Всесвітня жалоба за Стівом Джобсом наштовхує на ряд роздумів і порівнянь. Особливо коли накладаєш всенародну любов до Стіва Джобса на всенародну ненависть до українських скоробагатьків.
І питання тут не в менталітеті українців чи історичних обставинах. Питання в тому, що природа багатства Джобса є наслідком величезної працездатності і унікальної інтуїції, натомість природа багатства більшості українських мільярдерів лише у наближеності до бюрократичного інструментарію перерозподілу колись всенародного майна.
Якими б несчиленними були нажиті мільярди, але коли вони зароблені власним розумом, а не дерибаном всенародно нажитого, люди будь-якого майнового цензу в ставленні до цих "неприродніх монополій" завжди будуть демонструвати повагу і розуміння. А справа життя Стіва Джобса була побудована на пошуку досконалості, але ніяк на спортивному інтересі накопичення.
Справа життя Стіва Джобса не в розвитку ринку інформатизації – вся всенародна любов і повага полягає у тому, що Стів Джобс робив особу, особистість, громадянина вільнішим. Комп’ютер змінював традиційні відносини власника, роботодавця і найнятого працівника. Комп’ютер наблизив робоче місце до людини, стер кордони і фактично створив умови формування наднаціонального громадянина. Громадянина світу! Без кордонів і бюрократичних систем. Напевне сучасний Нестор Махно мав би народитися компютерним генієм!
А що пропонують суспільству експлуататори надр, черпальники природниіх монополій? Мономіста довкола рудників із феодальною системою відносин роботодавця і найнятого робітника? Вбиту екосистему? Виснажені чорноземи? Питання не в трансформаціях пострадянської спадщини, питання у домінуванні одноденок. Одноденок-людей і одноденок-ідей!
Останній зі скандалів, повязаних з Джобсом в Україні все з тієї ж площини – виголошена в Могилянці передерта у Джобса лекція. Коли люди, сповнені енергії первинного накопичення, починають домінувати ще й у політиці, а особливо в державному апараті – горе тій державі! Горе тій державі, навіть якщо у неї немає інших діячів! Але ж інші є!
Відмінність наших мільярдерів від самого Джобса нагадує ту ж саму ситуацію з Джобсом. Можна передерти лекцію Джобса, але неможливо передерти самого Джобса. І горе тій економіці, котра порівнює лише кількість грошей, а не саму природу походження цих грошей.
Глянеш на список Форбса, особливо на українську присутність у цьому списку, і хочеться говорити про криве дзеркало. Можна навіть спробувати вивести певну формулу – українська частина списку Форбса є приниженням для середньостатистичного українця, в той час коли середньостатистичний американець є приниженням американської частини списку Форбса.
Коли починають перераховувати бренди Apple, iPhone, iPad, Pixar, iTunes, котрі і будуть довічними памятниками Джобсові, хочеться запитати себе: Де вони – всесвітньовідомі українські бренди? Якщо суд між класиками пострадянського первинного накопиченння Березовським і Абрамовичем може стати російською фішкою, подією з претензією на брендовість, то починаєш думати про те, що стільки ж людей в Україні чекає, коли український такий собі -овський увіпється кігтями в горлянку українського -овича.
Бо люди, котрі доклалися до створення такої державної системи, в котрій якимось джобсам народитися ще може пощастити, але ніяким джобсам реалізуватися неможливо апріорі, інакше довершити власний життєпис аніж ввіпятися собі подібним в горлянку просто не зможуть. Суть не в тваринній природі капіталу, суть в тому, що одних великі фінанси роблять великими людьми, а інших - великими звірми!
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Народний мільярдер. Памяті Стіва Джобса
Категорія:
20111010121447.jpg
Якими б несчиленними були нажиті мільярди, але коли вони зароблені власним розумом, а не дерибаном всенародно нажитого, люди будь-якого майнового цензу в ставленні до цих "неприродніх монополій" завжди будуть демонструвати повагу і розуміння. А справа життя Стіва Джобса була побудована на пошуку досконалості, але ніяк на спортивному інтересі накопичення.
Справа життя Стіва Джобса не в розвитку ринку інформатизації – вся всенародна любов і повага полягає у тому, що Стів Джобс робив особу, особистість, громадянина вільнішим. Комп’ютер змінював традиційні відносини власника, роботодавця і найнятого працівника. Комп’ютер наблизив робоче місце до людини, стер кордони і фактично створив умови формування наднаціонального громадянина. Громадянина світу! Без кордонів і бюрократичних систем. Напевне сучасний Нестор Махно мав би народитися компютерним генієм!
А що пропонують суспільству експлуататори надр, черпальники природниіх монополій? Мономіста довкола рудників із феодальною системою відносин роботодавця і найнятого робітника? Вбиту екосистему? Виснажені чорноземи? Питання не в трансформаціях пострадянської спадщини, питання у домінуванні одноденок. Одноденок-людей і одноденок-ідей!
Останній зі скандалів, повязаних з Джобсом в Україні все з тієї ж площини – виголошена в Могилянці передерта у Джобса лекція. Коли люди, сповнені енергії первинного накопичення, починають домінувати ще й у політиці, а особливо в державному апараті – горе тій державі! Горе тій державі, навіть якщо у неї немає інших діячів! Але ж інші є!
Відмінність наших мільярдерів від самого Джобса нагадує ту ж саму ситуацію з Джобсом. Можна передерти лекцію Джобса, але неможливо передерти самого Джобса. І горе тій економіці, котра порівнює лише кількість грошей, а не саму природу походження цих грошей.
Глянеш на список Форбса, особливо на українську присутність у цьому списку, і хочеться говорити про криве дзеркало. Можна навіть спробувати вивести певну формулу – українська частина списку Форбса є приниженням для середньостатистичного українця, в той час коли середньостатистичний американець є приниженням американської частини списку Форбса.
Коли починають перераховувати бренди Apple, iPhone, iPad, Pixar, iTunes, котрі і будуть довічними памятниками Джобсові, хочеться запитати себе: Де вони – всесвітньовідомі українські бренди? Якщо суд між класиками пострадянського первинного накопиченння Березовським і Абрамовичем може стати російською фішкою, подією з претензією на брендовість, то починаєш думати про те, що стільки ж людей в Україні чекає, коли український такий собі -овський увіпється кігтями в горлянку українського -овича.
Бо люди, котрі доклалися до створення такої державної системи, в котрій якимось джобсам народитися ще може пощастити, але ніяким джобсам реалізуватися неможливо апріорі, інакше довершити власний життєпис аніж ввіпятися собі подібним в горлянку просто не зможуть. Суть не в тваринній природі капіталу, суть в тому, що одних великі фінанси роблять великими людьми, а інших - великими звірми!
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта