Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Вітер весни

Коріння роду пророста в мені, у таїну земля козацька кличе!
Зима на Хортиці

Коріння роду пророста в мені,
У таїну земля козацька кличе!
Біжу скоріш! Торкаюся обличчям
До рідних пагорбів… А юний сніг
Курличе під ногами дзвінко-дзвінко!
І сонця цвіт на береги Дніпра
Вже облітає… Ні, ще не пора!
Благаю, світло, зачекай хвилинку!
Дай обійняти скелі золоті,
Де славні «чайки» пращурів стояли!
Помчить душа за сиві перевали
В розбурханий порогами потік!
Помчить душа, щоби зібрати рід
На світле віче, на святу розмову,
І дух дідів повірить серця слову,
І раєм стане вмить стражденний світ!

***

А сосни пам’ятають наші сни...
так солодко торкнутись до кори,
і з трепетним корінням говорить,
Гойдатися у кронах запашних...

Так солодко над крилами ріки
багряний місяць проводжать до хмар,
в долонях пестить прохолодний жар,
вплітати вітер у потік стрімкий...

Ще мить – змахнемо срібними крильми –
У вічне свято вільний тан злетить!
В серцях – безмежжя, золото, блакить!!!
Ще мить – і станем райдугою ми!!!

***

Купальський ранок – свято полуничне!
Торкаю серцем ягідки веселі,
А квіти пестять лагідну оселю,
А вітер сонце життєдайне кличе!

Ще не пливуть віночки за водою,
ще спить святої ночі таємниця...
Та пам’ятають теплі полуниці
Про кожен порух квітки вогняної!

м. Бровари, 21 червня

***

Душа Землі – зелена королева
З душею моря поєднатись хоче…
Слова глибин святкові і пророчі,
А мрії берегів – сади рожеві…

- Так легко небо серцем осягнути!…
Тріпочуть вічності солодкі крила.
Одвіку так… За горизонтом сивим
Про світ без меж танцює даль розкута!

Крим, Малореченське, 2008

***

Тобі несу я ніжності вітри,
Глибин морських прозорий, чистий світ,
Далекі мрії білої гори,
І світанкових снів сріблястий цвіт.
Я літо! Лиш торкнись до рук моїх -
Під серцем забринить небесний сад...
А зорі теплі котяться до ніг,
А на сніданок в тебе - виноград...


Прогулянка під водою

Відкриваю тебе, срібний світ – життєдайна глибінь,
проростаю в солоне і чисте коріння твоє...
Кожна рибка грайлива промінчиком срібним стає,
а медузи ледь видимі сонце ховають в собі...
вільно дихають груди твої прохолодою снів,
коливаються камені білі на хвилях тугих...
Я торкаю твій простір, де часу нема і ваги,
юна мить синьоока дарує століття земні.
І несе мене безмір – прамудрої тиші блакить!
Я промінчик і хвиля, я крапля у водах святих!
віриш – берег далекий в дорогу мене відпустив?
Чуєш – казка про море у серці моєму бринить

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи