїми грішми. На відміну від більшості з вас, читаючих ці рядки, мені довелося побувати в Ефіопії, і подібно більшості з вас, я жертвував свої кровні добродійним фундаціям, щоб зупинити голод в цій країні. Та дитина, хлопчик з широко розплющеними очима, якого нам вдалося врятувати трохи більше, ніж двадцять років тому, виріс і перетворився на міцного хлопця. З членом, що постійно стирчить, і автоматом Калашникова за спиною, тепер він породжує нове потомство коли йому заманеться.

Безсумнівно, повинен знайтися аргумент для підтримки дієздатності цієї хижацької й безглуздої економічно-соціально-сексуальної системи – але мені такий аргумент невідомий. Є лише цілий ряд причин відмовитися від написання цих рядків.

Бо вони не принесуть мені нових друзів, а лише накличуть праведний гнів авторів «листів в редакцію», що сердито фарисействують, – неодмінних затичок в діжці будь-якої дискусії в житті Ірландії, що посміхаються з вершини своєї моральної переваги. Можливо, вони доведуть до сказу навіть кращих людей Ірландії, правозахисників, філантропів і гуманістів, якими я захоплююся. Хай буде так.

Тільки прошу вас, панове розгнівані фарисеї, будь ласка! Будь ласка, не опускайтеся до ледачих аналогій – не згадуйте Великий Голод, що увійшов до історії Ірландії як межа між «до і після», подібно другій світовій війні в Росії. Ці події незіставні. За 20 років Голоду Ірландія втратила 30 відсотків свого населення. За той же термін – завдяки західним продуктам харчування, важким грузовикам «Мерседес-Бенц» і транспортним літакам «Локхид» – населення Ефіопії збільшилося більше ніж удвічі.

На жаль, ця нещасна країна не самотня в своєму безумстві. Десь там, за горизонтом, лежить і Сомалі – ще один чарівний край традицій жіночого обрізання і запальних нероб з автоматом в руках, наркотичною жуйкою в роті та вічно твердим членом у штанях.

Насправді, перед нами майже цілий континент сексуально нестриманих жебраків – і десятки мільйонів людей, що виживають лише завдяки допомозі решти світу.

Ця залежність не збудила ні політичну розсудливість, ні здоровий глузд. Замість них процвітає лише ідіотизм у дусі вуду, коли грядущий президент Південної Африки твердо вірить в промивання геніталій після сексу водою з-під крана як в надійний засіб запобігання інфекції. Не доводиться і говорити про те, що бідність, голод і соціальна розруха – погані ліки від безглуздих воєн в Уганді, Конго, Судані, Сомалі, Еритреї та інших країнах.

Так, поза сумнівом, ця картина написана широкими мазками. Але саме такими мазками історія відображає свої найяскравіші та поворотні епізоди. Японія, Китай, Росія, Корея, Польща, Німеччина, В’єтнам, Лаос і Камбоджа зазнали в XX столітті куди жорстокіші удари історії, ніж майже будь-який куток Африки.

Нині майже всі ці країни так чи інакше надають допомогу або інвестують гроші до Африки. Що вкладає Африка, край обширних саван і пишних пасовищ, в решту світу? Мабуть, хіба що СНІД.

Тим часом населення Африки росте, обганяючи зростання її ресурсів, катастрофічно руйнуючи екологію. До 2050 року населення Ефіопії складе 177 мільйонів людей – еквівалент нинішніх Франції, Німеччини, Бельгії, Нідерландів і Люксембурга разом узятих, тільки розташованих на обпалених сонцем і вже майже позбавлених білкової їжі землях Східної Африки.

Отже, наскільки осмисленим є наше бажання активно допомагати збільшенню дорослого населення жорстоко перенаселеної, екологічно розореної й економічно залежної країни?

Наскільки етичний сьогоднішній порятунок з голоду ефіопських дітей, яким завтра світить обрізання тупим ножем, убогість, голод, насильство та сексуальна експлуатація, результатом якої стане ще півдюжини нових дітей, що дивляться широко розкритими очима в майбутнє, наповнене тією ж красою життя? Можливо, це принесе заспокоєння вам – що і є першопричиною такої щедрої добродійності. Але цього недостатньо.

Ця егоїстична щедрість – одне з проклять Африки. Вона утримує на плаву політичні системи, що загибли би без неї.

Вона продовжила війну Еритреї та Ефіопії майже на десятиріччя. Вона надихнула Біла Гейтса на програму позбавлення всього континенту від малярії – хвороби, яка за відсутності елементарної особистої самодисципліни залишається практично найефективнішим з нині існуючих засобів боротьби з перенаселенням.

За словами Гейтса, у разі успіху цієї програми десятки мільйонів дітей зможуть уникнути ранньої смерті і дожити до зрілого віку. Чудово. Що далі? Втім, я знаю. Хай приїжджають до нас. Саме так.

Кевін Майерс, газета «Independent» (Ірландія), 2008

Переклад: Ольга А.