Троянди виростають з мертв’ячини

Осінь 2005 року. Крах уряду Тимошенко, Україна – учасник ЄЕП та СНД, в Міністерстві юстиції зареєстровані україноненависники з КПУ та ПСПУ, свідчення про фінансування помаранчевої компанії Березовським, аляповаті бігборди державного чиновника «З нами бог і РФ», зрощення чиновництва з бізнесом, небажання ліберальної влади визнавати Українську Повстанську Армію, прозріння 15 жовтня….

Нетривалий період помаранчевого романтизму добігає кінця. Вчорашні активісти Майдану воліють не згадувати про власну наївність річної давнини. Так мало бути, і так сталося. Амінь.

Те, що відбувається у Франції – франкофобія. Чорні банди мігрантів нахабно порушують чинне законодавство, руйнують автомобілі, вбивають французів.

Те, що відбувається в Україні – українофобія. Червоні банди юродивих відверто і цинічно окуповують українські вулиці, погрожують українцям вбивствами і депортаціями, винищують національну культуру, буквально знущаються з українських трудящих. Червона чума, що сьогодні, звиваючись у судомах, агітує за „Україну без українців”, вже завтра тероризуватиме міста і села.

Чорні банди мігрантів – це червоні банди українофобів. У них спільне коріння, спільне джерело живлення, спільні адвокати і спонсори. Французькі мігранти і українофоби відгодовані дебелими грудьми жирної матки Лібералізму. Лібералізм породив мігрантські погроми, лібералізм годує і захищає українофобію. Лібералізм провокує збочення окупантів за рахунок народно-соціальної гармонії. Нарешті головне – лібералізм є хворим байстрюком грошової маси. Оскільки повірити в толерантну єресь ліберальних пацифістів задарма практично неможливо.

Експерти сходяться в одному – нині при владі ліберали. Демонізація лібералізму – суперхіт базарних пліток, кулуарних чуток, кабінетних змов. Слово «ліберал» стало образою. Увесь комплекс негативу починає асоціюватися з лібералізмом, нерішучістю, толерантністю, зрадженими надіями і сподіваннями. Лібералізм зіграв з діячами помаранчевого Майдану дуже злий жарт, що перетворився на брутальне тавро і аксіому. Відповідно нова хвиля широкого народного протесту буде яскраво антиліберальною. А девальвація віри в слово – це надто серйозно.

Що є наслідком слова? – Дія. Дія у формі бездіяльності смерті подібна. Активізована дія загрожує ексцесами. Адекватний вимогам часу провід державного апарату мусить активізовану дію контролювати, спрямовуючі ексцеси в русло конструктивізму. Чи конструктивної в стратегічному плані деструкції. Питання: чи адекватний вимогам часу існуючий на даний історичний момент державний апарат? Вихід – утримати ситуацію під контролем.

Розкручувана в деяких ЗМІ тема контрреволюції насправді сповнена непідробного драматизму. Відчай нації можна зрозуміти. Наслідки відчаю нації неможливо передбачити.

Повернення України до величі власного минулого повільно насувається свинцевою глибою Порядку і Свободи. Майбутнє – в тріумфах минулого. Перша ознака – термінологічна революція. Вчорашні страшні терміни „націоналіст”, „фашист”, „провокатор”, „расист”, не кажучи вже про веселого „ксенофоба”, невпинно втрачають негативний зміст. Все, що пов’язано з пацифізмом, безжально втоптується в бруд важкими черевиками із стальними стаканами. Відбувається грандіозний духовний здвиг. Відбувається повернення до коріння.

Ліберальні інтелектуали кажуть на адресу патріотів: „Ви мракобіси і реакціонери, ви провокатори і маргінали, і час ваш минув!”. Вони не знають, що промовляють компліменти. Вони щиро вірять, що труположество пацифізму і толерантності є сяючим благом. Вони щасливі у своєму гарантованому телесеріальному гетто. Бо не відають, що творять. І нехай. Це карма.

Майбутнього боятися не треба – воно неминуче. Назад, в майбутнє.